Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року Справа № 908/4242/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Ковтонюк Л.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26.10.15у справі№908/4242/14господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"простягнення сумиза участю представників від:позивачаЄгоров В.С. (дов. від 13.05.14)відповідачаВенцель І.Е. (дов. від 02.07.15)

В С Т А Н О В И В :

02.09.15 ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося до господарського суду Запорізької області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з посиланням на те, що згідно з Закону України від 14.05.15 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який набрав чинності 06.06.15 (далі - Закон) за умови погашення заборгованості за природній газ, спожитий до 01.01.14, у ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" виникає право, а у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обов'язок списати нараховані пеню, штрафні та фінансові санкції, що підлягають стягненню на підставі судових рішень і є не сплаченими.

Ухвалою господарського суду від 22.09.15 (суддя Науменко А.О.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Бойченко К.І., суддів: Татенко В.М., Черноти Л.Ф.), у задоволені заяви відповідача про визнання даного наказу таким, що не підлягає виконанню було відмовлено з посиланням на неможливість застосування даного закону до даних правовідносин.

Не погоджуючись із рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами приписів Закону України від 14.05.15 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Запорізької області від 22.12.14 по даній справі з відповідача на користь позивача стягнуто пеню у сумі 152931,09 грн., штраф у сумі 154 625,75 грн., 3% річних у сумі 62 351,87 грн., інфляційні нарахування у сумі 437 504,71 грн. та судовий збір у сумі 56718,73 грн. На виконання рішення виданий відповідний наказ №908/4242/14 від 12.02.15. Даний наказ відповідач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, але суди в таких вимогах відмовили з посиланням на те, що право на списання штрафних санкцій не поширюється на суми, стягнуті за даним наказом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне погодитися з такими висновками з огляду на наступне.

Пунктом 3 частини 3 розділу 1 Закону України від 14.05.15 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (який набрав чинності 06.06.15, а змінений 01.10.15) статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який втратив чинність повністю з 01.10.15) доповнено частиною тринадцятою такого змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.14 до 31.01.14 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.14 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини. У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін".

Виходячи із системного аналізу пункту 3 частини 3 розділу 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" предметом його регулювання є заборгованість (а відтак, і штрафні санкції нараховані на неї), що залишилась непогашеною на день набрання чинності цим законом - 06.06.15, за природний газ, спожитий в період з 01.01.14 до 31.12.14; та заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.14, яка була сплачена у період з 06.06.15 до 06.09.15. При цьому, вищевказаним законом не передбачається можливість списання 3% річних та інфляційних взагалі, оскільки ці нарахування не є штрафними або фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу.

Про компенсаційний характер нарахувань, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України неодноразово вказував Верховний суд України. Зокрема, у постанові від 15.11.10 №4/720, він зазначає: "Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника."

Судами встановлено, що ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" на день набрання чинності Законом України від 14.05.15 № 423-УШ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" не мало непогашеної заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за природний газ, спожитий до 01.01.14. Наказ, який відповідач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, стосується стягнення пені в сумі 152931,09 грн., штрафу в сумі 154625,75 грн., 3% річних в сумі 62351,87 грн., інфляційні втрати в сумі 437504,71 грн., 56718,73 грн. судового збору.

За таких обставин суди вірно визначилися, що правила списання штрафних санкцій не поширюються на суми, які є предметом стягнення за спірним наказом та правомірно відмовили у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.15 у справі №908/4242/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Л. В. Ковтонюк

Д. С. Кривда