Історія справи

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 521/1204/17

провадження № 14-545цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним наказу та його скасування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 січня 2017 року, постановлену у складі судді Маркарова С.В., та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Станкевича В.А., Цюри Т.В., Сидоренко І.П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним наказу та його скасування.

2. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_3 зазначала, що вона з 1993 року працює державним нотаріусом та з 25 березня 2009 року обіймає посаду завідувача Четвертої одеської державної нотаріальної контори. Наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17 жовтня 2016 року вона як завідувач Четвертої одеської державної нотаріальної контори була притягнута до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх службових обов'язків та їй оголошено догану. В оспорюваному наказі вказано, що згідно з п. 3.1 розділу ІІІ Правил ведення нотаріального діловодства, відповідальними за організацію загального і нотаріального діловодства у конторі, архіві є завідувачі, і вона, обіймаючи цю посаду, не дотрималася цих Правил. Позивач вважала такий наказ незаконним та просила його скасувати.

Короткий зміст судових рішень

3. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження у даній справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, у редакції, чинній на час постановлення вказаних ухвал, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

4. Відмовляючи у відкритті провадження, суди виходили із того, що Головне територіальне управління юстиції в Одеській області є суб'єктом владних повноважень, тому спір є публічно-правовим і, відповідно, повинен розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У квітні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі, дійшли помилкового висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки підстави позову випливають із спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер і не пов'язані безпосередньо із здійсненням владних управлінських повноважень.

Щодо меж розгляду судом касаційної скарги

7. 28 квітня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), яким ЦПК України викладений у новій редакції.

9. Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 17 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду.

11. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

12. 24 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

13. Мотивував тим, що позивач оскаржує ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

14. 22 листопада 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Позиція Верховного Суду

15. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

16. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

17. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

18. Аналогічна норма закріплена й у ч. 1 ст. 19 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

19. Таким чином, в порядку цивільного судочинства розглядаються спори, що виникають із приватноправових правовідносин.

20. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, до яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VII).

21. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VII) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

22. У п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VII) надано визначення публічно-правовому спору, за яким це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

23. Згідно зі ст. 2-1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.

24. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

25. Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що спір виник за зверненням до суб'єкта владних повноважень із приводу реалізації наданих йому законом функцій та у випадку, який установлений законом, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

26. Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком судів, разом із цим вважає за необхідне спростувати доводи касаційної скарги ОСОБА_3 стосовно того, що її діяльність не відноситься до публічної служби.

27. Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.

28. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про нотаріат» державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються Міністерством юстиції України. Державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Призначення на посаду державного нотаріуса і завідуючого державною нотаріальною конторою та звільнення з посади провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

29. У абзаці 4 п. 2.4 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року (далі - Правил № 3253/5), зазначено, що нотаріальне діловодство включає: складання, оформлення, реєстрацію, облік і виконання конторою, архівом, приватним нотаріусом документів по витребовуванню і наданню відомостей і (або) документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, у тому числі передбачених міжнародними договорами, у зв'язку з наданням правової допомоги.

30. Відповідно до п. 3.1 Правил № 3253/5 відповідальними за організацію загального і нотаріального діловодства та архіву (далі - діловодство) у конторі, архіві є завідувачі. Завідувач контори, архіву призначає особу, відповідальну за ведення нотаріального діловодства, про що видається відповідний наказ. В односкладовій конторі відповідальним за організацію діловодства та архіву є завідувач державної нотаріальної контори. Державні нотаріуси багатоскладової контори, архіву є відповідальними за додержання порядку ведення, користування та зберігання реєстрів, книг обліку, журналів, у яких реєструються нотаріальні документи та документи, на підставі яких вчинені нотаріальні дії, а також за нотаріальні документи, що знаходяться у їх провадженні.

31. Ураховуючи те, що посада завідувача є адміністративною посадою у державній нотаріальній конторі, що надає послуги, у тому числі й послуги державного реєстратора, ця посада прирівнюється до публічної служби. Крім того, до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 притягнуто як завідувача державної нотаріальної контори і саме за неналежну організацію загального і нотаріального діловодства у цій конторі.

32. Таким чином, позов про оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача державною нотаріальною конторою не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Отже, характер спірних правовідносин свідчить про наявність спору, який повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

34. За правилами ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 26 січня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року постановлені з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення, оскільки наведені у ній доводи не спростовують висновків судів.

Щодо судових витрат

36. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 402 - 404, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська І.В. Саприкіна

О.Р. Кібенко О.М. Ситнік

В.С. Князєв В.Ю. Уркевич

О.Г. Яновська