Постанова ВГСУ від 21.05.2014 року у справі №922/3904/13

Друк

Пошук

350

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.05.2014 року у справі №922/3904/13

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 922/3904/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року у справі № 922/3904/13 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", м. Київ, до: 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків, 2) Української Універсальної Біржі, м. Полтава, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) Арбітражний керуючий Фомін Грант Валерійович, м. Харків, 2) ОСОБА_5, м. Харків, про визнання недійсним аукціону та протоколу проведення аукціону,

за участю представників сторін:

позивача - Чиляков М.В. (дов. № 1726/1 від 12.12.13);

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився;

третьої особи-1 - не з'явився;

третьої особи-2 - не з'явився,

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року позивач ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів ФОП ОСОБА_4 та Української Універсальної Біржі про визнання недійсним аукціону та протоколу проведення аукціону.

Вказував, що 15.07.08 між ним (кредитором) та гр. ОСОБА_4 (позичальником) був укладений кредитний договір № 113-В/08/12/ФО/А, згідно якого він зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 40 630 доларів США для придбання автомобіля, а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах та у строки, визначені договором.

Зазначав, що 15.07.08, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, між ним (заставодержателем) та гр. ОСОБА_4 (заставодавцем) був укладений договір застави, згідно якого заставодавець передав в заставу заставодержателю автомобіль NISSAN TEANA 2008 року сірого кольору, який за згодою сторін оцінено в 47 818,97 доларів США.

Також вказував, що йому стало відомо про те, що 30.03.12, в межах справи про банкрутство ФОП ОСОБА_4, Українською Універсальною Біржею проведено аукціон на якому було реалізовано переданий в заставу ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" автомобіль за ціною 32 400 грн., що оформлено протоколом про проведення аукціону № 1.

Посилаючись на ту обставину, що включення до ліквідної маси та реалізація майна, що знаходиться в заставі у банка є порушенням вимог п. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", позивач просив визнати недійсним аукціон та протокол проведення аукціону № 1 від 30.03.12.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 грудня 2013 року (колегія суддів у складі: Доленчук Д.О. - головуючий, Бринцев О.В., Присяжнюк О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий, Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на обрання позивачем способів захисту, що не передбачені ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України.

У касаційній скарзі ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій п.п. 5 ч. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.07.08 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (кредитором) та гр. ОСОБА_4 (позичальником) був укладений кредитний договір № 113-В/08/12/ФО/А, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 40 630 доларів США для придбання автомобіля, а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах та у строки, визначені договором.

15.07.08, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (заставодержателем) та гр. ОСОБА_4 (заставодавцем) був укладений договір застави, згідно якого заставодавець передав в заставу заставодержателю автомобіль NISSAN TEANA 2008 року сірого кольору, який за згодою сторін оцінено в 47 818,97 доларів США.

Водночас судами встановлено, що 30.03.12 Українською Універсальною Біржею був проведений аукціон, на якому заставний автомобіль марки NISSAN, моделі ТЕАNА, 2008 року випуску, колір сірий, номер кузова (шасі) НОМЕР_1, днз НОМЕР_2 було реалізовано. Відповідно до протоколу № 1 проведення вищезазначеного аукціону, переможцем став ОСОБА_5, який придбав лот за ціною 32 400 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що включення до ліквідної маси та реалізація майна, що знаходиться в заставі у банка є порушенням вимог п. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та є підставою до визнання недійсними аукціон та протоколу проведення аукціону № 1 від 30.03.12.

За приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як визнання недійсними аукціону та протоколу проведення аукціону.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Відповідно до п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.09 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Встановивши, що позивач просить суд визнати недійсним аукціон, а не його результати, та недійсним протокол проведення аукціону, який не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що обрані позивачем способи захисту не відповідають встановленим ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів, що стало обґрунтовано підставою до відмови в позові.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги висновків, викладених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції щодо обрання позивачем способів захисту, що не передбачені ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України не спростовують, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -