Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 914/2404/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від прокуратури Сіромашенко Р.Л. (посвід. № 020951)

від позивача адвокат ОСОБА_3 (договір № 7 від 09.07.13р.)

від відповідача не з'явилися

від третіх осіб не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-піідприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.13р.

у справі № 914/2404/13 (господарського суду Львівської області)

за позовом прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, м. Львів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,м Львів

за участю третіх осіб: 1) Львівської міської ради, м. Львів; 2) Львівського комунального підприємства "Зелений Львів", м. Львів

про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу малої архітектурної форми

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.08.13р. у справі № 914/2404/13 (суддя Запотічняк О.Д.) у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.13р. (головуючий Якімець Г.Г., судді Кравчук Н.М, Хабіб М.І.) вказане рішення скасовано, позов задоволено, зобов'язано відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,0021 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, нормативною грошовою оцінкою 60093,6 грн., шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за власний рахунок.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову від 28.10.13р. скасувати, а рішення від 05.08.13р. залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 116, 149, 150 ЗК України, ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 62 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено.

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 495 від 09.10.84р. прийнято пропозиції про затвердження мережі територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до діючої класифікації, зокрема, Личаківського парку - 8,8 га, який має естетичне значення, розташованого в північно-східній частині міста Львів, (Список державних заказників місцевого значення, додаток № 1 до рішення). Відповідальним за утримання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" визначено ЛКП "Зелений Львів" (рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1273 від 28.11.08р.).

За договором дарування від 16.12.08р. відповідач є власником малої архітектурної форми (металевої конструкції кіоску) площею 9 м2 за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Львівської міської ради № 2663 від 21.05.09р. "Про затвердження меж земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" у м. Львові", затверджено межі земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", обмеженої вул. Личаківською, вул. Пасічною, територією Львівського національного університету імені Івана Франка, житловою забудовою на вул. Цетнерівка, територією Львівського державного університету фізичної культури, житловою забудовою на вул. Личаківській, площею 9,6326 га у межах фактичного землекористування, у тому числі меморіального комплексу "Пагорб Слави" площею 1,8924 га.

29.03.10р. між Львівською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований 29.03.10р. у Львівській міській раді за № Л-1161, за умовами якого орендодавець на підставі ухвал № 899 від 07.06.07р., № 2311 від 18.12.08р. та № 3087 від 03.12.09р. надав, а орендар - прийняв в строкове (на 2 роки) платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0021 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для обслуговування малої архітектурної форми. Додатковою угодою від 16.07.12р., зареєстрованою 16.07.12р. у міській раді за № Л-1601, строк дії договору визначено до 15.12.13р.

Ухвалою Львівської міської ради № 1294 від 01.03.12р. затверджено зовнішні межі пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" та передано Львівському комунальному підприємству "Зелений Львів" земельну ділянку площею 9,4334 га, обмежену вул. Личаківською, вул. Пасічною, територією Львівського національного університету імені Івана Франка, житловою забудовою на вул. Цетнерівці, територією Львівського державного університету фізичної культури, житловою забудовою на вул. Личаківській, у постійне користування для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" за рахунок земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення за функцією використання - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

30.05.13р. державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Львівській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт (а.с. 37-38 т. 1), встановлено, що земельна ділянка надана відповідачу за договором від 29.03.10р. входить до земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", межі якого затверджені ухвалою Львівської міської ради № 1294 від 01.03.12р.

17.06.13р. прокурор Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третіх осіб - Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства "Зелений Львів" про зобов'язання звільнити земельну ділянку площею 0,0021 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, нормативною грошовою оцінкою 60093,6 грн., яка є предметом договору оренди землі від 29.03.10р., шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за власний рахунок.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.08.13р. у справі № 914/2404/13 у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що Державна інспекція сільського господарства у Львівській області не є належним позивачем у справі, оскільки прокурором не доведено порушення її прав. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів, підтверджуючих знаходження орендованої відповідачем земельної ділянки в межах земель парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", межі якого в натурі не виділено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.13р. вказане рішення скасовано, позов задоволено, тому що договір оренди землі від 29.03.10р. та додаткова угода від 16.07.12р. не пройшли державної реєстрації, є неукладеними, тобто, не створюють прав та обов'язків для сторін.

Відповідно ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (ст. 202 ЗК України в редакції на момент укладення договору оренди).

Згідно п. 3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМ України № 2073 від 25.12.98р. (чинного на момент укладення договору, далі - Порядок), державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів заяву про державну реєстрацію договору та документи, передбачені п. 5 Порядку.

Відповідно пункту 11 вказаного Порядку, державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком (пункти 12 і 13 Порядку).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України"" № 1826-VI від 21.01.10р. (який набрав чинності 16.02.10р.), ст. 7 ЗК України доповнено ч. 4 такого змісту: "Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду".

Судами встановлено, що 29.03.10р. між Львівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0021 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1, для обслуговування власної малої архітектурної форми.

На думку колегії, суд апеляційної інстанції передчасно задовольнив позов, оскільки не встановив чи була здійснена реєстрація договору оренди землі від 29.03.10р. у Державному реєстрі земель, не зазначив якими належними доказами підтверджуються межі пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" та не спростував висновок суду першої інстанції про те, що межі парку в натурі не виділені.

Проте, не можна залишити в силі і рішення місцевого господарського суду.

Згідно абзацу третього частини першої та частини другої ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, твердження суду першої інстанції про те, що Державна інспекція сільського господарства у Львівській області не є належним позивачем у справі обґрунтовано відхилені апеляційним господарським судом, оскільки прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави (рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.99р.).

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова від 28.10.13р. та рішення від 05.08.13р. підлягають скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-піідприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.13р. та рішення господарського суду Львівської області від 05.08.13р. у справі № 914/2404/13 скасувати повністю.

Справу № 914/2404/13 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова