Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Справа № 901/1682/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:С.Могил, Є.Борденюк, І. Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лоза"на постановувід 05.11.2013Севастопольського апеляційного господарського судуу справі№ 901/1682/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АЕК АС"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лоза"простягнення 113 257,76 грнВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаБіляєва М.О. (дов. від 04.12.2013 № 10) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕК АС" звернулось з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" заборгованість у розмірі 70 000,00 грн, 3% річних у розмірі 11026,38 грн, інфляційних втрат у розмірі 32231,38 грн, на підставі неналежного виконання зобов'язань за договором № 4008-6349 від 22.10.2007.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 70000,00 грн, 3% річних у розмірі 7289,58 грн, інфляційні втрати у розмірі 11370,64 грн.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 (суддя Н. Лагутіна), залишеним без зміни постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 (колегія суддів: І. Черткова, С. Рибіна, В. Голик), позов задоволений частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕК АС" суму основної заборгованості у розмірі 70 000,00 грн, 3% річних у розмірі 7289,58 грн, індекс інфляції у розмірі 10 640,00 грн. Вирішене питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані наступним.

22.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЕК АС" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоза" (замовник) укладений договір № 4008-6349, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених даним договором здійснити поставку кондиціонерного обладнання марки "General", виконати монтажні роботи, використовуючи свої комплектуючі матеріали, роботи з пуско-наладки, а замовник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити обладнання, роботи виконавця.

Загальна вартість обладнання та загальна вартість робіт складає 1216694,17 грн, ПДВ 243338,83 грн, всього - 1460033,00 грн. (п. 2.3 договору).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку обладнання та виконав монтажні роботи, роботи з налагоджування на загальну суму 1 460 033,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 428 від 20.11.2007, № 442 від 24.12.2007 та актами прийому-передачі виконаних робіт № 4008/6349 від 30.06.2008, № 4008/6349 від 08.07.2008 та № 4008/6349/1 від 06.08.2008. Зазначені видаткові накладні та акти прийому-передачі виконаних робіт підписані відповідачем без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідачем здійснена оплата частково, у сумі 1 390 033,00 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Проте, інша частина відповідачем не оплачена, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 70 000 грн.

Факт існування заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків сторін на 28.12.2010 за договором № 4008-6349 від 22.10.2007, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що доводи відповідача про те, що ТОВ "Лоза" ніколи не оформлювало документи, які б надавали головному бухгалтеру повноваження на вчинення від підприємства дій з питань, пов'язаних з визнанням зобов'язань ТОВ "Лоза", а отже відповідач не визнавав борг шляхом підписання акту звірки 28.12.2010, який є підставою для переривання строку позовної давності, є необґрунтованими, оскільки акт звірки розрахунків хоч і не є первинним обліковим документом, проте є зведеним документом, який складений відповідно до вимог чинного законодавства, встановлених для складання такого документу, підписаний уповноваженою особою та у межах позовної давності, а тому є належним доказом переривання перебігу позовної давності.

Водночас в наявних у матеріалах справи актах передачі-прийняття виконаних робіт зазначено, що прийнято "роботи з пусконалагоджування з використанням комплектуючих і матеріалів систем кондиціювання і вентиляції повітря". А тому, оскільки комплектуючі та матеріали використовуються при здійсненні монтажу кондиціонерів, а здійснення пусконалагоджувальних робіт відносно обладнання, яке не змонтоване (не встановлене та не підключене) є технічно не можливим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що монтажні роботи передували пусконалагоджувальним та також виконані позивачем, і доводи відповідача про невиконання позивачем монтажних робіт є такими, що не відповідають обставинам справи.

Враховуючи зазначене вище, а також, здійснивши арифметичних розрахунок пені та інфляційних втрат за наявною заборгованістю і встановивши часткову обґрунтованість розрахунку позивачем розміру інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з такого.

Постановою Верховного Суду України від 24.04.2007 у справі № 26/271 зазначено, що акт звіряння заборгованості є дією, яка свідчить про визнання відповідачем свого боргу та перериває строк позовної давності.

А тому, з огляду на зазначену позицію Верховного Суду України, висновки судів попередніх інстанцій щодо переривання перебігу позовної давності є правомірними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості, оскільки відповідач прийняв роботи від позивача у передбаченому договором обсязі.

Зафіксовану у акті звірки від 28.12.2010 заборгованість відповідач не спростував, що свідчить про неналежне виконання останнім своїх зобов'язань за договором і необхідність стягнення з нього заявленої позивачем суми заборгованості.

Присуджена до стягнення сума 3 % річних та інфляційних втрат відповідає законодавчим положенням способу її нарахування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 901/1682/13 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк