Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року Справа № 23/5014/2330/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.11.13

у справі№23/5014/2330/2012господарського судуЛуганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" доПублічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачане з'явилися, були належно повідомленіВ С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" 28503,00грн. вартості електроенергії, спожитої відповідачем за відсутності договору про енергопостачання.

Справа розглядалася судами неодноразово. При новому розгляді рішенням господарського суду Луганської області від 18.09.13 (суддя Ворожцов А.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.13 (судді: Бойченко К.І., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), в задоволенні позову відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що позивачем не доведено, що об'єкти, де мало місце порушення ПКЕЕ, належать відповідачу.

Не погоджуючись з прийнятими у справі за результатами нового розгляду рішенням та постановою, Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що об'єкт, який перевірявся енергопостачальником, знаходиться на балансі відповідача, хоча і не увійшов до статутного фонду останнього, тому саме відповідач повинен відшкодувати позивачеві вартість електроенергії, спожитої без укладення договору.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржені рішення та постанову залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.03.12 представниками позивача проведено перевірку об'єкта за адресою: м. Новодружеськ, вул. Миру,21, в результаті якої виявлено підключення до електромереж енергопостачальника за відсутності укладення відповідного договору, про що складений акт №812232. Споживачем електроенергії у вказаному акті визначено шахту "Новодружеська" - структурного підрозділу відповідача. Підписати вказаний акт названий споживач відмовився.

16.05.12 на засіданні комісії енергопостачальника на підставі акту про порушення Правил користування електричною енергією №812232 від 26.03.12 прийнято рішення про розрахунок обсягу та вартості недоврахованої електроенергії на суму 28503грн. 00коп. за період з 26.03.11 по 26.03.12, про що оформлений протокол №148. Суди відмовили у стягненні зазначеної суми з відповідача, пославшись на недоведеність факту належності об'єкту до зони його відповідальності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати такі висновки з огляду на наступне. Споживання електричною енергії без укладення договору на енергопостачання є безпідставно набутим майном в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. З приписів наведених норм вбачається, що вартість безпідставно набутого майна відшкодовується потерпілому саме тією особою, яка таке майно набула. За твердженням позивача, об'єкт, що перевірявся працівниками позивача, належить відповідачеві.

Суди попередніх інстанцій ретельно дослідили обставини щодо належності вказаного об'єкта та дійшли висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, що позивачем не доведено, що згаданий об'єкт належить відповідачу на праві власності або використовується ним у господарській діяльності. А відтак, суди попередніх інстанцій обґрунтовано, з посиланням на норми ст.ст.33,43 Господарського процесуального кодексу України, відмовили в задоволенні позову.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.13 у справі №23/5014/2330/2012 - без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій