Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року Справа № 916/2112/16

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову від 20.12.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/2112/16 господарського суду Одеської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Приватного підприємства "Ніка-2" 1) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, 2) Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської областіпровизнання недійсними державних актів на право власності

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_5 - довію від 18.12.14,

Від відповідача - не з'явились,

Від 3-х осіб - не з'явились,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Приватного підприємства "Ніка-2" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області з позовом про визнання недійсними державних актів на право власності.

Ухвалою від 14.11.2016 господарського суду Одеської області (суддя Щавинська Ю.М.) провадження у справі припинено на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Постановою від 20.12.2016 колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі головуючого Ліпчанської Н.В., суддів Лисенко В.А., Ярош А.І. ухвалу господарського суду Одеської області залишено без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст. 22, п. 2 ч. 2 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 80 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі, зокрема, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Припиняючи провадження у справі, суд повинен чітко викласти застосовану ним норму процесуального закону з посиланням на підпункт, пункт, частину статті тощо, та встановити обставини справи, що підтверджують правомірність припинення провадження у справі.

За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у статті 16 Цивільного кодексу України, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно з п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі пункту 2 статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

При цьому апеляційним господарським судом правомірно зауважено, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального та процесуального права.

Господарськими судами встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання недійсними: Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_1) площею 0,3386 га, виданого 03.09.2007р. ПП "Ніка-2", зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020751500007; Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_2) площею 1,3937 га, виданого 03.09.2007р. ПП "Ніка-2", зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020751500006.

При цьому у справі №916/2705/13 господарського суду Одеської області ФОП ОСОБА_4 просила визнати недійсними ті ж самі Державні акти.

Судами проаналізовано підстави заявлених позовів та встановлено, що як у справі №916/2705/13, так і у справі №916/2112/16 їх обґрунтовано порушенням процедури видачі оскаржуваних державних актів у зв'язку із неправомірним складенням технічної документації.

Окрім того, як у позовній заяві у справі №916/2705/13, так і у позовній заяві у справі №916/2112/16, позивач посилається на те, що ним, як суміжним землекористувачем, межі земельної ділянки, що надається ПП "Ніка-2", не були погоджені, а відповідні акти - не підписані.

Також судами враховано, що рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2013, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2014, встановлено зокрема, що оскаржуваний Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_1) площею 0,3386 га, виданий 03.09.2007р. ПП "Ніка-2", та Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_2) площею 1,3937 га, виданий 03.09.2007р. ПП "Ніка-2" (дійсність вказаних державних актів є також і предметом спору у справі №916/2112/16), жодним чином не порушують прав та інтересів позивача у справі. При цьому судами зазначено, що позивачем не доведено факту порушення його права у користуванні належною йому на праві оренди земельною ділянкою, а мало місце порушення прав позивача в результаті користування ПП "Ніка-2" частиною земельної ділянки, що належить ФОП ОСОБА_4 на праві оренди шляхом перенесення паркану, при цьому це порушення склалось у 2013 році.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено факт існуванням рішення господарського суду у справі №916/2705/13, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і у справі 916/2112/16, у зв'язку з чим правомірним є припинення провадження у справі на підставі п. 2. ч. 2 ст. 80 ГПК України.

До того ж, як враховано судами, в провадженні господарського суду Одеської області (головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді: Степанова Л.В., Желєзна С.П.) знаходиться справа №916/4871/15 за позовом ФОП ОСОБА_4 до ПП "Ніка-2" про усунення перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою та про зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову від 20.12.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/2112/16 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко