Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 916/871/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого (доповідач)

Мачульського Г.М.

Данилової М.В.

за участю представників: позивачаАлєксєєв С.С. за довіреністю від 27.04.2016 відповідачаМирончак А.П. за довіреністю від 25.08.2015 третьої особи не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на постановувід 30.06.2016 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 916/871/15-г господарського суду Одеської області за позовомПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавне підприємство «Одеська залізниця»простягнення 43 370,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ДП «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» про стягнення штрафу у розмірі 43 3700 грн. за неправильно вказану в залізничній накладній масу вантажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2015 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ДП «Одеська залізниця».

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. (судді: Ю.О. Зайцев, Ю.І. Мостепаненко, Ю.М. Щавинська), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 р. (судді: Г.П. Разюк, С.І. Колоков, М.С. Петров), у задоволені позову ДП «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2016 р. вказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи ухвалою господарського суду Одеської області від 31.03.2016 р. здійснено заміну сторони у справі ДП «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» його правонаступником ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.05.2016 р. (суддя Г.І. Гуляк) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів факту неправильного зазначення вантажовідправником маси вантажу у спірних вагонах за накладною № 41666280 від 30.08.2014 р., що свідчить про відсутність підстав для стягнення штрафу за неправильно вказану в залізничній накладній масу вантажу відповідно до положень статей 112, 118 Статуту залізниць України.

За апеляційною скаргою ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Одеський апеляційний господарський суд (судді: С.В. Таран, Л.О. Будішевська, М.А. Мишкіна), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 30.06.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» звернувся із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2016 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р., задовольнити позов ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» у повному обсязі.

Скаржник вважає, що судами було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме, при прийнятті рішення у даній справі господарськими судами не було дотримано вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи. Висновки судів про наявність маркування на вагонах не ґрунтуються на належних доказах та зроблені без врахування пунктів 6, 7 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542, пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо маркування вантажу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 30 серпня 2014 р. вантажовідправником ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» на підставі залізничної накладної № 41666280 зі станції Чорноморська Одеської залізниці було відправлено до ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго» на станцію призначення Ігрень Придніпровської залізниці кам'яне вугілля, зокрема у вагонах № 60359213 та № 56864408.

Залізнична накладна № 41666280 містить відомості, що вантаж - кам'яне вугілля антрацит завантажений у вагони № 60359213 та № 56864408 засобами вантажовідправника насипом. Вантаж завантажено та закріплено відповідно до розділу ІІ ТУ правильно. Відповідальний за розміщення та кріплення вантажу - прийомоздавальник ОСОБА_6 Маса вантажу у вагоні № 60359213 складає: нетто - 68050 кг, тара - 23400 кг, у вагоні № 56864408 складає: нетто - 67300 кг, тара - 22400 кг, маса вантажу визначена на 100 тонних вагонних вагах.

За заявкою одержувача № 390 на підставі статті 52 Статуту залізниць України на станції призначення Ігрень Придніпровської залізниці залізницею було проведено перевірку маси вантажу на 150 т тензометричних вагах ПД ТЕС у вагонах № 60359213 та № 56864408, про що складено комерційний акт РА № 004066 від 01.09.2014 р. та акт загальної форми № 226 від 01.09.2014 р.

Під час вказаної перевірки було виявлено: вагон № 60359213 брутто - 88050 кг, тара - 23400 кг, нетто - 64650 кг, що менше, ніж зазначено у накладній на 3400 кг; вагон № 56864408 брутто - 85500 кг, тара - 22400 кг, нетто - 63100 кг, що, ніж зазначено у накладній на 4200 кг. Завантаження здійснено рівномірно, нижче бортів на 30-40 см., за відсутністю природних відкосів та поглиблень. За документом та фактично вантаж не маркований. Люк та двері зачинені, теча вантажу відсутня. Недостаючий вантаж у вагон вміститися міг. (том 1 а.с. 9,12)

Внаслідок виявлення факту невідповідності зазначення у залізничній накладній № 41666280 маси вантажу залізницею на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України був нарахований відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в загальній сумі 43 370,00 грн.

Матеріали справи містять договір на виконання робіт № 220813/М, укладений 22.08.2013 р. між ТОВ «РОСУКРТРАНС» (виконавець) та ТОВ «ТІС-ВУГІЛЛЯ» (замовник), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи з маркування вантажів в залізничних вагонах. Виконавець здійснює запобіжний захід забезпечення збереженості вантажів замовника, а саме маркування вантажів у вигляді збризкування вантажу вапняним розчином. Малюнок та кольорова гама маркування перед початком виконання робіт повинні бути узгоджені з замовником. Виконавець здійснює роботи з використанням власного матеріалу, вартість якого включається у вартість робіт по маркуванню одного вагону (пункти 1.1, 2.8 договору). (том 1 а.с. 36-40)

Згідно пункту 2.9 договору приймання - передача виконаних робіт оформлюється актом, який складається виконавцем щомісячно та надсилається замовнику не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. До акту додається реєстр із зазначенням номерів вагонів, дати їх маркування з найменуванням місць виконання робіт.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та є дійсним до 01.02.2014 р.

Матеріали справи також свідчать, що дія цього договору, шляхом укладення сторонами додаткових угод, декілька разів продовжувалась та відповідно до останньої редакції додаткової угоди до договору на виконання робіт № 220813/М від 22.08.2013 р., укладеної сторонами 11.12.2014 р., дія цього договору продовжена строком до 31.12.2015 р.

Відповідно до копії акта виконаних робіт № 14 від 31.08.2014 р. на виконання умов договору № 220813/М від 22.08.2013 р. ТОВ «РОСУКРТРАНС» 30 серпня 2014 р. здійснило маркування вантажу у вагонах, що прибули на станцію призначення Ігрень Придніпровської залізниці за накладною № 41666280 від 30.08.2014 р., зокрема, у вагонах № 60359213 та № 56864408. (том 1 а.с. 41-46)

В порядку статті 52 Статуту залізниць України було здійснено комісійну перевірку, зокрема, вантажу у вагонах № 60359213 та № 56864408, що прибули за накладною № 41666280 від 30.08.2014 р. та виявилась фактична відповідність маси вантажу зазначеній масі в перевізному документі, а саме у вагоні № 60359213 масою 68050 кг, у вагоні № 56864408 масою 67300 кг, і будь - яких претензій щодо кількості вантажу, що прибув за накладною № 41666280 від 30.08.2014 р., у вантажоодержувача до вантажовідправника немає, що підтверджується довідкою № 24/1153 від 14.05.2015 р. (том 1 а.с. 175)

Крім того, експедитор вантажоодержувача ТОВ «Портінвест Лоджистик» при відправленні вантажів з морського терміналу ТОВ «ТІС-ВУГІЛЛЯ» до станції Ігрень Придніпровської залізниці своєю довідкою, що міститься в матеріалах справи, також підтвердив, що завантажений у вагони № 60359213, № 56864408 та відправлений з під'їзної колії станції Хімічна вантаж антрацит дійсно був маркований, та підтвердив справжність зазначеної маси вантажу у спірній залізничній накладній. (том 2 а.с. 92)

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про стягнення з ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» штрафу за неправильно вказану в залізничній накладній масу вантажу у розмірі 43 3700 грн.

За встановлених обставин справи, суди дійшли висновку про те, що виходячи з положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України обставини справи свідчать про недоведеність позивачем обставини невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу у спірних вагонах за накладною № 41666280 від 30.08.2014 р. Підстави для задоволення позову відсутні.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 4 статті 909, частиною 1 статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 р. № 460 «Про затвердження бланків перевізних документів». Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Разом з тим, відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, якщо не доведе відсутність своєї вини у недостачі.

Отже, звертаючись із позовом про стягнення штрафу на підставі статті 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу, залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення.

З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Відправник відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із "шапкою", а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування.

Якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із "шапкою", нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без "шапки", без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.

Під час здійснення судового провадження судами було встановлено, що за даними комерційного та загального актів від 30.08.2014 р. під час зважування у вагоні № 60359213 виявилось брутто - 88050 кг, тара - 23400 кг, нетто - 64650 кг, що менше, ніж зазначено у накладній на 3400 кг; у вагоні № 56864408 виявилось брутто - 85500 кг, тара - 22400 кг, нетто - 63100 кг, що менше, ніж зазначено у накладній на 4200 кг. Завантаження у вагонах рівномірно, нижче бортів на 30-40 см., за відсутністю природних відкосів та поглиблень. За документом та фактично вантаж не маркований. Люк та двері зачинені, теча вантажу відсутня. Недостаючий вантаж у вагон вміститися міг.

За встановленого судами факту маркування вантажу у місці відправки, та прибуття у місце призначення без відповідного маркування, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачем не доведено факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу. Відтак, відсутні підстави для стягнення заявленого позивачем штрафу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Підстави для скасування прийнятих у справі судових рішень та задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пунктом 1 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, судова колегія вважає прийняте господарським судом Одеської області рішення від 10.05.2016 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р. такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1115, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р. у справі №916/871/15-г та рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2016 р. залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова Судді:Г. Мачульський М. Данилова