ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 904/2246/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.перевірив касаційну скаргуКомунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 рокута рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 рокуу справі№ 904/2246/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Продторгресурс"простягнення 28 679,91 грн.за участю представників:

позивача - Шиян В.В., за дов.

відповідача - Залужина Н.І., за дов.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продторгресурс" про стягнення 15 899,40 грн. основного боргу, 11 856,60 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 923,91 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року (суддя Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Чимбар Л.В., суддів Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.), позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продторгресурс" на користь Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради 5 183,64 грн. боргу, 3 865,80 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 301,13 грн., 449,27 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на неповне дослідження судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що вплинуло на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, оскільки судами невірно встановлено відсутність систематичності порушення відповідачем Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України у вказаний позивачем період.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2012 року між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №11737, згідно якого позивач (водоканал) зобов'язався надавати відповідачу (абонент) послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а абонент - оплачувати послуги в порядку і на умовах, визначених договором.

В пунктах 3.1., 3.19., 4.4., 4.5., 4.9., 4.10. цього договору передбачено, що надання послуг здійснюється позивачем в межах добових, місячних і річних норм централізованого питного водопостачання та водовідведення, визначених в розрахунку об'ємів послуг (додаток № 8 до договору), норма складає: 3564 м3/рік, 297 м3/місяць, 9,77 м3/добу. Плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь об'єм стічних вод, скинутих абонентом протягом календарного місяця, коли зафіксовано перевищення допустимої концентрації. Виходячи з даних звітів про контрольні показники приладів і засобів обліку розрахункового місяця, наданих абонентом водоканалу, а також актів обстежень, водоканал визначає об'єм наданих абоненту послуг за розрахунковий місяць, розмір плати за скид понаднормативних забруднень та розмір оплати послуг за цей розрахунковий місяць та надає абоненту, не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, два примірника акта-рахунку приймання наданих послуг, підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою водоканалу. Абонент зобов'язаний самостійно отримувати від водоканалу два примірника актів-рахунків приймання наданих послуг. Не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, абонент повертає водоканалу один з двох примірників акта-рахунку приймання наданих послуг за розрахунковий місяць, підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою абонента, отриманий на підставі пункту 4.4. договору. За споживання питної води та скидання стічних вод понад норм, встановлених пунктом 3.1. договору, абонент додатково оплачує понаднормативне водоспоживання та/або водовідведення у чотирьохкратному розмірі згідно діючих тарифів без ПДВ. Величина плати за скид стічних вод у систему водовідведення водоканалу з понаднормативними забрудненнями розраховується згідно Інструкції № 37.

Відповідно до пунктів 7.6., 7.8. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва та архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, працівниками позивача проведено відбір разових проб в каналізаційних мережах відповідача, про що складено акт від 12.12.2013 року в присутності представника останнього, яким ним підписано без зауважень. За результатами проведеного аналізу встановлено перевищення допустимих концентрацій за показниками сухого залишку, хлоридами, азотом амонійним, нафтопродуктами, залізом, ортофосфатами, жирами, ХПК та БПК, що зафіксовано в протоколі вимірювань показників складу та властивостей стічних вод.

В силу пунктів 7.2.8. Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровськ, затверджених рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 1895 від 25.12.2012 року, відповідач зобов'язаний не перевищувати рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах та нести відповідальність за якісний склад стічних вод.

Представниками позивача неодноразово зафіксовано факти порушення цих Правил та складено відповідні акти від 14.01.2010 року, від 27.05.2013 року та від 12.12.2013 року.

За результатами дослідження відібраних проб позивачем проведено розрахунок величини плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням за систематичне порушення цих Правил і для розрахунку використано обсяг спожитих послуг за грудень 2013 року, в якому відібрано пробу і двох попередніх місяців жовтня та листопада 2013 року та нараховано відповідачу до сплати додаткову плату за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах з виставленням йому для сплати рахунку № 9013 від 31.01.2014 року на суму 15 899,40 грн., який залишено не оплаченим. Внаслідок несплати цієї суми боргу, позивачем нараховано відповідачу також інфляційні втрати в сумі 11 856,60 грн. та 3 % річних у розмірі 923,91 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позовних вимог, посилаючись на відсутність факту систематичності допущення таких порушення та, відповідно, безпідставність нарахування позивачем спірної суми, розрахунок якої здійснено саме з підстав систематичності.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, послався на наявність доказів порушення відповідачем чинних на час відбору проби Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, однак, вказавши, що позивач не надав доказів системності порушення зі сторони відповідача у 2013 році, суд обмежив стягувану плату, виходячи з обсягу стічних вод за один місяць, тобто оскільки порушення відбулися у 2010 року (відбір проб 14.01.2010 року), у травні (відбір проб 27.05.2013 року) та грудні 2013 року (відбір проб 12.12.2013 року), зокрема допущені протягом трьох років з різними періодами (інтервалами), а не протягом року, а крім того, протягом одного року позивач не зафіксував трьох порушень відповідачем чинного законодавства і договірних зобов'язань, підставними визнано позовні вимоги лише в сумі 5 183,64 грн. за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у грудні 2013 року.

Проте, такі висновки судів першої й апеляційної інстанцій є передчасними та такими, що здійснені без належного дотримання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наявність допущених відповідачем аналогічних порушень у травні та грудні 2013 року, що свідчить про наявність кваліфікуючої ознаки системності допущеного порушення.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно статей 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Також право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

За пунктом 3 частини 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України передбачено, що водоканал має право здійснювати контроль за якістю, кількістю та режимом скидання стічних вод в централізовану каналізацію.

Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, встановлено, що вони поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів. Дані Правила спрямовані на запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи цих споруд і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод підприємств. Зазначеними Правилами встановлено загальні вимоги до порядку відбирання проб; методики відбирання передбачено Національними стандартами України.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, водоканали мають право, зокрема, здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з підприємством заздалегідь, відбір проб для контролю за якістю стічних вод, що скидаються. Порядок та періодичність відбору проб визначаються в місцевих Правилах приймання. Водоканали мають право пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання, а підприємства зобов'язані оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників. Відповідно до пункту 7.8. Правил приймання стічних вод з метою контролю якості стічних вод підприємств водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.

Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за № 402/6990, визначено єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, що поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів. Водоканали здійснюють скиди у водні об'єкти очищених стічних вод з умістом забруднюючих речовин у відповідності до лімітів, що встановлюються органами Мінекоресурсів України, та сплачують збір за забруднення навколишнього природного середовища згідно Порядку та Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 року № 162/379, із змінами та доповненнями, внесеними наказами Мінекоресурсів та ДПА України від 27.01.2000 № 24/37 та від 28.02.2001 № 75/76; підприємства скидають стічні води в системи комунальної чи відомчої каналізації та сплачують їм за послуги водовідведення відповідно до договорів з водоканалами.

Пунктом 3.2 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів встановлено, що при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими місцевими Правилами приймання, підприємства сплачують водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м. стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Згідно пункту 1.5 вищезазначених Правил та Інструкції водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації (ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію. Місцеві Правила приймання стічних вод згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх підприємств, яким водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Відповідно до пунктів 8.4., 8.5. Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровськ, затверджених рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 1895 від 25.12.2012 року, при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у міську каналізацію, порівняно з встановленими допустимими концентраціями забруднюючих речовин, підприємства сплачують Водоканалу додаткову плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій, обсягом скинутих понаднормативних стічних вод та коефіцієнтом кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми. Плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством протягом місяця, коли було зафіксовано перевищення допустимих концентрацій. В окремих випадках (систематичне порушення Правил приймання та скиду, урахування рівня небезпеки скинутих забруднень тощо) - три місяця (місяць, у якому відібрана проба та двох попередніх місяців). За правилом, яке застосовується до визначення ознак систематичності порушення, систематичним є порушення відповідного законодавства юридичною особою після застосування до неї не менш як двох заходів впливу протягом року.

Таким чином, поза увагою судів попередніх інстанцій залишено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правила технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України, Правила приймання стічних вод підприємств в комунальні і відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста (селища), Інструкцію про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів, а також місцеві акти, що регламентують спірні правовідносини.

Відтак, всупереч вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам наявності ознак систематичного порушення відповідачем Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та наявності підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі, у зв'язку з чим, відповідно, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволені позову в іншій частині без встановлення фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України).

В зв'язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року у справі № 904/2246/16 скасувати.

Справу № 904/2246/16 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р.Шевчук