Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.09.2016 року у справі №910/29598/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 910/29598/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С.- головуючого, Барицької Т.Л., Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 22.12.2015 Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016та касаційної скаргиУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.2016у справі№ 910/29598/15господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"до1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", 3. ОСОБА_4провизнання недійсним одностороннього правочинуза участю представників: від позивача: Корнєв В.М., від відповідача-1: Ханович К.В., від відповідача-2: Дудяк Р.А.,від третьої особи-1: Фурман В.Ю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2016 касаційні скарги ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ "Дельта Банк" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Картере В.І., Кролевець О.А. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2016 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.09.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.09.2016 у зв`язку із перебуванням судді Картере В.І. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/29598/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.09.2016 касаційні скарги у справі №910/29598/15 прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Барицька Т.Л., Кролевець О.А. у відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2016 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.09.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2016 розгляд касаційної скарги відкладено в порядку ст.77 ГПК України.

За заявою відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" здійснювалось фіксування судового процесу у справі №910/29598/15 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Ощадбанк" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Танк Транс" про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог, здійсненого на підставі одностороннього правочину, а саме заяви ТОВ "Танк Транс" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015 б/н.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог зараховано вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Танк Транс" щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 5 574 332,94 грн. та вимог ТОВ "Танк Транс" до ПАТ "Дельта Банк" щодо сплати заборгованості за договором банківського вкладу №00309508-06514 від 06.05.2014 на суму 5 574 332,94 грн.

В позові зазначено, що вказане зарахування порушує права позивача, який на підставі договору застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №293 отримав у заставу майнові права, зокрема, за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014.

2. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

15.12.2010 між ПАТ "Дельта Банк" як банком та ПАТ "Державний ощадний банк України" як кореспондентом укладено договори №151210-Л1 та №151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентських рахунків, за якими ПАТ "Дельта Банк" для проведення розрахунків відкриває кореспонденту ПАТ "Ощадбанк" мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" у валютах згідно заяви кореспондента (договір №151210-Л1) та кореспондентський рахунок типу "Лоро" в українських гривнях (договір №151210-Л2) та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, здійснює його обслуговування.

В забезпечення виконання договорів кореспондентських рахунків між ПАТ "Ощадбанк" як заставодержателем та ПАТ "Дельта Банк" як заставодавцем укладено ряд забезпечувальних договорів, зокрема, договір застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №293.

За умовами вказаного договору ПАТ "Дельта Банк" передає в заставу, а ПАТ "Ощадбанк" приймає на визначених цим договором умовах предмет застави: майнові права.

Згідно додатку №1 до договору застави майнових прав №293 в заставу передано майнові права за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Танк Транс"; договором застави майнових прав №ВКЛ- 2005880/11/S1 від 29.05.2014, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар"; договором відступлення права вимоги від 29.05.2014, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар"; договором застави майнових прав №ВКЛ- 2005880/11/S2 від 17.06.2014, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар"; договором застави майнових прав №ВКЛ- 2005880/11/S3 від 12.09.2014, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар"; договором відступлення права вимоги від 12.09.2014 .

Відповідно до п.1.2 договору застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №293 вартість предмета застави станом на момент укладення цього договору становить 459 484 167 грн.

Судами встановлено, що за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 ПАТ "Дельта Банк" як кредитор зобов`язався здійснювати надання кредиту у тимчасове користування ТОВ "Танк Транс" як позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 01.07.2015.

03.08.2014 між ТОВ "Танк Транс" як новим кредитором та ОСОБА_4 як первісним кредитором укладено договір відступлення права вимоги за договором банківського вкладу НОМЕР_1 від 06.05.2014, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4

Про відступлення права вимоги ТОВ "Танк Транс" та ОСОБА_4 повідомили банк спільним повідомленням.

20.02.2015 ТОВ "Танк Транс" направило ПАТ "Дельта Банк" заяву про дострокове відкликання частини вкладу шляхом перерахування 441 523,22 дол. США на банківський рахунок ТОВ "Танк Транс".

27.02.2015 ТОВ "Танк Транс" звернулося до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про припинення зобов`язань по сплаті заборгованості ТОВ "Танк Транс" перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором в розмірі 5 574 332,94 грн. у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зокрема зобов`язань по сплаті заборгованості ПАТ "Дельта Банк" перед ТОВ "Танк Транс" за договором банківського вкладу НОМЕР_1 від 06.05.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 на суму 441 523, 22 доларів США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно якого з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію.

Згідно наказу Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" від 11.03.2015 №67 створено комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

В ході здійснення перевірки, зокрема, договору застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №293, виявлено ряд порушень законодавства України та встановлених Національним банком України обмежень та констатовано його нікчемність.

Згідно Звіту про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ "Дельта Банк", складеного аудиторською фірмою TOB "Інтер-аудит" 31.08.2015, встановлено перевищення банком компетенції при передачі активів третім особам, а також відсутнє належне погодження куратора банку на укладення відповідних правочинів.

Судами встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" надіслав ПАТ "Ощадбанк" повідомлення від 29.09.2015 про нікчемність правочинів.

3. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2015 (суддя Якименко М.М.) у справі № 910/29598/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив, зокрема, із того, що позовні вимоги ПАТ "Ощадбанк" ґрунтуються на правочинах, в тому числі договорі застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №293, які є нікчемними. Таким чином, позивач не набув права вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Танк Транс".

Укладаючи договори забезпечення, в тому числі договір застави майнових прав №293, ПАТ "Дельта Банк" прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Вказані договори забезпечували вимоги ПАТ "Ощадбанк" до ПАТ "Дельта Банк" щодо повернення коштів, які обліковувались на його кореспондентських рахунках.

Вказане є підставою нікчемності правочину за п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також місцевий господарський суд зазначив, що оскільки забезпечувальні договори, в тому числі договір застави майнових прав №293, укладено між ПАТ "Ощадбанк" та ПАТ "Дельта Банк" під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління НБУ №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", вчинення таких правочинів потребувало обов`язкового погодження куратором банку.

Суд встановив відсутність належним чином оформленого погодження куратора банку на укладення договорів забезпечення.

При цьому сам факт їх укладення прямо порушує встановлені постановою №692/БТ обмеження.

Укладення забезпечувальних договорів суперечило вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Також вказано, що договір застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №293 в порушення вимог ст. 12 Закону України "Про заставу" не визначає розміру забезпеченого заставою зобов`язання та конкретності строку виконання зобов`язань банку.

Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що за укладеними договорами застави, в тому числі за договором застави майнових прав №293, банк відмовився від власних майнових вимог до позичальників за кредитними договорами, майнові права за якими є предметом застави, що з урахуванням п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб" також є підставою нікчемності правочину.

Умови договору застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №293 передбачають можливість набуття ПАТ "Ощадбанк" права вимоги до позичальників за кредитними договорами у разі невиконання банком зобов`язань за договорами кореспондентського рахунку, шляхом відступлення права вимоги; право ПАТ "Ощадбанк" на отримання грошових коштів від позичальників ПАТ "Дельта Банк", які надходять до банку на погашення обтяжених заставою кредитів, в рахунок погашення основного зобов`язання ПАТ "Дельта Банк" перед ПАТ "Ощадбанк".

Суд послався також на п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким договір є нікчемним, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що договори забезпечення, укладені між ПАТ "Ощадбанк" та ПАТ "Дельта Банк", є нікчемними, так як їх недійсність встановлена п.п. 1, 5 та 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, зазначив, що заява про зарахування вимог не відповідає обов`язковим вимогам зустрічності, однорідності та настання строків виконання зобов`язання. У зв`язку з цим заява ТОВ "Танк Транс" про припинення зобов`язання внаслідок зарахування від 27.02.2015 є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому не створює та не несе жодних юридичних наслідків для сторін.

Зокрема, суд зазначив, що відкликання частини вкладу шляхом здійснення переказу грошових коштів на рахунок, відкритий в іншій банківській установі за заявою ТОВ "Танк Транс", який не є вкладником згідно договору вкладу, не допускається.

Суд також вказав, що вимоги за кредитним договором виражені в гривні, а валютою вкладного рахунку є долари США.

Заява ТОВ "Танк Транс" про зарахування зустрічних однорідних вимог датована та направлена ПАТ "Дельта Банк" лише 27.02.2015. Станом на зазначену дату розмір заборгованості за кредитним договором, порівняно із розміром заборгованості станом на 06.02.2015, збільшився.

Зазначені обставини виключають однорідність вимог.

Оскільки ПАТ "Дельта Банк" не отримувала жодних розпоряджень клієнта ОСОБА_4 та/або розрахункових документів, які банк повинен виконати в передбачені договором банківського вкладу строки, вказане виключає можливість здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог внаслідок того, що строк виконання зобов`язання не настав.

Відповідно до п.1.3 договору банківського вкладу вклад залучається по 11.05.2015 включно.

Кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитним договором є 01.07.2015.

Також суд дійшов висновку, що заміна клієнта за договором банківського вкладу не допускається, оскільки зобов`язання за ним нерозривно пов`язано з особою клієнта, якій відкривається вкладний рахунок (сторона такого договору) у відповідності до статті 515 ЦК України.

4. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 (судді: Дикунська С.Я. - головуючий, ОСОБА_10, ОСОБА_11О.) мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду викладено в іншій наведеній в постанові редакції, резолютивну частину рішення залишено без змін.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині безпідставності та необгрунтованості позовних вимог та відмови в позові у зв`язку із тим, що договори забезпечення є нікчемними, адже їх недійсність встановлена п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У зв`язку із цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже ґрунтуються на правочинах, які є нікчемними.

Разом з тим, апеляційний господарський суд не погодився із висновками місцевого господарського суду в тій мотивувальній частині, що зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ТОВ "Танк Транс" не відбулося.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що укладення договору про відступлення права вимоги за договором вкладу НОМЕР_1 свідчить про передання ОСОБА_4 своїх прав ТОВ "Танк Транс" вимагати виплати частини грошових коштів, які наявні на рахунку, а не заміну володільця рахунку, як помилково вважав місцевий господарський суд.

Про відступлення права вимоги ТОВ "Танк Транс" та ОСОБА_4 повідомили банк спільним повідомленням.

ТОВ "Танк Транс" не відкривав рахунку в банку, не ставав його власником, до нього перейшло лише право вимоги коштів за договором про відступлення права вимоги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що подальше відкликання ТОВ "Танк Транс" частини вкладу здійснене ним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Апеляційний господарський суд встановив, що зобов`язання ТОВ "Танк Транс" за кредитним договором №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 та зобов`язання ПАТ "Дельта Банк" за договором вкладу НОМЕР_1 є однорідними.

На юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов`язання чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов`язання.

Також суд звернув увагу, що ТОВ "Танк Транс" заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог надіслало на адресу ПАТ "Дельта Банк" 27.02.2015, тобто до запровадження тимчасової адміністрації.

5. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів ПАТ "Ощадбанк"

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Ощадбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.203, 2015, 512, 514, 516, 601 ЦК України, ст.23 "Про заставу", просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У скарзі вказується, що ПАТ "Ощадбанк" на підставі договору застави №293 отримав у заставу всі права за кредитним договором №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014.

Скаржник вказує, що заява про зарахування зустрічних позовних вимог не несе жодних юридичних наслідків для сторін, оскільки звертаючись до ПАТ "Дельта Банк" із заявою відповідач-2 жодного належного доказу, який би підтверджував перехід права вимоги за договором банківського вкладу від ОСОБА_4 як первісного кредитора до ТОВ "Танк Транс" як нового кредитора, зокрема договору про відступлення прав вимоги від 03.08.2014, не надав.

Направлення банку повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні від 20.02.2015 не є правочином , а носить суто інформативний характер.

Вимоги за кредитним договором виражені в гривні, а валютою вкладного рахунку є долари США, при цьому між сторонами відсутні домовленості щодо курсу, який повинен застосовуватися при конвертації валюти зобов`язань.

Заява ТОВ "Танк Транс" про зарахування зустрічних однорідних вимог датована та направлена ПАТ "Дельта Банк" лише 27.02.2015. Станом на зазначену дату, розмір заборгованості за кредитним договором, порівняно із розміром заборгованості станом на 06.02.2015, збільшився. Зазначені обставини виключають однорідність будь-яких вимог, а отже, зарахування не могло бути здійснене.

6. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду ПАТ "Дельта Банк"

ПАТ "Дельта Банк", не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник вказує на невірне тлумачення апеляційним господарським судом норми ст.601 ЦК України та ст. 203 ГК України.

У скарзі вказується, що ТОВ "Танк Транс" звертаючись до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015, жодного належного доказу, який би підтверджував перехід права вимоги за договором банківського вкладу від ОСОБА_4 як первісного кредитора до ТОВ "Танк Транс" як нового кредитора, зокрема договору про відступлення прав вимоги від 03.08.2014 (на який було лише посилання), не надав.

Повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні від 20.02.2015 за своєю правовою природою не є правочином у розумінні ст.512 ЦК України.

Договір про відступлення права вимоги ПАТ "Дельта Банк" не отримувало.

Скаржник звертає увагу, що з розпорядженням про відкликання частини вкладу звернувся не клієнт за договором вкладу, а ТОВ "Танк Транс".

Апеляційний господарський суд проігнорував обставини ненастання строку виконання зобов`язання.

При цьому, ПАТ "Дельта Банк" погоджується із висновками судів, що договори забезпечення є нікчемними на підставі ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

7. Доводи, викладені у відзивах на касаційні скарги

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційні скарги підтримує вимоги касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" та просить її задовольнити.

Погоджуючись із аргументами касаційної скарги ПАТ "Ощадбанк", Фонд заперечує проти її задоволення, оскільки вважає, що у позивача відсутнє право на даний позов.

ТОВ "Танк Транс" у відзивах на касаційні скарги вказує наступне.

06.02.2015 ТОВ "Танк Транс" отримало від ПАТ "Дельта Банк" претензію на суму 203 461 956,03 грн. за кредитним договором №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014.

У вказаній претензії зазначено, що у разі несплати заборгованості у тридцятиденний строк, кредитор розпочне процедуру звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, строк виконання зобов`язань за згаданим кредитним договором настав.

Також, зазначає, що в повідомленні про заміну кредитора, яке підписали ТОВ "Танк Транс" та ОСОБА_4, вказано, що сторони просять банк здійснювати виплати за договором банківського вкладу в межах суми відступлених прав вимоги на рахунок ТОВ "Танк Транс" за вказаними реквізитами.

Тобто, волевиявлення клієнта ОСОБА_4 на дострокове відкликання частини вкладу відображено у повідомленні про заміну кредитора у зобов`язанні.

ТОВ "Танк Транс" просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

8. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при дослідженні питання щодо наявності у позивача порушеного права

Позивач ПАТ "Ощадбанк" вважає, що зарахування зустрічних вимог між ТОВ "Танк Транс" та ПАТ "Дельта Банк" порушує його права, оскільки позивачу на підставі договору застави від 25.02.2015 за реєстровим №293 передано у заставу майнові права, зокрема, за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014.

За ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно п.п. 1, 5, 7 ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що договір застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №293 є нікчемним згідно п.п. 1, 5, 7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки ПАТ "Дельта Банк" при укладені цього правочину відмовився від власних майнових вимог, прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та вказаний правочин укладено з метою надання ПАТ "Ощадбанк" переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

За ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 12 Закону України "Про заставу" в договорі застави повинні бути визначені: суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Судами встановлено невідповідність договору застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №293 нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про заставу".

Оскільки забезпечувальні договори, в тому числі договір застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №293, укладено між ПАТ "Ощадбанк" та ПАТ "Дельта Банк" під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління НБУ №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", вчинення таких правочинів потребувало обов`язкового погодження куратором банку.

Зазначені в Постанові №692/БТ обмеження мали на меті збереження активів проблемного банку, не допущення погіршення його фінансового стану та забезпечення інтересів всіх вкладників та кредиторів банку.

Проте, судами встановлено відсутність такого погодження куратором банку.

Таким чином, оскільки договір, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги ПАТ "Ощадбанк", є нікчемним, позивач не набув права вимоги до ТОВ "Танк Транс" за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014, та його права не можуть бути порушені зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яке відбулося між ТОВ "Танк Транс" та ПАТ "Дельта Банк".

За ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Скаржниками не спростовано висновків судів про відсутність порушеного права у позивача, яке б підлягало захисту у судовому порядку за цим позовом.

Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні позову.

9. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при дослідженні питання щодо правомірності одностороннього правочину

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.601 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть бути зараховані, повинні бути: зустрічними; однорідними; строк виконання щодо таких вимог повинен настати, або не встановлений чи визначений моментом пред`явлення вимоги; бути ясними (зрозумілими), тобто між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статей 514, 515 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Суд апеляційної інстанції визначив, що позивач не довів та не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що в момент вчинення одностороннього правочину не були дотримані вимоги, встановлені статтями 203, 601 Цивільного кодексу України.

Положення статей 1058, 1071 Цивільного кодексу України та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003р. №492, які регулюють правовідносини за договорами банківського рахунку та банківського вкладу, не містять жодних вказівок про те, що зобов`язання за договором вкладу є нерозривно пов`язаними з особою кредитора (вкладника), що, в свою чергу, свідчить про допустимість уступки права вимоги за договором вкладу.

Крім того, положення Інструкції не містять обмежень щодо права вкладника (клієнта) передати право вимоги за договором вкладу (депозитним) шляхом уступки права вимоги на користь іншої особи.

На рахунки даного виду кошти надходять для зберігання і використання банком виключно від їх власника і по закінченню терміна їх зберігання повертаються власнику (кредитору банка) за вказівкою власника коштів або шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок, або шляхом видачі готівкових коштів.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року N475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У даному випадку власник коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку, як встановлено судом апеляційної інстанції, розпорядився ними у спосіб, дозволений законом, а саме, уступивши право вимоги ТОВ "Танк Транс".

Твердження скаржників про ненастання строку виконання зобов`язання за договором банківського вкладу з причин ненадання ТОВ "Танк Транс" банку доказів відступлення права вимоги правильно не прийнято судом до уваги з огляду на те, що норми ст.ст. 512-518 ЦК України не зобов`язують нового кредитора надавати боржнику договір про відступлення права вимоги, а відповідно до ч.2 ст.14 цього Кодексу товариство не може бути примушене до вчинення цих дій.

Суд врахував, що про відступлення права вимоги ТОВ "Танк Транс" та ОСОБА_4 повідомили банк та просили банк здійснювати виплати за договором банківського вкладу в межах суми відступлених прав вимоги на рахунок ТОВ "Танк Транс" за зазначеними в повідомленні реквізитами.

Доводи скаржників про те, що вимоги не є однорідними, оскільки виражені в різних валютах, правильно відхилено судом, оскільки грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Вираження грошового зобов`язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, не змінюють самої суті грошового зобов`язання.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що зобов`язання ТОВ "Танк Транс" за кредитними договорами та зобов`язання банку за договором банківського вкладу є зустрічними та однорідними (грошовими).

При цьому юридично значимі дії відповідачів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог були здійснені ще до запровадження в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, що свідчить про відсутність будь-яких обмежень на час звернення ТОВ "Танк Транс" із відповідною заявою.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки господарський суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не довів та не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог) мали місце обставини, які були вказані у якості підстав для задоволення позову, відтак, не довів наявності підстав, в силу яких такий правочин має бути визнаний недійсним, тому правильним є рішення у справі про відмову в позові.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідачів та третьої особи-1, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

За наслідками касаційного провадження касаційна інстанція дійшла висновку, що згідно встановлених обставин суди правомірно відмовили ПАТ "Ощадбанк" у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 у справі №910/29598/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Т. Барицька

О. Кролевець