Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.05.2014 року у справі №916/1622/13
Постанова ВГСУ від 28.10.2014 року у справі №916/1622/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 916/1622/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, м. Білгород-Дністровський Одеської області (далі - відділ ДВС),

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014

зі справи № 916/1622/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Консалт-Плюс", м. Одеса (далі - Товариство),

до відділу ДВС

про стягнення 31 000 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління юстиції в Одеській області, м. Одеса (далі - Головне управління юстиції).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 19.08.2013 (суддя Меденцев П.А.) у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 позов задоволено частково - з відділу ДВС стягнуто на користь Товариства 22 000 грн. боргу і відповідні суми судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2013 згадану постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: Разюк Г.П. - головуючий, Колоколов С.І., Гладишева Т.Я.):

- рішення господарського суду Одеської області від 19.08.2013 з цієї справи скасовано частково з викладенням його резолютивної частини в редакції, згідно з якою:

позов задоволено частково;

з відділу ДВС стягнуто на користь Товариства 22 000 грн. боргу та 1 220,19 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви;

у решті позову відмовлено;

- з відділу ДВС стягнуто на користь Товариства 609,92 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділ ДВС просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду з даної справи залишити в силі. Скаргу з посиланням на приписи Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано неправильним застосуванням апеляційною інстанцією норм матеріального права і порушенням нею норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явились.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції виходив з таких обставин та висновків.

У примусовому виконанні виконавчих листів, наказів суду у зведеному виконавчому провадженні № 26/2-11 про стягнення з ВАТ "Ім. 28 червня" боргів на користь стягувача головним державним виконавцем відділу ДВС Беззабарою О.А. було винесено постанови від 16.09.2011, від 07.10.2011 та від 20.10.2011 про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні - Суслова В.Б. для надання письмового висновку з питань ринкової вартості арештованого майна боржника.

Оцінщиком Сусловим В.Б. було здійснено оцінку майна; відповідні звіти від 21.09.2011, від 14.10.2011 та від 09.12.2011 затверджено Товариством та разом з рахунками на загальну суму 22 000 грн. подано відділу ДВС для подальшого проведення виконавчих дій та для оплати рахунків.

У зв'язку з неоплатою відділом ДВС наданих Товариством послуг останнє просило стягнути з цього відділу заборгованість у зазначеній сумі.

У подальшому Товариство збільшило розмір позовних вимог, оскільки ним було виставлено відділу ДВС ще один рахунок на суму 9 000 грн., також не оплачений. Загальна сума заборгованості склала 31 000 грн.

Головне управління юстиції і відділ ДВС, заперечуючи проти позову, зазначали, що постанова відділу ДВС про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, звіти про оцінку майна, рахунки та акт звірки не є документами, які фіксують зміст договору, та не містять погодження істотних умов договору.

Додана до позовної заяви копія акта звірки щодо проведення експертної оцінки арештованого майна не визначає розміру заборгованості, не фіксує стану розрахунків сторін та не є актом звірки взаєморозрахунків у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Сторонами не було погоджено істотних умов договору на проведення оцінки майна, передбачених статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Товариством не подано суду договору на проведення оцінки майна, актів виконаних робіт, доказів виставлення рахунків відділу ДВС та отримання останнім таких рахунків.

У зв'язку з поданням Товариством заяви про збільшення розміру позовних вимог на 9 000 грн. місцевим господарським судом зазначено, що доказів направлення такого рахунка відділу ДВС не подано; платником за цим рахунком визначено Головне управління юстиції, а не відділ ДВС.

Товариством додано до позовної заяви (в копіях) 3 постанови відділу ДВС про призначення експерта у виконавчому провадженні та 4 рахунки на оплату коштів за проведення оцінки; зазначені постанови та рахунки різняться за видом майна, яке підлягало оцінці.

Нежитлові приміщення за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Молодіжна, 75 реалізовано з прилюдних торгів (протокол від 05.12.2012 № 10/377/12/А).

Кошти в сумі 10 000 грн. (витрати виконавчого провадження) перераховано Головному управлінню юстиції.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Суслов В.Б. має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача і працює експертом-оцінювачем у Товаристві, яке є суб'єктом оціночної діяльності.

Державним виконавцем було описано й арештовано майно, належне боржникові, і розташоване у с. Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області по вул. Молодіжна, 75 (гаражі, склади, прохідна, мехмайстерня, столярний цех, млин, кузня), а також житловий будинок у с. Привєтноє того ж району по вул. Радянській, 22 - відповідно до актів опису й арешту майна. Оцінювача було зобов'язано надати письмові висновки з питань ринкової вартості даного майна.

Постанови відділу ДВС від 16.09.2011, 07.10.2011, 20.10.2011 про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні є пропозицією щодо укладення відповідного договору з суб'єктом оціночної діяльності, яка прийнята шляхом виконання замовлених робіт.

Оцінювачем Сусловим В.Б. були надані письмові висновки з питань ринкової вартості майна та оформлено звіти, затверджені директором Товариства. Акти приймання виконаних робіт сторонами не складалися, але зазначені звіти знаходяться у матеріалах виконавчого провадження та використані відділом ДВС при призначенні торгів щодо згаданого майна.

Сторонами складено та підписано акт звірки щодо проведення експертної оцінки арештованого майна, яким (актом) узгоджено вартість робіт з проведення оцінки об'єктів (загалом 31 000 грн.).

Товариство звернулося до відділу ДВС з претензією про сплату суми боргу 22 000 грн. за надані послуги з проведення експертної оцінки. Відділ ДВС у відповіді на претензію зазначив, що не має правових підстав та джерел для здійснення такої оплати й запропонував Товариству звернутися до Головного управління юстиції.

Зобов'язання відділу ДВС з оплати суми 22 000 грн., яку сторони узгодили актом звіряння розрахунків, виникли через 7 днів з дня отримання ним згаданої претензії, тобто 17.04.2013 (з урахуванням статті 530 Цивільного кодексу України). Оформлені ж Товариством рахунки, в яких замовником і платником визначено Головне управління юстиції, не приймаються як докази, оскільки не доведено вручення їх ні відповідачу, ні третій особі.

У задоволенні вимог щодо оплати рахунка № 183, виставленого Товариством відділу ДВС, слід відмовити з огляду на недоведеність узгодження сторонами вартості наданих послуг з оцінки майна, яка не відображена в акті звіряння розрахунків сторін за проведення експертної оцінки арештованого майна.

Згідно з розпорядженням від 12.12.2012, затвердженим начальником відділу ДВС Куртовим В.І., кошти, що надійшли від реалізації майна в сумі 424 803, 47 грн., включали в себе суму 10 000 грн. за виготовлення експертного висновку, які відділ ДВС перерахував третій особі - Головному управлінню юстиції; ці кошти Товариству не перераховувалися і воно їх не отримувало.

Суд апеляційної інстанції відмовив Товариству у залученні до справи іншого відповідача - Головного управління юстиції з огляду на те, що "останнім не вчинялись дії, спрямовані на замовлення спірних робіт, а постанови № 26/2-11 від 16.09.2011 р., 07.10.2011 р., 20.10.2011 р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні; прийняття звітів про оцінку ринкової вартості майна, зазначеного у цих постановах, акт звірки взаємних розрахунків вчинені саме ВДВС Білгород-Дністровського МРУЮ Одеської області".

З висновками апеляційної інстанції повною мірою погодитися не можна з огляду на таке.

По-перше, зазначена інстанція виходила з того, що постанови відділу ДВС про призначення суб'єкта оціночної діяльності є пропозицією даного відділу щодо укладення договору з суб'єктом оціночної діяльності. Це не відповідає змістові частини першої статті 641 Цивільного кодексу України, згідно з якою пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, адже:

- відповідно до статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" істотними умовами договору на проведення оцінки майна визначені: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов'язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або не належне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів;

- водночас апеляційним господарським судом не встановлено обставин, які свідчили б про наявність у постановах державного виконавця відділу ДВС відповідних істотних умов договору на проведення оцінки майна та про вираження ним наміру вважати себе чи відділ ДВС зобов'язаним за таким договором;

- так само не з'ясовано судом й обставин, з яких вбачалося б, що державний виконавець відділу ДВС був уповноважений названим відділом на вчинення правочину (укладення договору на проведення оцінки майна) та міг набувати, зокрема від імені відділу ДВС, цивільних прав та обов'язків за таким договором.

По-друге, апеляційною інстанцією не перевірено, чи визначає поданий позивачем акт звірки щодо проведення експертної оцінки арештованого майна розмір саме заборгованості за проведення такої оцінки, та чи фіксує він стан розрахунків сторін у справі.

По-третє, у розгляді питання про залучення до участі у справі як іншого відповідача Головного управління юстиції апеляційним господарським судом не враховано особливостей здійснення розрахунків у виконавчому провадженні між відділом ДВС і названим управлінням, передбачених чинною на час виникнення спірних правовідносин Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 (про що докладно зазначено в клопотанні Товариства про залучення у справі іншого відповідача, - т. 5, а.с. 57-60), та чинною Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Зокрема, господарським судом не перевірено доводи відділу ДВС про відсутність у останнього власних розрахункових коштів (крім наявних на депозитному рахунку, на який зараховуються кошти, стягнуті з боржників), за рахунок яких могла б бути здійснена оплата за проведення оцінки майна, та про те, що розпорядником бюджетних коштів виступає саме Головне управління юстиції.

Таким чином, і в новому розгляді справи апеляційним господарським судом не встановлено усіх обставин, що входять до предмета доказування в даній справі; не перевірено належним чином доводів відділу ДВС як сторони у справі, а відтак суд припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Тому у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України, Законів України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і "Про виконавче провадження".

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного та відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 ГПК України оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати наведене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та відповідним доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 зі справи № 916/1622/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов