Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 904/2944/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Вовк І.В.

розглянув касаційну скаргу комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 10", м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2014

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014

зі справи № 904/2944/14

за позовом Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -Відділення), м. Дніпропетровськ,

до комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10" (далі - Заклад), м. Дніпропетровськ,

про стягнення 100 000, 00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Відділення - Новицький М.З. предст. (дов. від 19.09.2014)

Закладу - Карабаза Ю.П. предст. (дов. від 24.03.2014)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Закладу 50 000,00грн. штрафу, 50 000,00грн. пені, внаслідок невиконання рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення по справі № 99/06-10-1/13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" № 108/01-12/06-13 від 30.12.2013 (далі -Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2014 (суддя Соловйова А.Є.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 (судді Тищик І.В.- головуючий, Білецька Л.М., Виноградник О.М.), позов задоволено повністю.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини другої, третьої, п'ятої, сьомої, восьмої статті 56, статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон) мотивовано обов'язковістю для виконання Рішення АМК, яке у судовому порядку не оскаржувалося.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Заклад просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 29.09.2014 № 05-05/1511 змінено склад суду для розгляду справи № 904/2944/14 та сформовано наступний склад суду: суддя Палій В.В. -головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М., Вовк І.В.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК визнано становище Закладу на ринку послуг з обов'язкового попереднього та періодичного медичного огляду працівників певних категорій в межах Самарського району м. Дніпропетровська протягом 2010-2012 років монопольним (домінуючим);

- визнано дії Закладу щодо нарахування прибутку в розрахунок вартості обов'язкових попередніх та періодичних медичних оглядів працівників певних категорій, що призвело до встановлення та застосування економічно необґрунтованих тарифів на ці послуги, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеного пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з обов'язкового попереднього та періодичного медичного огляду працівників певних категорій, шляхом встановлення таких цін придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вказане порушення на Заклад накладено штраф у розмірі 50 000грн., зобов'язано припинити порушення та привести у відповідність до вимог законодавства про захист економічної конкуренції розрахунки тарифів на обов'язкові платні послуги;

- копію Рішення АМК одержано Закладом 20.01.2014;

- Рішення АМК у судовому порядку Закладом не оскаржувалося;

- штраф у сумі 50 000,00грн. Закладом не сплачено;

- за невиконання Рішення АМК Відділенням нараховано до стягнення 50 000,00грн. пені за період з 21.03.2014 (наступний день після спливу двомісячного терміну для сплати штрафу) по 02.06.2014 включно.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Закладу штрафу та пені, внаслідок невиконання Рішення АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону:

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Згідно з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до пункту 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 №15 господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

З огляду на те, що Рішення АМК у судовому порядку не оскаржувалося та строк для оскарження закінчився, що виключає перевірку його законності та обґрунтованості, проте рішення АМК Закладом в частині сплати штрафу не виконано, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову щодо стягнення з Закладу штрафу та пені, внаслідок невиконання Рішення АМК.

Доводи Закладу не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 зі справи № 904/2944/14 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 10" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Вовк