Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 927/1522/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер"на рішення та постанову Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014у справі№ 927/1522/14 Господарського суду Чернігівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер"до1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" провизнання припиненим зобов'язання та визнання відсутнім права на стягнення грошових коштівза участю представників сторін:

позивача: Литвин А.М., дов. від 12.03.2015 № 425/03

відповідача-1: Захаренкова Ю.М., дов. від 29.01.2015 № 9

відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" про

- визнання припиненим з 27.06.2014 зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" по сплаті на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" грошових коштів в розмірі 2679,26 доларів США процентів за користування кредитними коштами за травень 2014, 3600,00 грн. щомісячної комісії за управління кредитною лінією за травень 2014 та 52496,00 доларів США заборгованості по кредиту за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 179К-21Ю від 19.06.2013 у зв'язку з поєднанням боржника та кредитора у грошовому зобов'язанні в одній особі;

- про визнання відсутнім з 27.06.2014 у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" права на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" грошових коштів у розмірі 2679,26 доларів США процентів за користування кредитними коштами за травень 2014, 3600,00 грн. щомісячної комісії за управління кредитною лінією за травень 2014 та 52496,00 доларів США заборгованості по кредиту за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №179К-21Ю у зв'язку із припиненням цього зобов'язання;

- визнання відсутнім з 27.06.2014 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" права на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" грошових коштів в порядку регресу в розмірі 2679,26 доларів США процентів за користування кредитними коштами за травень 2014, 3600,00 грн. щомісячної комісії за управління кредитною лінією за травень 2014 та 52496,00 доларів США заборгованості по кредиту за договором поруки №179П-21Ю/1 від 19.06.2013 у зв'язку з припиненням зобов'язання, забезпеченого порукою.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 у справі № 927/1522/14 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Алданової С.О., суддів Дикунської С.Я., Коршун Н.М.), у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі № 927/1522/14, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій застосували норму ст. 601 Цивільного кодексу України, яка не підлягала застосуванню, та не застосували норму ст. 606 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та помилково виходили з того, що у правовідносинах позивача із банком не відбулось поєднання боржника та кредитора в одній особі. Також скаржник вказує на неврахування судами п. 6 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" щодо можливості здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі № 927/1522/14 залишити без змін, у задоволенні касаційної скарги - відмовити.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 23.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (далі - клієнт, позивач) укладено договір банківського рахунку № 3851Р-21Ю, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26006029244001 в гривнях та зобов'язується здійснювати всі види розрахунково-касових операцій за рахунком клієнта згідно з тарифами банку (додаток 1) та окремими рішеннями кредитного комітету банку щодо кредитування рахунку, відповідно до умов цього договору та законодавства України (п. 1.1, 2.1.3 договору).

19.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (позичальник) було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 179К-21Ю, відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну відкличну лінію та в її межах надає позичальнику в користування грошові кошти (надалі - кредит) на наступних умовах:

- загальний ліміт кредитування: 3600000,00 грн. або еквівалентна сума в доларах США за курсом НБУ на дату видачі траншу;

- валюти кредиту: гривня, долар США;

- строк кредитної лінії: з 19.06.2013 по 18.06.2014;

- процентна ставка: у гривні - 21,1% річних, у доларах США - 10,8% річних;

- ціль використання коштів - фінансування торгових операцій із закупівлі зернових.

Також 19.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (боржник) було укладено договір поруки № 179П-21Ю/1, згідно із умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником його зобов'язань за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 179К-21Ю від 19.06.2013, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, включаючи зобов'язання із повернення отриманих грошових коштів (суми кредиту) сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій, пені, інших штрафних санкцій, відшкодування збитків, тощо. Строк, порядок надання та повернення кредиту, нарахування та сплата процентів, комісій визначено основним договором.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що на банківському рахунку позивача знаходяться кошти в сумі 703669,00 грн., що не заперечувалося сторонами.

Рішенням правління Національного банку України від 23.05.2014 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2014 в банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

05.06.2014 позивач подав відповідачу-1 до виконання заявку № 22 від 05.06.2014 про купівлю іноземної валюти або банківських металів на суму 2679,26 доларів США та платіжне доручення № 116 від 05.06.2014 на суму 69400,00 грн. про перерахування гривневого еквіваленту на купівлю іноземної валюти за заявкою № 22. Разом з цим, позивач подав платіжне доручення в іноземній валюті № 29 від 05.06.2014 про сплату відсотків в сумі 2679,26 доларів США за травень 2014 за договором кредитної лінії, платіжне доручення № 118 від 05.06.2014 на суму 3600,00 грн. про сплату комісії за травень 2014 за договором кредитної лінії, заявку за № 23 від 18.06.2014 про купівлю іноземної валюти або банківських металів на суму 52496,00 доларів США та платіжне доручення № 117 від 18.06.2014 на суму 622660,00 грн. про перерахування гривневого еквіваленту на купівлю іноземної валюти за заявкою № 23, платіжне доручення в іноземній валюті № 30 від 18.06.2014 про погашення кредиту в сумі 52496,00 доларів США за договором кредитної лінії.

Відповідно до п. 4.1 договору банківського рахунку вказані розрахункові документи були надіслані позивачем до банку на паперових носіях, що підтверджується описом поштового вкладення та повідомленням про вручення від 18.06.2014.

Листом від 13.06.2014 банк надав позивачу відповідь, в якій посилаючись на ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначив, що виконання розрахункових документів на перерахування коштів з поточного рахунку під час тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач вказує на те, що у зв'язку із невиконанням відповідачем-1 зобов'язань щодо купівлі валюти, відповідач-1 став по відношенню до позивача боржником, а позивач по відношенню до банку - кредитором по договору банківського рахунку. Разом з тим, позивач залишається боржником по відношенню до банку, а банк по відношенню до позивача - кредитором по договору кредитної лінії. Виходячи з того, що 27.06.2014 позивач листом за № 1295/06 повідомив банк про поєднання боржника та кредитора в одній особі відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України та ст. 204 Господарського кодексу України України, позивач вважає, що грошові зобов'язання, які виникли на підставі договору кредитної лінії, укладеного між позивачем та відповідачем-1, припинилися у зв'язку з поєднанням боржника та кредитора в одній особі.

Відмова відповідача-1 від визнання права позивача на припинення зобов'язання у зв'язку з поєднанням боржника та кредитора в одній особі стала підставою звернення позивача із позовом у цій справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як передбачено ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 204 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк", суди попередніх інстанцій виходили з того, що поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі матиме місце у разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки, натомість між сторонами спору у цій справі існують окремі зобов'язання по договору банківського рахунку та зобов'язання по договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що у зв'язку з направленням позивачем заяви-повідомлення від 27.06.2014 не відбулося поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Визначений ст. 606 Цивільного кодексу України спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання не залежить від волі сторін, оскільки один із суб'єктів зобов'язання зникає (або виходить із зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення. Отже, щоб зобов'язання припинилось на підставі наведеної норми, необхідно щоб у результаті такого поєднання у зобов'язанні лишилась лише одна особа.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо зобов'язань банку за договором банківського рахунку про виконання розрахункових документів, а також наявності заборгованості позивача перед банком за кредитним договором, не вбачається, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі у зобов'язанні, що виникло за договором мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 179К-21Ю від 19.06.2013.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання припиненими на підставі статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання ТОВ "Агропартнер" за договором мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 179К-21Ю від 19.06.2013 та визнання відсутнім у ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" права на стягнення грошових коштів за вказаним договором.

Вказаний висновок місцевого та апеляційного господарських судів відповідає вищенаведеним нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" є вимогами щодо припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки позовні вимоги про припинення зобов'язання із зазначених підстав позивачем не заявлялись і судами не встановлено вчинення позивачем дій, передбачених ст. 601 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" права на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" грошових коштів в порядку регресу за договором поруки № 179П-21Ю/1 від 19.06.2013 у зв'язку з припиненням зобов'язання, забезпеченого порукою, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що позивач не надав доказів виконання його зобов'язань по сплаті грошових коштів у сумі 2679,26 доларів США процентів за користування кредитним коштами за травень 2014, 3600,00 грн. комісії за управління кредитною лінією за травень 2014 та 52496,00 доларів США заборгованості по кредиту за кредитним договором, а відтак не довів наявності порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, що є підставою для звернення до суду з позовом до відповідача-2.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на незастосування судами п. 6 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" щодо можливості здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, колегією суддів відхиляється, оскільки частину 6 статті 36 вказаного закону доповнено пунктом 6 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04.07.2014, який набрав чинності 11.07.2014, тобто після звернення позивача із розрахунковими документами на купівлю валюти та подання ним заяви від 27.06.2014 про припинення зобов'язання у зв'язку із поєднанням кредитора і боржника в одній особі.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції і постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі № 927/1522/14.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі № 927/1522/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Акулова

Т. Козир