Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 922/1470/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Владимиренко С.В. - головуючого (доповідача),

Демидової А.М.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства

"Науково - виробничий центр "Трансмаш"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 04.10.2016 року

та рішення господарського суду Харківської області

від 21.07.2016 року

у справі № 922/1470/16 господарського суду

Харківської області

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю

"Зонт"

до Приватного акціонерного товариства

"Науково - виробничий центр "Трансмаш"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - не з'явились

відповідача - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Зонт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково - виробничий центр "Трансмаш" про стягнення боргу в сумі 243 000 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 645 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.07.2016 року у справі №922/1470/16 (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року у справі № 922/1470/16 (у складі колегії суддів: головуючого судді Терещенко О.І., суддів Сіверін В.І., Хачатрян В.С.) рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2016 року скасовано; прийнято нове рішення, яким задоволено позов повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Науково - виробничий центр "Трансмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зонт" 243 000 грн. заборгованості з оплати товару за договором поставки від 19.06.2013 року №1318 та 4 009,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Науково - виробничий центр "Трансмаш" просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зонт" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Науково - виробничий центр "Трансмаш" (покупець) укладено договір поставки № 1318, згідно якого продавець зобов'язався не пізніше п'яти банківських днів з моменту отримання оплати поставити покупцю на умовах СРТ м. Луганськ (згідно Інкотермс 2010 р.) товар - машину для термічного різання металу модель - Комета МП-ІПЛ-ЗК-п-2, 5-8-12-1 з комплектуючими, визначеними у специфікації, а покупець - оплатити її вартість.

Згідно пунктів 2.2., 3.1. договору поставки товар повинен бути готовий до відвантаження в строк 60 (шістдесят) календарних днів з дати надходження на розрахунковий рахунок продавця попередньої оплати, передбаченої пунктом 3.1.1. договору, платежі за товар здійснюються в національній валюті України в наступному порядку:

- 243 000 грн. перераховуються покупцем в рахунок часткової попередньої оплати на рахунок продавця, вказаний у рахунку - фактурі, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання договору та виставлення рахунку,

- 243 000 грн. перераховуються покупцем в рахунок часткової попередньої оплати на рахунок продавця, вказаний у рахунку - фактурі, протягом 10-ти банківських днів з моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження і підписання договору та виставлення відповідного рахунку-фактури;

- 54 000 грн. покупець зобов'язався оплатити протягом 10-банківських днів з моменту підписання акта вводу в експлуатацію відповідно до пункту 5.1. договору.

Загальна вартість товару з ПДВ - 540 000 грн.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №13/182 від 11.09.2013 року на суму 243 000 грн. та поставив на підставі видаткової накладної №165 від 27.12.2013 року комплектуючі до машини для термічного різання металу модель "Комета М П-1Пл-ЗК-П-2,5-8-12-1" згідно додатку №1 до договору №1318 від 19.06.2012 року, у складі: шлях рейковий (12 м), без підрейкових металоконструкцій, блок керування з ЧПУ CNC 4000 на загальну суму 243 000 грн.

Відповідач частково оплатив товар на суму 243 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 32213 від 02.08.2013 року.

В подальшому 23.12.2013 року між сторонами укладено договір відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей № 1318/2, за яким постачальник передає, а покупець приймає на тимчасове зберігання товаро - матеріальні цінності, вказані у додатку № 1, а саме: портал 1 шт., система координатного руху 3 шт., супорт провідний 1шт., супорт ведений 3шт., система автоматичної газової різки 3 шт., стабілізатор 3 шт., підводка прокольна 1 шт., підводка поперечна 1 шт., САПР "МАРС", комплект 1 шт., загальна вартість товаро - матеріальних цінностей з ПДВ склала 243 000 грн. Друга частина товаро - матеріальних цінностей прийнята директором відповідача за актом прийому - передачі від 27.12.2013 року за договором відповідального зберігання № 1318/2 від 23.12.2013 року.

За товарно-транспортною накладною від 26.12.2013 року позивач відвантажив відповідачу машину для термічного різання металу, модель "Комета М П-1Пл-ЗК-П-2,5-8-12-1", вартістю 486 000 грн.

Листом за вих. № 64 від 08.04.2014 року позивач звернувся до відповідача про необхідність сплати заборгованості, яка визнана останнім, але не оплачена, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позову з посиланням на відсутність доказів належного повідомлення його позивачем про готовність товару до відвантаження, внаслідок чого у нього не виникло обов'язку оплатити кошти.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з не доведення позивачем обставин настання строку оплати товару, оскільки за умовами пункту 3.1.2. договору поставки 243 000 грн. перераховуються покупцем в рахунок часткової попередньої оплати, вказаної у виставленому рахунку - фактурі, протягом десяти банківських днів з моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження, підписання договору та виставлення відповідного рахунку-фактури, в той час як дострокова оплата поставленого товару допускається. При цьому, місцевим господарським судом спростовано лист позивача від 03.09.2013 року № 147, як повідомлення про готовність відвантаження товару, на тій підставі, що в ньому йдеться про виклик спеціалістів відповідача на проведення прийому обладнання та необхідності бронювання готелю, що не відповідає вимогам пункту 2.3. договору поставки. Також суд першої інстанції вказав на відсутність доказів виставлення рахунку на оплату другої партії товару, оскільки визначене у договорі найменування товару не відповідає найменуванню другої партії товару, в той час як друга частина товару передавалась відповідачеві на відповідальне зберігання та прийнята ним за актом прийому - передачі товаро - матеріальних цінностей за договором №1318/2 від 23.12.2013 року, термін дії якого закінчився. Відтак, суд першої інстанції вказав, що у позивача не виникло право вимоги оплати у розмірі 243 000 грн. у зв'язку з невиконанням ним обов'язку щодо виставлення рахунку.

При вирішенні спору місцевий господарський суд керувався приписами статті 538 Цивільного кодексу України, згідно яких виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція правильно скасувала рішення місцевого господарського суду щодо безпідставності стягнення заявленого розміру грошових коштів, встановивши, при цьому, обставини, на які не звернув уваги місцевий господарський суд.

Так, проаналізувавши зміст повідомлення від 03.09.2013 року № 147, суд апеляційної інстанції встановив факт повідомлення позивачем відповідача за три банківські дні до настання строку поставки про готовність товару до відвантаження, що не прийнято до уваги судом першої інстанції, як доказ, тобто позивачем виконано умови пункту 2.3 договору щодо його обов'язку повідомити факсом або телефонограмою відповідача за три банківські дні до настання строку поставки про готовність товару до відвантаження із зазначенням реквізитів: дати відвантаження, найменування товару, серійного номеру товару, кількості місць, ваги брутто, номеру договору. Також господарським судом апеляційної інстанції зазначено про право відповідача, в разі недостатності такого повідомлення, звернутися до позивача за уточненнями, що не було зроблено.

За приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Вирішуючи спір, апеляційна інстанція також правильно вказала на помилковість висновку місцевого господарського суду щодо відсутності доказів виставлення рахунку №13/182 від 11.09.2013 року на оплату другої партії товару, на тій підставі, що у графі найменування зазначено: "МТР Комета", а 243 000 грн. є не вартістю другої частини або партії товару, а за умовами пункту 3.1.2 договору є другою частиною повної вартості товару,з урахуванням попередньо сплаченої відповідачем першої частини товару - 243 000 грн. Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано спростовано висновок місцевого господарського суду про те, що друга частина товару передавалась відповідачеві на відповідальне зберігання та прийнята ним відповідно до акта прийому - передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання за договором № 1318/2 від 23.12.2013 року, термін дії якого закінчився, у зв'язку з тим, що рахунок № 13/182 виставлений відповідачу - 11.09.2013 року на виконання пункту 3.1.2 договору поставки, а договір зберігання товарно-матеріальних цінностей № 1318/2 укладений 23.12.2013 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки щодо оплати товару.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вірно вказав, що рахунок №13/182 від 11.09.2013 року підтверджує настання строку виконання зобов'язань відповідачем з оплати вартості другої частини поставленого товару.

Крім того, в листі за № 50/032 від 09.06.2016 року відповідачем було запропоновано позивачу або пролонгувати договір відповідального зберігання №1318/2 до 23.12.2013 року з відповідним графіком погашення заборгованості або повернути обладнання у випадку отримання дозволу на переміщення обладнання через лінію розмежування по прибуттю залізничного вагону в м. Слов'янськ, за умови повернення попередньої оплати в сумі 243000 грн., що не прийнято позивачем, який наполягав на погашенні боргу.

Також апеляційним господарським судом перевірено товаро-транспортну накладну від 26.12.2013 року, яка є первинним документом в розумінні частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 207 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 614 цього ж Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Проте, відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на здійснення повної оплати вартості товару.

Крім того, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Положеннями статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Виходячи з приписів вказаних норм, та з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем обов'язку щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, яким правильно застосовані норми статей 525, 526, 530, 617 Цивільного кодексу України та статті 217 Господарського кодексу України та задоволено позов Товариства з додатковою відповідальністю "Зонт". При цьому, правильними є висновки апеляційного господарського суду про настання строку оплати товару за умовами пункту 3.1.2. договору поставки в сумі 243 000 грн.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково - виробничий центр "Трансмаш" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року у справі № 922/1470/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук