Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.02.2015 року у справі №922/2641/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 922/2641/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційні скаргиАзово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014у справі№922/2641/14 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства банк "Меркурій"до1) Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота"; 2) Харківського міського управління юстиції;третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністюпро стягнення 6 156 200 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача-1 Комаровський Д.В.;

- відповідача-2 повідомлений, але не з'явився;

- третьої особи Орлов О.О.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2014 у справі №922/2641/11 (судді Кухар Н.М.) частково задоволений позов Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" (надалі ПАТ банк "Меркурій"/скаржник) до Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" та Харківського міського управління юстиції, третя особа у справі: Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно з рішенням:

- визнано недійсним договір відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, укладений 07.02.2014 між ПАТ банк "Меркурій" та ПАТ "Банк Золоті Ворота" (договір №1);

- зобов'язано ПАТ "Банк Золоті Ворота" повернути ПАТ банку "Меркурій" оригінал договору № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, укладений між ПАТ банком "Меркурій" та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю (третьою особою у справі);

- визнано недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09 від 21.01.2008, укладеним між ПАТ банком "Меркурій" та ПАТ "Банк Золоті Ворота" (надалі договір №2);

- зобов'язано ПАТ "Банк Золоті Ворота" повернути ПАТ банку "Меркурій" оригінал іпотечного договору № 16-03-09 від 21.01.2008, укладений між ПАТ банком "Меркурій" та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

- визнано недійсним договір відступлення права вимоги за договором № 448 про надання споживчого кредиту від 05.08.2008, укладений 11.02.2014 між ПАТ банком "Меркурій" та ПАТ "Банк Золоті Ворота" (договір №3);

- відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з ПАТ "Банк Золоті Ворота" на користь ПАТ банку "Меркурій" грошових коштів у сумі 6 156 200,00 грн., отриманих ним за договором відступлення права вимоги від 11.02.2014 (договором №3);

- відмовлено у позові в частині зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (відповідач 2) зареєструвати у Державному реєстрі іпотек іпотеку нерухомого майна - нежитлових приміщень 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, на підставі іпотечного договору № 16-03-09 від 21.01.2008р., укладеного між Публічним акціонерним товариством банком "Меркурій" та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

- відмовлено в частині зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєструвати у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження нежитлових приміщень 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, на підставі іпотечного договору № 16-03-09 від 21.01.2008, укладеного між Публічним акціонерним товариством банком "Меркурій" та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

- припинено провадження у справі в частині зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру прав на нерухоме майно запис № 5888465 від 23.05.2014 про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота";

- припинено провадження у справі в частині зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєструвати право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 (судді: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Фоміна В.О.) вказане рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято нове рішення про відмову у позові, в іншій частині рішення - залишено без змін.

ПАТ банк "Меркурій" та Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулися із касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять постанову скасувати, а рішення залишити в силі.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

18.02.2015 до початку судового засідання від ПАТ банку "Меркурій" надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, яке колегією суддів було відхилено з тих підстав, що при порушенні касаційного провадження у даній справі ухвалою Вищого господарського суду України від 05.02.2015, сторони належним чином повідомлялися про те, що нез'явлення сторін або їх уповноважених представників у судове засідання не є підставою для відкладення справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимоги позивача про визнання недійсними трьох договорів відступлення права вимоги, укладених між позивачем та відповідачем 1 (оспорювані договори); про зобов'язання відповідача 1 повернути оригінали документів, переданих позивачем на виконання оспорюваних договорів та про зобов'язання повернути грошові кошти у сумі 6 156 200,0 грн., сплачених позивачем відповідачу 1 на виконання договору про відступлення права вимоги №1; про зобов'язання відповідача 2 вчинити певні реєстраційні дії.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що оспорювані ним договори відступлення права вимоги є нікчемними в силу ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки, за цими договорами було здійснено відчуження права вимоги позивача на значно гірших умовах в порівнянні з ринковими умовами; в результаті укладення цих договорів було штучно виведено активи позивача внаслідок зловмисних намірів відповідача 1, оскільки позивач отримав збитки на суму 6 156 200,00 грн.; у результаті укладення договорів позивач набув право вимоги за оплату, що значно перевищує вартість такого права вимоги, так як заплативши ціну у розмірі 6 156 200,00 грн., отримав недійсне право вимоги, яке не може бути реалізоване на користь позивача.

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що за договором №1 відступлення права вимоги, відповідач 1 сплатив позивачу 7 566 200,00 грн. і, відповідно, отримав право вимоги за кредитним договором №02-25К-02, укладеним між позивачем та третьою особою у справі, у розмірі 7 566 200,00 грн. Крім того, між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між позивачем та третьою особою у справі в забезпечення виконання останньою зобов'язань за кредитним договором №02-25К-02; вартість іпотечного майна становить 4 991 000,00 грн. В свою чергу, відповідач 1 передав позивачу за договором відступлення права вимоги №3 за договором споживчого кредиту №448, укладеним між відповідачем 1 та Гончаровою Н.В. За відступлення права вимоги за договором №3 позивач сплатив відповідачу - 1 6 156 200,00 грн. та отримав право вимоги до Гончарової Н.В. за договором споживчого кредиту №448 у сумі 6 156 200,00 грн. Водночас, реалізувати право, отримане за договором №3 відступлення права вимоги, позивач не має можливості, оскільки заборгованість Гончарової Н.В. є безнадійною, тому як, по-перше, є рішення Київського районного суду м. Харькова про стягнення з Гончарової Н.В. та її поручителів Назаренка Д.О. та Русаненка Р.М. заборгованості за договором споживчого кредиту №448 на користь ПАТ "Банк "Золоті Ворота", яке (рішення) до цього часу не виконано у зв'язку з відсутністю у Гончарової Н.В. грошових коштів; по-друге, відповідно до додатку №1 до програми ідентифікації клієнтів банку - дані про клієнта фізичну особу, датовані 14.04.2011, Гончарова Н.В. є звільненою з посади директора, доходи у неї відсутні; по-третє, ПАТ банк "Меркурій" зверталося до Київського районного суду м. Харькова із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні про стягнення з Гончарової Н.В., Русаненка Р.М. та Назаренка Д.О. заборгованості за договором споживчого кредиту №448, але ухвалою від 14.07.2014 ПАТ банк "Меркурій" було відмовлено, що ще раз свідчить про безнадійність отриманої за договором відступлення права вимоги №3 заборгованості, оскільки реалізувати отримане право стягнення з Гончарової Н.В. грошових коштів ПАТ банк "Меркурій" не може.

Встановивши вищенаведене, суд прийшов до висновку про те, що укладені між позивачем та відповідачем 1 договори відступлення права вимоги №№ 1, 2 та 3, містять вкрай невигідні умови для позивача, оскільки відповідач 1 передав позивачу за договором відступлення №3 завідомо недійсне право вимоги. До того ж, всі оспорювані договори є нікчемними в силу ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на момент їх укладення), оскільки внаслідок їх укладення було здійснено відчуження права вимоги позивача на умовах, значно гірших від звичайних ринкових умов; фактично було виведено активи позивача внаслідок зловмисних намірів відповідача 1; позивач набув право вимоги за оплату, що значно перевищує реальну вартість такого права вимоги, а тому, відповідно до ст. 215 ЦК України, мають бути визнані недійсними.

Крім того, як зазначив місцевий господарський суд, оскільки позивач після укладення з відповідачем 1 договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором передав відповідачу 1 оригінал цього іпотечного договору, а враховуючи, що договір відступлення права вимоги визнано недійсним, то, відповідно, вимога позивача про зобов'язання відповідача 1 повернути позивачу оригінал іпотечного договору підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 грошових коштів у сумі 6 156 200,00 грн., сплачених позивачем відповідачу 1 на виконання договору відступлення права вимоги №3 за договором споживчого кредиту, місцевий господарський суд виходив із того, що повернення відповідачем 1 в порядку реституції позивачу вказаних грошових коштів, добровільно сплачених позивачем відповідачу 1 за отримання вимоги до Гончарової Н.В. та поручителів, призведе до фінансових втрат відповідача 1 та катастрофічного стану його підприємства.

Припиняючи провадження в частині позовних вимог позивача, заявлених до відповідача 2, місцевий господарський суд виходив із того, що є рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014, яким вже вирішено спір з аналогічних позовних вимог, що відповідно до ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження за такими ж позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 про здійснення останнім реєстраційних дій на підставі іпотечного договору №16-03-09, місцевий господарський суд виходив із того, що такі вимоги суперечать ч. 2 ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; крім того, позивач не довів порушення його прав відповідачем 2.

Апеляційний господарський суд, не погодився із такими висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та скасував рішення місцевого господарського суду у відповідних частинах, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.02.2014 між ПАТ банком "Меркурій" (позивач/первісний кредитор), та ПАТ "Банк Золоті Ворота" (відповідач/новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, згідно з яким первісний кредитор (позивач) передав, а новий кредитор (відповідач) прийняв право вимоги первісного кредитора до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (третя особа у справі/боржник) у розмірі, зазначеному в п. 1.2. договору, за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 та усіма додатковими угодами до нього, укладений між ПАТ "Банк Золоті Ворота" (первісним кредитором) і Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю (боржником). Право вимоги від первісного кредитора до нового кредитора передається в обсязі, зазначеному в п. 1.2. договору, а саме: 7 566 200,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору за відступлення прав вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму (ціна договору) в розмірі 7 562 000,00 грн., ПДВ не передбачено, шляхом перерахування коштів первісному кредитору.

07.02.2014 між ПАТ Банк "Меркурій", первісним іпотекодержателем, та ПАТ "Банк Золоті Ворота", новим іпотекодержателем, укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09 від 21.01.2008, згідно з яким первісний іпотекодержатель передає, новий іпотекодержатель приймає в повному обсязі всі права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09, який був укладений між ПАТ Банк "Меркурій" та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю в забезпечення виконання вказаною компанією зобов'язань за кредитним договором № 02-25К-02 від 21.01.2008.

11.02.2014 між ПАТ Банк "Меркурій" (позивач/новий кредитор) та ПАТ "Банк Золоті Ворота" (відповідач 1/первісний кредитор), укладено договір відступлення права вимоги за договором № 448 про надання споживчого кредиту від 05.08.2008, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора до Гончарової Надії Володимирівни у розмірі, встановленому у п. 1.2. договору - 6 156 200,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення права вимоги від 11.02.2014 за договором № 448 про надання споживчого кредиту, за відступлення в повному обсязі права вимоги за цим договором новий кредитор (позивач) сплачує первісному кредитору (відповідачу 1) грошові кошти (ціна договору) в розмірі 6 156 200,00 грн.

На виконання умов договорів про відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію та за договором про відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту №448, позивач перерахував відповідачу-1 6 156 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1234 від 11.02.2014, а відповідач 1 перерахував позивачу 7 566 200,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 64-65).

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 526 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України унормовано, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з приписами глави 49 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно з приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При прийнятті постанови у справі господарський суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі оцінки поданих сторонами доказів, повно і всебічно дослідивши фактичні обставини справи та умови оспорюваних договорів відступлення права вимоги, встановивши, що в діях сторін спірних правочинів відсутнє будь-яке зловживання довірою чи обман, спірні договори укладені добровільно і це підтверджується положеннями п. п. 3.8. та 5.10. оспорюваних договорів відступлення права вимоги, відповідно до яких позивач та відповідач 1 своїми підписами засвідчили, що текст договору ними прочитаний та зрозумілий і сторони договору однаково розуміють значення, умови та правові наслідки вчиненого правочину; спірні договори укладені на підставі вільного волевиявлення сторін, у спосіб передбачений ЦК та ГК України, є оплатними, а породжені ними правові наслідки були бажаними для сторін; позивачем не доведено обставин, передбачених у п.п. 1, 3, 6 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими унормовані положення щодо нікчемності договорів укладених банком до введення в ньому тимчасової адміністрації, в матеріалах справи відсутня постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа, виданого на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова у справі №2-2000/10/15, яким стягнуто в солідарному порядку з Гончарової Н.В., Назаренка Д.О. (поручитель) та Русаненка P.M. (поручитель) на користь AT "Банк Золоті Ворота" заборгованість за договором споживчого кредиту, з причин відсутності у вказаних осіб майна, на яке може бути звернено стягнення або грошових коштів, а наявна в матеріалах справи довідка про відсутність доходів у Гончарової Н.В. за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 є застарілою та не доводить факту відсутності в неї джерел погашення кредитної заборгованості; в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо неможливості стягнення боргу за кредитним договором №448 від 05.08.2008 з поручителів Гончарової Н.В. - Назаренка Д.О. та Русаненка P.M., прийшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних позивачем договорів відступлення права вимоги, про зобов'язання відповідача 1 повернути позивачу оригінали переданих на виконання оспорюваних договорів документів, а також про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 6 156 200,00 грн., переданих позивачем відповідачу 1 на виконання договору про відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту №448.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача 2, з огляду на таке.

Як встановив суд апеляційної і як вбачається із обґрунтування доводів позовної заяви, 23.05.2014 на підставі договору відступлення права вимоги №3 (щодо передання позивачем права вимоги відповідачу 1 за іпотечним договором) за відповідачем 1 було зареєстровано право власності на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А, загальною площею 357,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, про що до Державного реєстру прав на нерухоме майно було внесено запис № 5888465. Крім того, до реєстрації права власності за відповідачем 1 на вказане нерухоме майно, було припинено зареєстроване у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження, накладене на об'єкт нерухомості на підставі іпотечного договору, укладеного між позивачем та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

В позовній заяві позивач заявив позовні вимоги про зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (відповідач 2) зареєструвати у Державному реєстрі іпотек іпотеку нерухомого майна - нежитлових приміщень 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, на підставі іпотечного договору № 16-03-09 від 21.01.2008, укладеного між Публічним акціонерним товариством банком "Меркурій" та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю за вказаною компанією та про зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєструвати у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження нежитлових приміщень 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, на підставі іпотечного договору № 16-03-09 від 21.01.2008, укладеного між Публічним акціонерним товариством банком "Меркурій" та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в задоволенні яких було відмовлено.

В той же час, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність правових підстав для визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09 від 21.01.2008, та, відповідно, правомірність реєстрації за відповідачем 1 права власності на нерухоме майно за вказаним договором, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 2 провести вищевказані реєстраційні дії.

Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 частково задоволено позов Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Визнано - неправомірними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Вовченко Оксани Сергіївни Державної реєстраційної служби України, що мали місце 03.06.2014 при здійсненні реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20 в літ. "А-3", загальною площею 357,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 96, що раніше належали Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю; - скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Вовченко Оксани Сергіївни Державної реєстраційної служби України, № 13517451 від 03.06.2014, відповідно до якого зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20 в літ. "А-3", загальною площею 357,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 96, за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота"; - зобов'язано реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції скасувати запис про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення третього поверху № 1-6, 8-20 в літ. "А-3", з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 96, та зобов'язано поновити запис про реєстрацію права власності за Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю на вказане вище нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих підстав.

Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що оскільки спір щодо зобов'язання Харківського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" та зареєструвати право власності на дане нерухоме майно за Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю вже вирішено по суті в іншому суді, про що є відповідне рішення, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України слід припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції на відміну від місцевого господарського суду, використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом дослідження у даній справі, а відтак, правових підстав для скасування винесеної у даній справі судом апеляційної інстанції постанови суд касаційної інстанції не має.

Стосовно доводів касаційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.11.2013 у справі №6-122цс13).

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують зроблених судом попередньої інстанції висновків; при цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 у справі №922/2641/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере