Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.05.2018 року у справі №915/1377/17
Постанова ВП ВС від 04.12.2018 року у справі №915/1377/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/1377/17

Провадження № 12-191гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Рогач Л.І.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П.,

учасники справи:

Миколаївська міська рада - позивач,

фізична особа - підприємець Колтун Тетяна Анатоліївна - відповідач,

Третя Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області - відповідач,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міської ради (далі - Рада) на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 березня 2018 року (судді Поліщук Л. В.- головуючий, БєляновськийВ.В., ВеличкоТ. А.) та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2017 року (суддя Семенчук Н. О.) у справі № 915/1377/17 за позовом Ради до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, фізичної особи - підприємця Колтун Тетяни Анатоліївни (далі - ФОП КолтунТ.А.) про скасування рішення державного реєстратора та запису про право власності.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. 18 грудня 2017 року Рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Третьої Миколаївської нотаріальної контори Миколаївського міського нотаріального округу, ФОП КолтунТ.А. про скасування:

- рішення державного реєстратора Третьої Миколаївської нотаріальної контори Миколаївського міського нотаріального округу Фоменко С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 35241877 від 18 травня 2017 року про державну реєстрацію за КолтунТ.А. права власності на торговельний комплекс загальною площею 159,6 кв. м, який складається з 18 магазинів та знаходиться за адресою: вул. Крилова, 38/8, м. Миколаїв, Миколаївська область;

- запису про право власності № 20461260 від 16 травня 2017 року про державну реєстрацію за КолтунТ.А. права власності на торговельний комплекс, загальною площею 159,6 кв. м, який складається з 18 магазинів та знаходиться за адресою: вул. Крилова, 38/8, м. Миколаїв, Миколаївська область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1250817948101.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на земельній ділянці, яка надавалася суб'єкту господарювання для розміщення групи пересувних тимчасових споруд за договором особистого строкового сервітуту (з урахуванням договору про зміни до цього договору), Колтун Т.А. здійснила самочинне будівництво нерухомого майна - торговельного комплексу, право власності на яке зареєстровано Третьою Миколаївською нотаріальною конторою Миколаївського міського нотаріального округу, що порушує права територіальної громади в особі Ради як власника земельної ділянки.

1.3. Позивач вважав, що спір у цій справі не має ознак публічно-правового характеру, оскільки Рада в позові не ставить питання про порушення реєстратором умов, підстав та процедури державної реєстрації прав, а захищає права територіальної громади в особі Ради саме як власника земельної ділянки, тому такий спір ґрунтується на приписах цивільного законодавства та належить до підвідомчості господарського суду.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2017 року (суддя Семенчук Н. О.) відмовлено позивачу у відкритті провадження у справі, позовні матеріали повернуто Раді на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

2.2. На думку суду, за змістом пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України вимоги щодо скасування реєстраційних дій можуть розглядатись господарськими судами у випадку, коли такі дії є похідними від спору щодо майна або майнових прав, однак вимог щодо оскарження права власності або іншого речового права на майно позивач не заявив, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

2.3. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 березня 2018 року (судді Поліщук Л. В., Бєляновський В. В., Величко Т. А.) ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2017 року залишено без змін з тих же підстав.

3. Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

3.1. У квітні 2018 року Рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 березня 2018 року та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2017 року, в якій просила скасувати вказані рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3.2. У касаційній скарзі Рада зазначає, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, підвідомчі господарським судам.

3.3. Позивач зауважує, що він не ставить питання про порушення реєстратором умов, підстав та процедури проведення відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а здійснює захист права територіальної громади в особі Ради на земельну ділянку на підставі приписів цивільного законодавства шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт за Колтун Т.А., що не належить до предмета розгляду адміністративних судів.

3.4. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 915/1377/17 касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 березня 2018 року та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2017 року.

3.5. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що касаційну скаргу обґрунтовано помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про непідвідомчість цього спору господарській юрисдикції. Отже, судові рішення оскаржено з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, що є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини шостої статті 302 ГПК України.

3.6. Ухвалою від 20 серпня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до розгляду.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 35241877 від 18 травня 2017 року державний реєстратор Третьої Миколаївської нотаріальної контори Миколаївського міського нотаріального округу Фоменко С.П. провів державну реєстрацію за Колтун Т.А. права власності на торговельний комплекс загальною площею 159,6 кв. м, який складається з 18 магазинів та знаходиться за адресою: вул. Крилова, 38/8, м. Миколаїв, Миколаївська область.

4.2. На підставі вказаного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 20461260 від 16 травня 2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1250817948101.

5. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.

5.2. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.3. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

5.4. За змістом частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі, землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також спори у справах щодо майна, що є предметом зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункти 6 та 13 частини першої статті 20 цього Кодексу).

5.5. Також за змістом пункту 10 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди не розглядають справи у спорах про оскарження актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій.

5.6. Як уже зазначалося вище, господарські суди попередніх інстанцій відмовили у відкритті провадження у цій справі, дійшовши висновку про те, що спір належить до юрисдикції адміністративних судів як спір з органом владних повноважень про визнання незаконними рішень цього органу та скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на майно, вчинених таким органом у межах здійснення ним публічно-владних управлінських функцій, оскільки вимог щодо оскарження права власності на нерухоме майно позивач не заявляв.

5.7. Разом з тим спір у цій справі не відповідає ознакам та характеристикам публічно-правового з огляду на таке.

5.8. Суб'єктом владних повноважень згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

5.9. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та відповідно не повинен вирішуватися адміністративним судом.

5.10. Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, при цьому ці управлінські функції чи адміністративні послуги суб'єкт здійснює саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

5.11.Таким чином, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

5.12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.13. Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних (частина перша статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

5.14.Разом з тим державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

5.15. Якщо ж, на думку позивача, в результаті державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Колтун Т.А. (суб'єктом звернення за такою послугою) порушується право власності позивача на земельну ділянку, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і є відповідачем у спорі, про захист цивільного права позивача на земельну ділянку шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за цією особою.

5.16. При цьому навіть якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача, тобто визначення позивачем Третьої Миколаївської нотаріальної контори як відповідача у поданому позові не свідчить про наявність у цій справі адміністративно-правового спору між позивачем та цією конторою.

5.17. Спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за таким позовом має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Таку правову позицію сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18).

5.18. У силу статей 3, 169 та 172 Цивільного кодексу України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки як учасники цивільних відносин.

5.19. Справи у спорах, що виникають з правовідносин, у яких органи місцевого самоврядування є учасниками цивільних відносин та реалізують повноваження власника майна, не мають ознак публічно-правового спору та не належать до юрисдикції адміністративних судів.

5.20. За змістом статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування

5.21. З предмета й підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що Рада звернулася до суду з позовом у цій справі на захист порушеного права територіальної громади на землі комунальної власності, на яких розташоване нерухоме майно, право власності на які зареєстровано за Колтун Т.А.

5.22. Тобто предметом розгляду в цій справі є не дії та рішення певного суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а приватний інтерес позивача щодо захисту його прав як власника земельної ділянки від порушення, вчиненого Колтун Т.А., що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

5.23. Крім того, вирішення вимог, заявлених у позові, не залежить від наслідків розгляду судом будь-яких інших позовних вимог, отже, висновки судів попередніх інстанцій про їх похідний характер є помилковими.

5.24. За таких обставин суди попередніх інстанцій, не врахувавши суті спірних правовідносин, дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів та необґрунтовано відмовили у відкритті провадження у цій справі в порядку господарського судочинства.

5.25. Визначивши відповідачем у справі особу, яка є стороною спору про цивільне право, позивач обрав способи захисту свого порушеного права, які, відповідно до наданого ним обґрунтування, вважає належними та ефективними у межах наявного спору. Відповідні доводи та обґрунтування підлягають перевірці щодо кожного із заявлених способів захисту під час вирішення судом спору по суті.

5.26. Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судами приписів статті 20 ГПК України щодо правил суб'єктної та предметної юрисдикції.

6. Висновки за наслідками розгляду справи

6.1. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

6.2. Водночас, відмовивши у відкриття провадження у справі через її юрисдикцію, суд першої інстанції не здійснював перевірки відповідності поданої позивачем позовної заяви приписам статей 162, 164, 172 ГПК України.

6.3. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те що касаційна скарга Ради підлягає задоволенню, а прийняті у справі ухвала та постанова - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

7. Щодо судового збору

7.1. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про скасування судових рішень з направленням справи до господарського суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відповідно до приписів статті 129 ГПК України буде розподілено за результатами розгляду позовної заяви.

Керуючись статтями 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 березня 2018 року та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2017 року у справі № 915/1377/17 скасувати.

Справу № 915/1377/17 направити до Господарського суду Миколаївської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач Л.І. РогачСудді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. Яновська