Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 904/8695/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Кривди Д.С., Нєсвєтової Н.М.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Український юридично-фінансовий центр"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.15у справі№904/8695/14господарського судуДніпропетровської областіза позовомПриватного підприємства "Український юридично-фінансовий центр"доКомунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради

простягнення суми

за участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаГайдей І.М. (дов. від 28.10.15)

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Український юридично-фінансовий центр" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради 7545,72 грн. заборгованості, та 123849,42 грн. штрафу на підставі п. 6.5 договору доручення №01-08-2013/269 від 01.08.13.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.15 (суддя Золотарьова Я.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Подобєд І.М., суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.), в позові відмовлено за недоведеністю.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що має місце невідповідність висновків, викладених у тексті рішення суду, обставинам справи, судами не досліджено належним чином наявні в матеріалах справи документи, не застосований закон, який підлягав застосуванню, зокрема, ст.ст. 525, 526, 530, 638, 641, 644, 652, ч.ч. 4, 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 181, 193, 202, 218 Господарського кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 01.08.13 між позивачем - Приватним підприємством "Український юридично-фінансовий центр" в особі генерального директора Кащук Л.А. (довіритель) та відповідачем - Комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради в особі начальника Кулініча І.І. (повірений) був підписаний та скріплений печатками цих осіб договір доручення №1-юр/01-08-2013/269, за умовами п. 2.1 якого, довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання в межах цієї угоди здійснювати юридичне супроводження підприємства комплекс юридичних та фактичних дій, направлених на стимулювання населення щодо сплати заборгованості довірителю за спожиті житлово-комунальні послуги.

При підписанні вказаного договору доручення 01.08.13 відповідачем був складений протокол розбіжностей до договору - доручення №1-юр/01-08-13/269 від 01.08.13, у якому він запропонував свою редакцію цього договору, а саме виключити із розділу 6 його умов пункт 6.5, згідно з яким передбачено, що "За несплату винагороди повіреному довіритель сплачує штраф у розмірі 5% від суми винагороди за кожен день прострочки в розрахунках з повіреним".

Про підписання вказаного договору доручення із протоколом розбіжностей відповідачем було внесено запис - застереження безпосередньо в текст цього договору у розділі, де містяться реквізити сторін та осіб, які підписали цей договір. Позивач погодився з такою редакцією договору. Таким чином, договір доручення №1-юр/01-08-13/269 від 01.08.13 був підписаний між сторонами із протоколом розбіжностей, зокрема, п. 6.5 договору виключений.

За таких обставин правомірним є висновок судів попередніх інстанцій, що нарахування штрафу в сумі 123849,42 грн. на підставі цього положення договору неможливе, оскільки дана умова вважається ненаписаною, відповідно до підписаного протоколу розбіжностей. Тому судами правомірно відмовлено в позові у цій частині.

Щодо суми заборгованості в сумі 7545,72 грн., то суди визнали її недоведеною, пославшись на те, що акт приймання робіт на цю суму відповідачем не підписаний, відсутні докази його направлення відповідачу. Крім того, позивачем не подані докази надання таких послуг, а саме, доказів направлення позовних заяв, претензій, вимог, вчинення певних юридичних дій по стягненню заборгованості тощо.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що роблячи даний висновок, суди не врахували умови договору-доручення від 01.08.13, та те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, зокрема, відповідно до п.4.9 договору, не мотивована відмова довірителя від надання акту здачі-приймання виконаних робіт не допускається; у разі ненадходження на адресу повіреного листа з вмотивованою відмовою, акт виконаних робіт є підписаним.

Акт виконаних робіт від 15.10.13 на суму 7545,72 грн. з відповідним рахунком на цю ж суму направлявся відповідачу (а.с. 29 т.1). Відповідач акт не підписав, але й мотивованої відмови від підписання акту не надав, тому роботи вважаються прийнятими. При цьому розрахунок вартості робіт здійснюється відповідно до п.п. 4.10, 5.4, 5.5 договору.

При прийнятті як рішення, так і постанови в частині вирішення спору про стягнення 7545,72 грн. заборгованості, судами дані доводи позивача не перевірені: не прийняті, але і не спростовані.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаної позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20.05.14 №64/366-10.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12 також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі в частині відмови у стягненні 7545,72 грн. заборгованості та направлення справи у цій частині на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В решті судові акти мають бути залишені без змін.

При новому розгляді справи (у відповідній частині), суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Український юридично-фінансовий центр" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.15 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.15 у справі №904/8695/14 в частині відмови в позові щодо стягнення 7545,72 грн. заборгованості скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.15 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.15 у справі №904/8695/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Д. С. Кривда

Н. М. Нєсвєтова