Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року Справа № 910/7258/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,

розглянув касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 26.05.2014р.у справі№ 910/7258/14 господарського суду міста Києваза позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі 1.Міністерства енергетики та вугільної промисловості; 2.Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 57257782, 67 грн., за участю прокурора - Баклан Н.Ю., посв.№008813 від 11.10.2012р.;

представників

позивача: 1. не з'явились;

2. Чеботарьової І.Г., дов. №14-124 від 13.05.2014р.;

відповідача - Матвеєвої В.П., дов.№91/2013/10/01-6 від 01.10.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 57257782, 67 грн., а саме: 39326904,97 грн. пені, 4174103,44 грн. інфляційних втрат та 13756774,26 грн. 3% річних, нарахованих за порушення строків оплати вартості газу, поставленого за договором № 13/3406-ТЕ-41 від 28.12.2012 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. у справі №910/7258/14 (суддя Літвінова М.Є.) позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 27610, 47 грн. пені, 22817, 71 грн. 3% річних та 9129,74 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді: Кропивна Л.В., Мальченко А.О.) рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. у справі № 910/7258/14 змінено в частині стягнення неустойки та розподілу судових витрат. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 55220,93 грн. пені та 111,25 грн. судових втрат. В іншій частині рішення залишено без змін та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 72968,75 грн. за розгляд справи в першій інстанції та 36540 грн. - за розгляд в апеляційній інстанції.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Перший заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2014р. скасувати в частині відмови у позові та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В решті постанову та рішення залишити без змін. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Київенерго" заперечило проти вимог касаційної скарги та просило відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості наведених у ній доводів, а також з огляду на правову позицію Верховного суду України в аналогічних справах.

Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, прокурором Генеральної прокуратури України, присутнім у судовому засіданні, з огляду на наявну позицію Верховного суду України в аналогічних справах, було заявлено вимогу про скасування оскаржуваних постанов Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2014р. та передання справи №910/7258/14 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Представник Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заперечував проти такої вимоги прокурора з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу. Водночас, представник Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вирішення даного питання відніс до компетенції колегії Вищого господарського суду України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2012 р. між позивачем-2, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3406-ТЕ-41 (надалі в тексті постанови - "Договір"), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриманий природний газ на умовах визначених договором. При цьому, сторони погодили, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). Загальний обсяг газу, який продавець передає покупцеві для теплових мереж з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. складає до 44372900 тис. куб. м.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091грн., крім того ПДВ - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п.п.5.1., 5.2. Договору).

Порядок та умови проведення розрахунків визначено сторонами в розділі 6 Договору. Так, згідно п.п.6.1., 6.3. Договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Судами також досліджено, що Договором сторони передбачили майнову відповідальність за порушення зобов'язань з своєчасної оплати вартості газу у вигляді сплати пені (п.п.7.1., 7.2.) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до положень п. 11.1. Договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судами першої та апеляційної інстанцій, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу природний газ на суму 622847905,63 грн. за період з січня по жовтень 2013 року та січень 2014 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами без заперечень чи застережень.

При цьому, судами досліджено, що відповідач розрахувався за наданий позивачем природній газ, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.02.2014 р. на суму 622087315,40 грн., № 3803 від 07.02.2014р. на суму 327471,48 грн. та №3802 від 07.02.2014р. на суму 433118,75 грн., проте порушив строки виконання зобов'язань, що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання зазначеної постанови, між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування № 6/30 від 08.02.2014 р., предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", затверджених зазначеною вище постановою Кабінету міністрів України.

За змістом даного договору Публічне акціонерне товариство "Київенерго" перераховує на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" кошти в сумі 622087315,40 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ у 2013 році згідно Договору від 28.12.2012 р. № 13/3406-ТЕ-41.

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 10 зазначеного вище договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після нарахування коштів на їх рахунок, а сторона остання (Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.

Відмовляючи позивачам в частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення оплати 622087315,40 грн. (згідно договору № 6/30 від 08.02.2014р.) суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що уклавши договір № 6/30 від 08.02.2014 р., сторони за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. №13/3406-ТЕ-41 (які є учасниками договору № 6/30) погодили порядок оплати за спожитий природній газ в сумі 622087315, 40 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Києва для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, що відповідно до ст.604 Цивільного кодексу України є заміною первісного зобов'язання про оплату природного газу. Тобто, за висновком судів, в результаті новації було припинено первісне зобов'язання у вищевказаній частині та виникло нове, яке містить умови про інший спосіб виконання.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком місцевого та апеляційного господарських судів щодо новації з підстав його невідповідності нормам чинного в Україні законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Проте, договір про організацію взаєморозрахунків № 6/30 від 08.02.2014 р. таких ознак не містить, а відтак, висновок про те, що за результатами його укладення відбулась новація зобов'язань за договором № 13/3406-ТЕ-41 від 28.12.2012 р. є помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах права.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення оплати у сумі 622087315,40 грн. за договором № 13/3406-ТЕ-41, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 6/30 від 08.02.2014р., сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених п.п.7.1.-7.2. Договору поставки природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Таким чином, зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок за поставлений спірний природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків №6/30 від 08.02.2014р., висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення оплати 622087315,40 грн. є вірним, не зважаючи на помилковість застосування положень ст.604 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що аналогічної позиції дотримується і Верховний суд України у своїх постановах від 09.09.2014р. у справах №5011-35/1533-2012-19/522-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012 та №5011-1/1043-2012-42/528-2012 рішення якого відповідно до ст.11128 Господарського процесуального кодексу України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, зважаючи на зазначені вище обставини, а також з огляду на те, що касаційна скарга не містить доводів стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в іншій частині оскаржуваних постанови та рішення, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. у справі №910/7258/14 - без змін.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: Н. Акулова С. Владимиренко