Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.05.2015 року у справі №910/26238/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 910/26238/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок"

на рішення господарського суду міста Києва

від 04.02.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р.

у справі № 910/26238/14 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Побужський феронікелевий комбінат"

до відповідача Державного підприємства "Енергоринок"

про визнання недійсним правочину

за участю представників:

ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" - Слєпуха О.С.;

ДП "Енергоринок" - Саква Д.Ю., Тарасенко Т.І.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" та просило суд, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, визнати недійсним односторонній правочин ДП "Енергоринок", оформлений як повідомлення-рішення про визнання ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" невиконуючим обов'язки за договором № 2183/01 від 24.06.2004 р. (додаткова угода № 10267/02 від 30.12.2013 р.) з мінімального обсягу споживання електричної енергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва № 01/32-11663 від 20.11.2014 р.; застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: стягнути з ДП "Енергоринок" на користь ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" 17 783 302,31 грн. безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним дійсно, в порушення умов укладеного між сторонами у справі договору, було спожито електроенергії менше мінімального необхідного рівня. Однак, таке відступлення від умов договору сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, які належним чином підтверджені Торгово-промисловою палатою України (т.1 а.с.5-11, 140-143).

Відповідач у справі - ДП "Енергоринок" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що позивач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення мінімального обсягу споживання електричної енергії за три місяці (серпень, вересень, жовтень 2014 року), чим порушив умови п. 3.27 договору від 24.06.2004 р. № 2183/01 в редакції додаткової угоди № 10267/02 від 30.12.2013 р. При цьому, сертифікат Торгово-промислової палати України жодним чином не підтверджує настання обставин непереборної сили згідно договору купівлі-продажу електричної енергії, укладеного між сторонами у справі (т.1 а.с.112-129).

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2015 р. позов задоволено (т.2 а.с.73-87).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання позивачем зобов'язання обумовлене існуванням форс-мажорних обставин. Позивач, в силу сторонніх об'єктивних, незалежних від нього обставин, був позбавлений можливості виконати зобов'язання. Оскільки невиконання зобов'язання за подібних обставин не є його порушенням, не можуть бути застосовані і правові наслідки порушення зобов'язань, визначені у договорі, укладеному між позивачем та відповідачем, та ст. 611 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2015 р. залишено без змін (т.2 а.с.139-147).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні заявлених вимог відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права (т.3 а.с.3-17).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що 24.06.2004 р. між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 2183/01, предметом якого є продаж електричної енергії відповідачем позивачу.

26.12.2013 р. між Кабінетом Міністрів України та електрометалургійними підприємствами (у тому числі позивачем) укладено Меморандум про порозуміння на 2014 рік.

Згідно умов даного Меморандуму Кабінет Міністрів України надав строком до 31.12.2014 р. право електрометалургійним підприємствам здійснювати закупівлю електричної енергії для технологічних потреб металургійного виробництва на оптовому ринку електричної енергії України за оптовою ринковою ціною без урахування обсягу дотацій для компенсації втрат, пов'язаних з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом. Також, зокрема для позивача, встановлено наступні зобов'язання щодо мінімальних обсягів споживання електричної енергії на власні потреби металургійного виробництва: січень - 71 млн. кВт/год.; лютий - 64 млн. кВт/год.; березень - 70 млн. кВт/год.; квітень - 61 млн. кВт/год.; травень - 69 млн. кВт/год.; червень - 67 млн. кВт/год.; липень - 47 млн. кВт/год.; серпень - 60 млн. кВт/год.; вересень - 70 млн. кВт/год.; жовтень - 73 млн. кВт/год.; листопад - 71 млн. кВт/год.; грудень - 74 млн. кВт/год.

30.12.2013 р., на виконання умов Меморандуму, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), прийнято постанову № 1795, відповідно до якої відредаговано додаток Е до Правил оптового ринку електричної енергії України - Порядок закупівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України постачальником з метою постачання її на території України для забезпечення технологічних потреб власного електрометалургійного виробництва, що є стороною Меморандуму про порозуміння між КМУ та електрометалургійними підприємствами на 2014 рік від 26.12.2013 р., за оптовою ринковою ціною без урахування обсягу дотацій для компенсації втрат, пов'язаних з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно Порядку закупівлі електроенергії відповідач, як розпорядник системи розрахунків, визначає для позивача фактичний платіж за звітний місяць (за формулою) та укладає з позивачем відповідну додаткову угоду (згідно форми, що наведена в порядку закупівлі електроенергії) до договору купівлі-продажу електричної енергії. При цьому, п. 23 порядку закупівлі електроенергії передбачає можливість визнання відповідачем позивача невиконуючим зобов'язання з мінімального обсягу споживання електричної енергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва, якщо в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., спожив протягом трьох поспіль місяців електричну енергію для забезпечення технологічних потреб власного електрометалургійного виробництва в обсязі, меншому, ніж сумарний обсяг мінімального споживання електричної енергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва, визначений сумарно за 3 відповідні місяці споживання, відповідно до положень, викладених у п. 24 порядку закупівлі електроенергії (мінімальні обсяги споживання електроенергії по місяцях 2014 року). У даному випадку, відповідач здійснює щомісячну перевірку дотримання позивачем встановленого мінімального обсягу споживання і при настанні відповідних обставин може надіслати позивачу письмове повідомлення про визнання позивача невиконуючим зобов'язання з мінімального обсягу споживання електричної енергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва.

На виконання умов Меморандуму та Порядку закупівлі електроенергії, 30.12.2013 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 10267/02 до договору купівлі-продажу електричної енергії № 2183/01 від 24.06.2004 р. згідно форми, що затверджена порядком закупівлі електроенергії. Згідно умов додаткової угоди, зокрема, внесено зміни до договору щодо порядку визначення орієнтовної вартості електричної енергії за розрахунковий місяць. Так, при здійсненні розрахунків сторони враховують, що орієнтовна вартість електричної енергії за розрахунковий місяць - вартість електроенергії, визначена на підставі заявленого позивачем обсягу купівлі електричної енергії на ОРЕ (оптовий ринок електроенергії) та встановленої НКРЕ України прогнозованої оптової ринкової ціни з коефіцієнтом 0,72, який дозволяє орієнтовно виключити з ціни обсяг дотації для компенсації втрат, пов'язаних з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом, з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу позивача у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення на території України у наступному розрахунковому місяці (з урахуванням ПДВ). Даною додатковою угодою також передбачено доповнення до договору п. 3.27 у наступній редакції: "Постачальник має дотримуватись зобов'язань щодо забезпечення мінімального обсягу споживання електроенергії на технологічні потреби металургійного виробництва вказаних у табл.1" та обумовлений порядок втрати чинності угоди згідно п. 11: "в разі визнання постачальника невиконуючим зобов'язання з мінімального обсягу споживання електричної енергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва до 31.12.2014 р., дана додаткова угода втрачає чинність з першого числа місяця наступного за місяцем у якому постачальнику було надіслано письмове повідомлення про визнання постачальника невиконуючим зобов'язання з мінімального обсягу споживання електричної енергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва…".

12.08.2014 р. від Дочірнього Підприємства Електричних мереж ПАТ "Атомсервіс" (організація, що передає позивачу електроенергію по договору) позивачу надійшов лист про введення ГОЕ, ГОП (графіки обмеження споживання електричної енергії та потужності електроенергії) у зв'язку з виникненням дефіциту палива та гідроресурсів, що призвело до загрози порушення балансу між виробництвом і споживанням електричної потужності та її дефіциту в об'єднаній енергетичній системі України. Дані правовідносини регламентуються Інструкцією про складання і застосування графіків обмеження та аварійного відключення споживачів і обмеження обов'язкові для виконання постачальниками та споживачами електричної енергії.

13.08.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 372 "Про затвердження Порядку вжиття тимчасових надзвичайних заходів з подолання наслідків тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії" та прийнято розпорядження № 764-р "Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії".

05.09.2014 р. від Дочірнього Підприємства Електричних мереж ПАТ "Атомсервіс" позивачу надійшов лист про встановлення для позивача знижених завдань з граничного споживання електричної потужності на вересень 2014 року по періодах, наступним чином:

З 01.09. по 07.09.2014 року - 79 МВт;

З 08.09. по 14.09.2014 року - 79 МВт;

З 15.09. по 21.09.2014 року - 79 МВт;

З 22.09. по 30.09.2014 року - 79 МВт.

Період контролю з 8:00 по 22:00. Таким чином, в період контролю позивач мав можливість працювати не із звичайним технологічним споживанням потужності електроенергії, що складає 100,395 МВт, а із зниженим, що був встановлений на рівні 79 МВт.

Мотивацією встановлення граничних завдань є зниження граничних величин споживання електричної потужності у зв'язку із дефіцитним балансом в ОЕС України у відповідності до вказівок Міненерговугілля, Дніпровської Електроенергетичної системи.

Таким чином, з урахуванням встановлених обмежень, позивач міг фактично споживати електроенергію не більше чим 2 109,95 МВт за добу, що підтверджується зробленим судами розрахунком.

Судами також з'ясовано, що позивач не мав права перевищувати встановлені обмеження по потужності і забезпечити виконання встановленого в п. 24 Порядку закупівлі електроенергії зобов'язання щодо забезпечення мінімального обсягу споживання електроенергії на технологічні потреби металургійного виробництва на вересень 2014 року на рівні 70 млн. кВт/год. Фактичне споживання позивачем електроенергії у вересні 2014 року становило 66 274 742 кВт/год.

Таким чином, за умов обмеження для позивача граничних величин споживання електричної потужності, позивач та відповідно за умов відсутності власної вини за результатами вересня фактично спожив електроенергії на 3.2 млн. кВт/год. менше, ніж передбачено Меморандумом та договором відповідно до встановленого мінімального споживання електричної енергії на технологічні потреби металургійного виробництва на даний місяць.

16.09.2014 р. від ДП Електричних мереж ПАТ "Атомсервіс" позивачу надійшов лист щодо встановлення для позивача граничних завдань споживання електричної енергії та потужності на жовтень 2014 року по періодах та 30.10.2014 р. щодо забезпечення виконання встановлених граничних величин 30 та 31 жовтня 2014 року. Як вбачається із встановлених для позивача обмежень по споживанню електричної енергії на рівні 73 млн. кВт/год. у жовтні 2014 року сумарне забезпечення за три місяці (серпень-жовтень) за рахунок збільшення споживання електричної енергії у жовтні було неможливе у зв'язку із встановленими для позивача обмеженнями. Фактично, позивач спожив у жовтні 73 445 732 кВт/год.

Пунктом 6 договору купівлі-продажу електричної енергії № 2183/01 від 24.06.2004 р. визначено, що випадками форс-мажору є обставини непереборної сили (стихія, страйк, локаут, інший промисловий розлад, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, саботаж, акт вандалізму, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, недостача води через погодні чи довкільні умови, вибух, ситуації, що створюють загрозу сталості ОЕС України та енергетичній безпеці України, або її окремих регіонів), що спричиняють неможливість виконання однією із сторін зобов'язань за цим договором.

Згідно п. 6.2. договору, при настанні обставин форс-мажору сторони не несуть відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків. У відповідності до п. 6.3. договору, обставини форс-мажору засвідчуються Торгово-промисловою палатою України відповідно до чинного законодавства України.

Зважаючи на вищезгадані встановлені для позивача обмеження величин споживання електричної енергії й потужності та факт неможливості виконання позивачем свого зобов'язання щодо мінімального обсягу споживання електроенергії за вересень 2014 року, позивач, у відповідності до п.6.4 договору, невідкладно повідомив відповідача про виникнення таких обставин (лист від 03.10.2014 р.) та звернувся згідно п. 6 договору до Торгово-промислової палати України з викладенням обставин, що призвели до невиконання мінімального споживання електричної енергії у вересні 2014 року.

15.10.2014 р. позивач отримав сертифікат № 929 про форс-мажорні обставини, у якому Торгово-промислова палата України підтвердила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 р. № 764-р "Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії" є обставиною форс-мажору для ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" щодо належного виконання умов Меморандуму про порозуміння, укладеного між Кабінетом міністрів України та електрометалургійними підприємствами на 2014 рік. Період дії форс-мажорних обставин відносно вищезгаданого зобов'язання: з 01 по 30 вересня 2014 року.

20.11.2014 р. відповідачем надіслано позивачу повідомлення-рішення про визнання ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" невиконуючим зобов'язання за договором № 2183/01 від 24.06.2014 р. (додаткова угода № 10267/02 від 30.12.2013 р.) з мінімального обсягу споживання електричної енергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва.

Згідно з даним рішенням відповідачем проведено порівняння за три поспіль місяці (серпень, вересень, жовтень 2014 року) обсягу споживання позивачем електричної енергії для забезпечення власних технологічних потреб електрометалургійного виробництва, визначеним сумарно за три відповідні попередні місяці споживання відповідно до положень п.24 Порядку закупівлі електроенергії та встановлено, що позивач недоотримав електроенергії за період серпень-жовтень в обсязі 1 651 280 кВт/год.

Тобто, позивач повинен був у серпні спожити 60 млн. кВт/год., у вересні - 70 млн. кВт/год., у жовтні - 73 млн. кВт/год., а всього 203 млн. кВт/год. електричної енергії. Фактично, позивачем згідно актів прийому-передачі електроенергії з Оптового ринку електричної енергії спожито: у серпні 61 628 246 кВт/год., у вересні 66 274 742 кВт/год., у жовтні 73 445 732 кВт/год., що склало 201 348 720 кВт/год.

Таким чином, на думку відповідача позивачем не виконано взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення мінімального обсягу споживання електричної енергії за три поспіль місяці (серпень, вересень, жовтень 2014 року), чим порушено умови Меморандуму про порозуміння між Кабінетом Міністрів України та електрометалургійними підприємствами на 2014 рік, пункт 3.27 договору № 2183/01 від 24.06.2014 р. в редакції додаткової угоди № 10267/02 від 30.12.2013 р. та п. 24 порядку закупівлі електроенергії.

Позивач вважає прийняття повідомлення - рішення про визнання ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" невиконуючим зобов'язання за договором № 2183/01 від 24.06.2014 р. (додаткова угода №10267/02 від 30.12.2013 р.) з мінімального обсягу споживання електричної енергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва незаконним та таким, що порушує суб'єктивні права позивача та умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, у зв'язку з чим, просить визнати його недійсним. Отже, дійсність вказаного повідомлення - рішення є предметом спору у даній справі.

Судами правомірно визнане зазначене повідомлення-рішення недійсним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було спожито електроенергії менше мінімального необхідного рівня лише у вересні 2014 року (замість 70 мВт год. було спожито 66 274 742 кВт/год.).

При чому, подібне відступлення від умов договору (п. 3.27 договору згідно з додатковою угодою) сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, які були належним чином засвідчені ТПП України. Як вбачається з п. 6.1. договору та випливає з суті форс-мажорних обставин, їх настання спричиняє неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за цим договором, тобто сторони звільняються від виконання відповідних обов'язків (зобов'язань) за договором та не несуть відповідальності.

Таким чином, позивач, в силу сторонніх об'єктивних, незалежних від нього обставин був позбавлений можливості виконати зобов'язання. Оскільки невиконання зобов'язання за подібних обставин не є його порушенням, не можуть бути застосовані і правові наслідки порушення зобов'язань, визначені у договорі, укладеному між позивачем та відповідачем, та ст. 611 Цивільного кодексу України.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У повідомленні - рішенні про визнання ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" невиконуючим зобов'язання за договором № 2183/01 від 24.06.2014 р. (додаткова угода №10267/02 від 30.12.2013 р.) з мінімального обсягу споживання електричної енергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва відповідач повідомляє позивача про визнання його невиконуючим зобов'язання з мінімального споживання електроенергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва, наслідком чого є припинення з 01.12.2014 р. права позивача на закупівлю електричної енергії відповідно до договору № 2183/01 від 24.06.2004 р. за оптовою ринковою ціною без урахування обсягу дотацій для компенсації втрат, пов'язаних з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом, у зв'язку з зазначеним порушенням договору та Меморандуму.

Вказане повідомлення - рішення, в силу ст. 202 Цивільного кодексу України, є одностороннім правочином, оскільки спрямоване на зміну та припинення відповідних прав позивача, зміну умов договору.

Наслідком вказаного одностороннього правочину, про що зазначено у повідомленні-рішенні, є припинення з 01.12.2014 р. права позивача на закупівлю електричної енергії відповідно до договору № 2183/01 від 24.06.2004 р. за оптовою ринковою ціною без урахування обсягу дотацій для компенсації втрат, пов'язаних з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом.

Між тим, законом чи договором не передбачено право відповідача змінювати умови укладеного між ними договору (за відсутності винної поведінки позивача) шляхом вчинення одностороннього правочину.

Так, часткове невиконання позивачем зобов'язань відбулося внаслідок дії форс-мажорних обставин, а не внаслідок винного порушення ним зобов'язання, що не є підставою для відмови відповідача від виконання зобов'язання в односторонньому порядку та зміни його умов.

28.11.2014 р. ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" направило на адресу ДП "Енергоринок" лист вих. № 01-14/28-11 з вимогою не вчиняти дії щодо застосування оспорюваного повідомлення-рішеня в якості підстави для припинення дії додаткової угоди № 10267/02 від 30.12.2013 р. до договору від 24.06.2014 р. № 2183/01 та відповідного права ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" на закупівлю електричної енергії за оптовою ринковою ціною без урахування обсягу дотацій для компенсації втрат, пов'язаних з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом та визначати вартість електричної енергії для технологічних потреб металургійного виробництва позивача на оптовому ринку електричної енергії України на підставі положень додаткової угоди № 10267/02 від 30.12.2013 р. до договору № 2183/01 від 24.06.2014 р.

Однак, ДП "Енергоринок" не звернуло уваги на вищевказаний лист та направило на адресу ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" акт купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2014 р., в якому визначило вартість електричної енергії без застосування коефіцієнта 0,72 за повною вартістю у сумі 63 511 793, 98 грн.

Відповідач в односторонньому порядку змінив умови зобов'язання, існуючого між ним та позивачем, наслідком чого стало виконання останнім умов зміненого зазначеним правочином зобов'язання.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, правильним є висновок судів про суперечність оспорюваного повідомлення-рішення ст. ст. 615, 617 та 651 ЦК України та про обгрунтованість вимоги позивача в частині визнання одностороннього правочину ДП "Енергоринок", оформленого як повідомлення-рішення про визнання ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" невиконуючим обов'язки за договором від 24.06.2004 р. № 2183/01 (додаткова угода № 10267/02 від 30.12.2013 р.) з мінімального обсягу споживання електричної енергії на власні технологічні потреби металургійного виробництва від 20.11.2014 р. № 01/32-11663.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В силу ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2014 року згідно з оспорюваним повідомленням-рішенням від 20.11.2014 р. № 01/32-11663 загальна вартість електроенергії, яку сплатив позивач відповідачу, склала 63 511 793, 98 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, тоді як, виходячи з умов укладеного між сторонами договору від 24.06.2004 р. № 2183/01 (додаткова угода №10267/02 від 30.12.2013 р.), позивач повинен був сплатити 45 728 491, 67 грн.

Сума 63 511 793,98 грн. була розрахована відповідачем для позивача, як вартість електроенергії за грудень 2014 року за договором № 2183/01 від 24.06.2004 р. відповідно до п.п. 4.1. - 4.3. договору, і відображена в акті купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2004 р. з урахуванням ПДВ за обсягом електроенергії 55 383,623 тис.кВт.г відповідно до акта № 1.21/2181 прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України від 31.12.2014 р.

Згідно з п. 3.17. договору, в редакції пункту 5 додаткової угоди №10267/02 до договору № 2183/01 від 24.06.2004 р., зокрема, вартість указаного у скоригованому повідомленні обсягу електричної енергії розраховується за прогнозованою оптовою ринковою ціною з коефіцієнтом 0,72, який дозволяє орієнтовно виключити з ціни обсяг дотації для компенсації втрат, пов'язаних з постачанням електричної енергії за регульованим тарифом, з урахуванням установлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу постачальника у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України в розрахунковому місяці. Відповідно до цих умов договору сума 45 728 491,67 грн. є вартістю електроенергії за грудень 2014 року з урахуванням коефіцієнту 0,72 (63 511 793,98 х 0,72 = 45 728 491,67).

Таким чином, сума коштів, безпідставно отриманих відповідачем на виконання спірного правочину, складає 17 783 302,31 грн., які відповідно до ст. ст. 216, 1212 ЦК України, підлягають стягненню з відповідача, як такі, що сплачені позивачем за недійсним правочином, про що правомірно зазначено судами.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2015 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р. у справі № 910/26238/14 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.