Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №904/8168/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 904/8168/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця в особі регіональної філії "Одеська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі№ 904/8168/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Транспортно-Експедиторська компанія" про стягнення заборгованостів судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Брігімець С.В., дов. № 1681 від 27.10.2016

Ротар І.В., дов. № 1675 від 27.10.2016

- відповідача 1: Носова В.І., дов. № 007 від 01.02.2017

- відповідача 2: Беседіна Т.І., дов. № 10 від 08.04.2016

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" про стягнення 10298545, 22 грн. основного боргу, 215727, 11 грн. пені, 20903, 60 грн. трьох відсотків річних, 1022, 99 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 залучено до участі у справі в якості відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Транспортно-Експедиторська компанія".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 у справі №904/8168/15 (суддя Ярошенко В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) замінено позивача у справі - Державне підприємство "Одеська залізниця" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця в особі регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, з урахуванням додаткових пояснень до касаційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 43, 33, 43, 65 Господарського процесуального кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідач-1 надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідач-2 не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додаткових пояснень, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.06.2013 між Державним підприємством "Одеська залізниця" (далі - позивач або орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (далі - відповідач-1 або орендар) укладено договір оренди вантажних вагонів № ОД/М-13-522дню (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування на засадах оренди 500 зерновозів з довготривалого запасу для перевезення вантажів, передбачених Правилами.

В оренду передаються вагони з довготривалого запасу, що потребують капітально відновлювального ремонту з продовженням терміну експлуатації на 6 років. Акти передачі складаються на станції приписки (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата за перший (базовий) місяць оренди визначається за результатами конкурсу і складає 118 грн. (без ПДВ) на добу за один вагон, але не менше 10 % на рік від вартості вагону визначеної шляхом незалежної оцінки, з урахуванням відновлювального ремонту.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Розрахунки проводяться щодекадно. Остаточний розрахунок (коригування інфляції) проводиться не пізніше 15-го числа наступного місяця за звітним, з урахуванням індексу інфляції. Сторони узгодили розмір передплати розрахунку орендної плати на 10 діб.

При підрахунку орендної плати неповна доба враховується за повну (п. 3.3.).

Згідно п. 3.4. договору оплата належних залізниці платежів здійснюється шляхом списання коштів з рахунку орендара у ЄТехПД. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата нараховується з дати підписання сторонами актів приймання-передачі вагонів в оренду згідно з додатками.

Відповідно до п. 5.3. договору відповідач-1 зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу-1, а останній прийняв 500 зерновозів, що підтверджується актами прийому-передачі зерновозів (а. с. 56-193 том 1).

07.07.2015 між Державним підприємством "Одеська залізниця", Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" та відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-експедиторська компанія" (платник) укладено в порядку ст. 528 ЦК України Угоду про порядок розрахунків за договором оренди вантажних вагонів від 05.06.2013 № ОД/М-13-522дНЮ (а. с. 53 том 1).

Пунктами 1-4 вказаної Угоди орендар та платник за погодженням із орендодавцем дійшли згоди щодо покладення обов'язку орендаря щодо сплати орендної плати за договором оренди вантажних вагонів від 05.06.2013 № ОД/М-13-522дНЮ на платника.

Сплата платником орендної плати, здійснюється шляхом списання коштів з рахунку платника №1498663 у ЄТехПД.

Строк (термін) виконання, розмір й інші умови зобов'язання зі сплати орендної плати невизначені цією Угодою визначаються договором.

Орендодавець зобов'язується прийняти виконання зобов'язання, визначеного пунктом 1 цієї Угоди, запропоноване за орендаря платником.

Сторони цієї Угоди встановили, що її умови застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.06.2014.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" зобов'язань за договором оренди вантажних вагонів №ОД/М-13-522дню від 05.06.2013 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати у зв'язку з чим у нього станом на 01.08.2015 утворилась заборгованість у розмірі 10298545,22 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій керувалися приписами статті 530 Цивільного кодексу України та з огляду на встановлені ними обставини відсутності у договорі порядку та строків внесення орендної плати у випадку відсутності коштів на рахунку орендатора у ЕТехПД та відсутності доказів звернення до відповідача-1 з вимогою щодо сплати заборгованості за користування зерновозами у сумі 10298545,22 грн. за період з 01.04.2015 по 31.07.2015, дійшли висновку про передчасність звернення до суду, оскільки відповідач-1 не порушував будь-яких прав чи інтересів позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне.

Як унормовано статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судами, сторонами у договорі оренди вантажних вагонів від 05.06.2013 № ОД/М-13-522дНЮ погоджено, що "Розрахунки проводяться щодекадно. Остаточний розрахунок (коригування інфляції) проводиться не пізніше 15-го числа наступного місяця за звітним, з урахуванням індексу інфляції".

Таким чином, висновки судів щодо неврегулювання порядку та строків внесення орендної плати у випадку відсутності коштів на рахунку орендатора у ЕТехПД, не враховують наведених умов договору.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що строк оплати договором не встановлений.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 призначено судову економічну експертизу. Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлені наступні питання:

- чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах Державного підприємства "Одеська залізниця" розрахунок заборгованості Державного підприємства "Одеська залізниця" за договором оренди вантажних вагонів № ОД/М-13-522 дню від 05.06.2013, з урахуванням угоди від 07.07.2015 про порядок розрахунків за договором оренди вантажних вагонів, за період 01.04.2015 до 01.08.2015 в частині нарахування суми оренди, пені, 3% річних умовам за договором оренди вантажних вагонів № ОД/М-13-522 дню від 05.06.2013 з урахуванням здійсненних платежів ТОВ "Українська Транспортно-Експедиторська Компанія" ?

- якщо ні, то який він має бути?

- чи підтверджується бухгалтерськими та первинними документами обов'язок ТОВ "Українська Транспортно-Експедиторська Компанія" по оплаті за період 01.04.2015 по 01.08.2015 за договором оренди вантажних вагонів № ОД/М-13-522 дню від 05.06.2013 р., з урахуванням угоди від 07.07.2015 про порядок розрахунків за договором оренди вантажних вагонів.

- якщо ні, то який він має бути?

03.02.2016 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області з Дніпропетровського НДІСЕ надійшов лист № 09/6452/53/324 від 20.01.16 з копіями рахунків на оплату вартості судово-економічної експертизи.

Відповідно до ухвали суду від 14.12.2015 попередня оплата вартості судової експертизи була покладена на позивача ДП "Одеська залізниця" у розмірі 50 відсотків, та на відповідачів ТОВ "ПІК "Енерго Інвест" та ТОВ "УТЕК" по 25 відсотків, з подальшим розподілом судових витрат у відповідності з вимогами ст. 49 ГПК України.

Листами Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.16 сторонам у справі надіслані рахунки на оплату попередньої вартості судової експертизи.

24.02.2016 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області з Дніпропетровського НДІСЕ надійшло клопотання судового експерта Ількової Н.В. № 09/6452/53/738 від 16.02.2016 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

03.03.2016 Господарським судом Дніпропетровської області на адресу Дніпропетровського НДІСЕ надіслано лист з проханням про повернення справи 904/8168/15, для витребування документів згідно клопотання експерта.

В судовому засіданні 11.04.2016 представник відповідача-1 подав витребувані клопотанням експерта документи для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду від 11.04.2016 провадження у справі зупинено, а справу направлено до Дніпропетровського НДІСЕ.

18.07.2016 справа 907/8168/15 повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області разом з висновком судово-економічної експертизи.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи експертом не надано відповіді на питання чи підтверджується документально заявлений розмір заборгованості за спірний період, оскільки надані первинні документи містять розбіжності, зокрема щодо кількості переданих в оренду зерновозів; на дослідження не надані розрахункові документи (перевізні документи, квитанції різних зборів, відомості плати за користування вагонами (контейнерами), накопичувальні картки) за перевезення вантажів і надані послуги, тому встановити які саме послуги та на яку суму надавалися за договором від 05.06.2013 № ОД/М-13-522дНЮ не можливо.

Позивачем та відповідачем-1 були складені розрахунки розміру орендної плати, але як встановлено експертом, суми орендної плати визначені в розрахунках між позивачем та відповідачем-1 не відповідають сумам встановленим у накопичувальних картках, які направлялись відповідачу-2, та відповідно сумам які списувались з особового рахунку відповідача-2.

Внаслідок неправильного тлумачення пункту 3.2 договору, сторони припустились суттєвих порушень порядку обчислення розміру орендної плати.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що станом на день розгляду цієї справи неможливо встановити точний розмір заборгованості за заявлений період, що також зазначено у висновку комплексної судово-економічної експертизи № 6452/6453-15 за матеріалами господарської справи № 904/8168/15 (арк. с. 147-164 том 6).

Отже, експерт не зміг дати висновок з огляду на недостатність та суперечність обсягу представлених на дослідження документів, який міг би використовувати суд для підтвердження або спростування доводів сторін.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Суд вирішуючи спір наведених положень процесуального закону та роз'яснень не врахував.

Суд не врахував, що експерт не надав вичерпаних, конкретних відповідей на поставлені йому питання, причини цього не з'ясував, неповноти висновку не усунув, зокрема, не встановив чи повністю виконав позивач вимоги експерта про надання додаткових матеріалів, причини з яких не виконано вимоги експерта та ухвали суду, якщо позивач їх не виконав.

Натомість, апеляційним судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення додаткової судової експертизи. Висновок суду щодо однозначності висновку судової економічної експертизи щодо поставлених місцевим господарським судом питань не ґрунтується на наявних в матеріалах доказах.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають. Суди фактично ухилися від розгляду справи по суті - ними не перевірено поданого позивачем розрахунку розміру орендної плати з урахуванням умов наявного в матеріалах справи договору, актів прийому-передачі вагонів інших доказів, які свідчать про використання відповідачам-1 вагонів, що є предметом договору оренди від 05.06.2013 № ОД/М-13-522дНЮ.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних та суперечливих висновків.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця в особі регіональної філії "Одеська залізниця" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської від 22.08.2016 у справі №904/8168/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова