Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 923/259/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМіщенка П.К.,суддів:Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" на рішенняГосподарського суду Херсонської області від 30.04.2014 рокута на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 рокуу справі №923/259/14 господарського суду Херсонської області,за позовомХерсонської міської радидо1.Відкритого акціонерного товариства "Херсонські комбайни" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунального підприємства "Центр" виконавчого комітету Херсонської міської радипро визнання недійсними договорів оренди (найму),- За участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" - ОСОБА_4В С Т А Н О В И В :

Херсонська міська рада звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до ВАТ "Херсонські комбайни", ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод", третя особа - КП "Центр" виконкому Херсонської міської ради про визнання договорів найму (оренди) помешкань (житла) в гуртожитку недійсними, в якому просив суд визнати недійсним договір оренди № 1 помешкань (житла) в гуртожитку по вул. Бучми, 20 від 02.07.2012, укладений між ВАТ «Херсонські комбайни» та ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" та договір оренди №2 помешкань (житла) в гуртожитку по вул. Бучми, 22 від 02.07.2012, укладений між ВАТ "Херсонські комбайни" та ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод".

Позивач обґрунтовував свій позов тим, що ліквідатор ВАТ "Херсонські комбайни" Востокін І.В. під час укладення оспорюваних договорів діяв за межами своєї правоздатності та не мав правомочності укладати договори найму (оренди) щодо приміщень у гуртожитках, а також тим, що законодавством не передбачено порядок оренди житлових приміщень гуртожитків, що підлягають передачі у комунальну власність.

Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Ю.В. Гридасов) від 30.04.2014 року у справі №923/259/14 позов задоволено в повному обсязі: визнано недійсним договір № 1 найму (оренди) помешкань (житла) в гуртожитку по вул. Бучми, 20 від 02.07.2012, укладений між ВАТ "Херсонські комбайни" та ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод"; визнано недійсним договір № 2 найму (оренди) помешкань (житла) в гуртожитку по вул. Бучми, 22 від 02.07.2012, укладений між ВАТ "Херсонські комбайни" та ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод". Судові витрати покладено на відповідачів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року (головуючий суддя - Пироговський В.Т., судді: Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) рішення господарського суду Херсонської області від 30.04.2014 року у справі №923/259/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" м. Херсон, без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 30.04.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Херсонській міській раді в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду даного спору судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи.

02.07.2012 року Ліквідатор ВАТ "Херсонські комбайни" Востокін І.С. та НВП "Херсонський машинобудівний завод" уклали договори найму (оренди) помешкань (житла) в гуртожитках № 1 і № 2, розташованих у м. Херсон по вул. Бучми, будинок 20 та 22.

Раніше, в ухвалі Верховного Суду України від 20.10.2010 року у справі №6-19776св10 за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до ВАТ "Херсонські комбайни", Фонду державного майна України про виключення жилих будинків із статутного фонду встановлено, що зазначені вище гуртожитки відносяться до державного житлового фонду і належали виробничому об'єднанню "Херсонський комбайновий завод ім. Петровського" на праві оперативного управління. Згідно із наказом Фонду державного майна України від 11.03.1994 року виробниче об'єднання "Херсонський комбайновий завод ім. Петровського" перетворено на ВАТ "Херсонські комбайни". Гуртожитки були включені до статутного фонду товариства як будівлі побутового призначення. Верховний суд України дійшов висновку, що спірні житлові будинки, які мають статус гуртожитків, були включені до статутного фонду ВАТ "Херсонські комбайни" помилково у зв'язку з чим рішення апеляційного суду Херсонської області від 10.03.2010 року скасовано, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29.09.2009 року у справі № 2-3928/09, яким позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 задоволено та виключено із статутного фонду ВАТ "Херсонські комбайни" ряд гуртожитків, серед яких і гуртожитки за адресою м. Херсон, вул. Бучми 20, 22, залишено в силі. (а.с. 61)

На підставі вказаного судового рішення, наказом Фонду державного майна України від 27.09.2011 року № 1393, виключено із статутного капіталу ВАТ "Херсонські комбайни" гуртожитки за адресою м. Херсон, вул. Бучми 20, 22 (а.с. 22).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, рішення якого підтримав і апеляційний господарський суд, виходив з того, що при укладенні спірних договорів недодержані вимоги законодавства про оренду державного майна, яке перебуває на балансі господарського товариства, оскільки, у даному випадку укладання договорів оренди гуртожитків підлягало погодженню з Фондом державного майна, як із власником спірних житлових приміщень, що зроблено не було.

Крім того, колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду встановлено, що договори оренди № 1 та № 2 укладено з порушенням форми договору найму будівлі, встановленої законодавством, оскільки п. 3.1 зазначених договорів передбачає, що об'єкт найму (оренди) передається в найм (оренду) строком на 49 (сорок дев'ять) календарних років, проте відповідно до ч. 2 с. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

До того ж, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що ліквідатор Востокін І.С., під час ліквідаційної процедури, укладаючи договір оренди майна, яке не включається до складу ліквідаційної маси на строк, який значно перевищує строк ліквідаційної процедури діяв із перевищенням своїх повноважень, з огляду на приписи ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено, зокрема, що гуртожитки не включаються до ліквідаційної маси і передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Заперечуючи такі висновки судів попередніх інстанцій, ТОВ Науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" зазначає у касаційній скарзі, що суди не дослідили, належним чином, вимоги законодавства України, що регулює спірні правовідносини, невірно застосували до оспорюваних правовідносин законодавство оренди, адже оспорюванні правочини виникли з договорів найму житла. Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є хибними, на думку заявника касаційної скарги, оскільки з урахуванням норм ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", дія зазначеного Закону не поширюється на правовідносини у сфері найму житла.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням; касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Стаття 1117 ГПК України встановлює межі перегляду справи в касаційній інстанції, згідно з якою переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 11110 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

При вирішенні спорів даної категорії необхідно враховувати, що державне майно та його правовий режим слід розглядати не тільки з урахуванням характеру спірних правовідносин, але й через систему осіб, які ним управляють.

Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику щодо державного майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 20.10.2010 року у справі №6-19776св10 за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до ВАТ "Херсонські комбайни", Фонду державного майна України про виключення жилих будинків із статутного фонду, рішення апеляційного суду Херсонської області від 10.03.2010 року скасовано, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29.09.2009 року у справі № 2-3928/09, яким позовні вимоги задоволено та виключено із статутного фонду ВАТ "Херсонські комбайни" ряд гуртожитків, серед яких і гуртожитки за адресою м. Херсон, вул. Бучми 20, 22, залишено в силі. На підставі вказаного судового рішення, наказом Фонду державного майна України від 27.09.2011 року № 1393, виключено із статутного капіталу ВАТ "Херсонські комбайни" гуртожитки за адресою м. Херсон, вул. Бучми 20, 22 (а.с. 22).

Судами встановлено, що передане, за оспорюваними договорами найму (оренди) помешкань (житла) в гуртожитку майно, має статус гуртожитків та відноситься до державного житлового фонду.

На думку попередніх судових інстанцій, укладення договорів оренди гуртожитків підлягало погодженню з Фондом державного майна (його регіональним представництвом), як із власником спірних житлових приміщень.

Херсонська міська рада не ініціювала питання щодо залучення до участі у справі Фонду державного майна України чи його регіонального відділення, а господарські суди попередніх інстанцій за власною ініціативою таку процесуальну дію не вчинили.

Таким чином, невстановлення судами суб'єктного складу сторін, інших учасників процесу, які повинні приймати участь у справі є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарського суду.

Крім того, відповідно до ч. 2, 3 ст. 810 ЦК України підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, згідно ст. 813 ЦК України, сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у ст. 5 цього Закону (Фонду державного майна України, його регіональним відділенням і представництвам).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Житлового кодексу УРСР, житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).

У ст. 6 наведеного Кодексу визначено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

У ст. 61 цього Кодексу зазначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Отже, найм житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, юридичною особою чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається із оспорюваних правочинів, у п. 13. 1 передбачено наявність додатків до договорів із переліком осіб, що будуть поселені в Об'єкт найму.

У судовому засіданні представником скаржника підтверджено, що оспорювані договори укладені з метою забезпечення тимчасовим житлом працівників Відповідача-2, а саме, ТОВ Науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод".

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що судами попередніх інстанцій, в порушення ст. 32, 33, 43 ГПК України, достеменно не встановлено правову природу оспорюваних договорів (оренда, найм, змішаний тип договору), з урахуванням розділу №2 оспорюваних правочинів, який має назву: "Предмет договору, мета найму (оренди)". Також, не установлено в чиїх інтересах Відповідачем-2 укладено оспорювані правочини, чи наявні у матеріалах справи додатки до договору визначені у п. 13 оспорюваних договорів та чи не порушує визнання недійсним оспорюваних угод права осіб на житло, за умови, що спірні угоди укладались в інтересах громадян.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, зазначені вище обставини не можуть бути встановлені під час здійснення касаційного провадження.

За таких умов колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 30.04.2014 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року у справі №923/259/14 підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, якому, урахувавши наведене, слід повторно розглянути справу, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, а також, слід вирішити питання щодо необхідності залучення до участі у справі Фонду державного майна України (відповідного територіального представництва).

Пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 визначено, що у випадку скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснюється за результатами нового розгляду справи за загальними принципами розподілу судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року та рішення господарського суду Херсонської області від 30.04.2014 року у справі №923/259/14 скасувати.

Справу №923/259/14 передати до господарського суду Херсонської області на новий розгляд.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук