Постанова ВГСУ від 18.09.2014 року у справі №918/285/14

Друк

Пошук

192

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.09.2014 року у справі №918/285/14

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 918/285/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Осадчий К.Є. - дов. від 09.12.13, відповідача: Панасюк Я.М. - голова правління, протокол №17 від 15.04.11,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від03.06.14у справі№918/285/14 Господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"доПублічного акціонерного товариства "Рівневтормет"простягнення 15345,99 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.09.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівневтормет" 15279,52 грн. за понаддоговірне споживання електроенергії у січні і лютому 2014 року, 19,53 грн. - 3% річних, 46,94 грн. інфляційних втрат. Позивач посилався на те, що відповідач у спірних місяцях перевищив обсяг договірного споживання електроенергії, а тому він повинен сплатити двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, як то передбачено частиною 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", і пунктом 8.2.5 договору від 30.09.02.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.04.14 (суддя Корсун В.Я.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2188,65 грн. за перевищення обсягу встановленого договором щомісячного споживання електроенергії за січень-лютий 2014 році, 1,83 грн. - 3% річних, 1,04 грн. інфляційних втрат. У решті позову відмовлено. Суд дійшов висновку про те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за використану у спірному періоді електричну енергію становить 2188,68 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.06.14 (судді: Грязнов В.В., Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.) перевірене рішення місцевого господарського суду змінено та викладено його резолютивну частину в іншій редакції. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6689,97 грн. боргу, 9 грн. - 3% річних, 10,97 грн. - інфляційних втрат. У стягненні 8589,55 грн. боргу, 10,53 грн. - 3% річних та 35,97 грн. інфляційних втрат відмовлено. Апеляційний господарський суд установив, що заборгованість відповідача за січень-лютий 2014 року становить 6689,97 грн. При цьому, суд дійшов висновку, що при обчисленні боргу застосовується тариф з урахуванням ПДВ.

Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині відмови у позові про стягнення 8589,55 грн. боргу, 10,53 грн. - 3% річних та 35,97 грн. інфляційних втрат та задовольнити позов повністю. Скаржник посилається на порушення судами приписів статі 11 Цивільного кодексу України та неврахуванні пункту 5.4.1 спірного договору. Він не погоджується з розрахунком суми боргу, здійсненим апеляційним господарським судом та вважає правильним власний розрахунок. Скаржник посилається на те, що спірним договором передбачено стягнення як вартості використаної активної електроенергії, так і реактивної енергії та втрат в силових трансформаторах.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.09.02 між Закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго") - постачальником і Відкритим акціонерним товариством "Рівневтормет" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рівневтормет") - споживачем був укладений договір №37 про постачання електричної енергії. За умовами цього договору постачальник поставляє договірний обсяг електроенергії, а споживач приймає її через приєднану мережу та вчасно оплачує. Відповідно до пункту 6.3 договору споживач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач несе відповідальність за дотримання договірних величин споживання і потужності, зазначених ним у заявці і погоджених з обленерго. У разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії або потужності упродовж розрахункового періоду споживач зобов'язаний сплатити обленерго фінансові санкції відповідно до Закону України "Про електроенергетику" та договору (пункти 8.2.1, 8.2.5 договору). Додатком №1 до договору сторони визначили, що обсяг електроенергії, котра постачається відповідачеві в січні-лютому 2014 року становить 3500 кВт/год. Суд апеляційної інстанції установив, що згідно зі звітами відповідача у січні 2014 року ним було використано 5760 кВт/год, а в лютому 2014 року - 8640 кВт/год. Отже, в січні 2014 року відповідач перевищив обсяг договірного споживання електроенергії на 2260 кВт/год, а в лютому 2014 року - на 5140 кВт/год. Відтак, він повинен сплатити двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, а саме: 5599,74 грн. з ПДВ за січень 2014 року та 12735,69 грн. з ПДВ за лютий 2014 року. На підставі поданих відповідачем звітів про використану електричну енергію за січень 2014 року та лютий 2014 року позивач виставив останньому рахунки за активну електричну енергію за січень 2014 року №9698000610 від 16.01.14 на суму 12589,52 грн. та за лютий 2014 року №9025739948 від 17.02.14 на суму 19862,43 грн. Установив апеляційний господарський суд і те, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач за платіжним дорученням №421 від 21.01.14 сплатив 8105,99 грн. за електроенергію за січень 2014 року та за платіжними дорученнями №422 від 21.01.14, №446 від 20.02.14 - 12211,63 грн. за лютий 2014 року. Тобто він розрахувався за використану електроенергію лише частково. Суд апеляційної інстанції установив і це підтверджено матеріалами справи, що борг відповідача за використану та неоплачену ним активну електроенергію за січень-лютий 2014 року становить 6689,97 грн. (з ПДВ). Також суд установив відсутність у відповідача у цьому періоді заборгованості за реактивну електроенергію і втрати в трансформаторі. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівневтормет" 15279,52 грн. за перевищення обсягу встановленого договором щомісячного споживання електроенергії у січні-лютому 2014 року, 19,53 грн. - 3% річних, 46,94 грн. інфляційних втрат. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив ці вимоги та стягнув з відповідача 6689,97 грн. боргу, 9 грн. - 3% річних, 10,97 грн. - інфляційних втрат. Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до приписів статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. У випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини (частина 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику"). Відповідно до Постанови НКРЕ від 26.12.13 №1740 "Щодо встановлення на січень 2014 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України" з 01.01.14 роздрібні тарифи на електроенергію з урахуванням граничних рівнів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для промислових та прирівняні до них споживачів з приєднаною потужністю до 750 кВт ІІ класу, до яких відноситься відповідач, був встановлений тариф у розмірі 1,0324 грн. за 1 кВт/год без врахування ПДВ. Згідно з постановою НКРЕ від 25.01.14 №50 "Щодо встановлення на лютий 2014 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України" у лютому 2014 року для відповідача діяли аналогічні тарифи. Як вже зазначалося, і це установив суд апеляційної інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, договірний обсяг електроенергії, що постачався відповідачеві в січні-лютому 2014 року, становить 3500 кВт/год. Між тим, відповідач у січні 2014 року використав 5760 кВт/год та 8640 кВт/год в лютому 2014 року. Тобто він перевищив обсяг договірного споживання електроенергії в січні 2014 року на 2260 кВт/год та на 5140 кВт/год в лютому 2014 року. При цьому, двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини за споживання електричної енергії понад договірну величину склала 5599,74 грн. за січень 2014 року та 12735,69 грн. за лютий 2014 року (з врахуванням ПДВ). Позивач виставив відповідачеві рахунки на оплату активної електроенергії за січень 2014 року на суму 12589,52 грн. та за лютий 2014 року на суму 19862,43 грн., які відповідач оплатив частково. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми боргу, суд апеляційної інстанції, установив, що борг відповідача за активну електроенергію за січень-лютий 2014 року становить 6689,97 грн. При цьому, борг за січень 2014 року включає в себе плату за використану активну електроенергію в межах договірної величини споживання та плату за використану електроенергію понад встановлену договірну величину;борг за лютий 2014 року - плату за використану активну електроенергію в межах договірної величини споживання, плату за понаддоговірне споживання електроенергії та заборгованість за січень 2014 року. Водночас суд установив відсутність у відповідача у спірному періоді заборгованості за реактивну електроенергію і втрати в трансформаторі, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений судом апеляційної інстанції факт неповної оплати відповідачем за використану електроенергію у спірному періоді, вимоги позивача про стягнення зменшеної суми боргу, інфляційних втрат і 3% річних вірно задоволені судом. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Інші доводи касаційної скарги визнаються неспроможними і не спростовують установленого судом апеляційної інстанції та до того ж ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами суду касаційної інстанції.