Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Справа № 910/25716/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Коробенка Г.П., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.2014у справі№ 910/25716/13 Господарського суду міста Києва за позовомСпеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуаційдоПриватного підприємства "Інтекс Ком"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 10-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській областіпростягнення боргу в сумі 7215,28 грн.за участю представників: позивачаКондратенко О.В., дов. від 08.08.2014відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)третя особане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Спеціальний центр швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Інтекс Ком" боргу в сумі 7215,28 грн., в тому числі 6844,80грн. боргу, пені у сумі 302,02 грн. та 3% річних у розмірі 68,46 грн.

Позов обгрунтований приписами статей 526, 530, 549, 551, 611, 526 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України з підстав невиконання відповідачем умов договору № 93 від 05.03.2012 в частині оплати послуг за аварійно-рятувальне обслуговування відповідно до актів виконаних робіт.

Відповідач у відзиві на позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, передбачених статтями 62, 901, 902 Цивільного кодексу України, статтею 67 Господарського кодексу України, оскільки листом від 15.03.2014 повідомив позивача про припинення дії договору № 93 від 05.03.2012 з 01.04.2013 та укладення договору №2 від 28.03.2013 про надання вказаних послуг з 10-м державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 (суддя: Домнічева І.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судове рішення вмотивоване приписами статей 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином не доведений, документально не підтверджений та відповідачем спростований.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 (судді: В.О.Зеленін - головуючий, О.Ф.Синиця, Б.О.Ткаченко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Спеціальний центр швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій з надзвичайних ситуацій подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено норми матеріального та процесуального права, а саме, статті 205, 212, 530, 903, 905 Цивільного кодексу України, статті 206, 188, 193 Господарського кодексу України, стаття 4-2 Господарського процесуального кодексу України, порушено об'єктивність розгляду справи, рівність сторін у судовому процесі, не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки суди не надали оцінку актам здачі-приймання робіт, підписаних позивачем в односторонньому порядку та акту здачі - приймання робіт від 28.10.2013 №206; не звернули увагу на відсутність підстав для розірвання договору № 93 від 05.03.2012, про що було повідомлено відповідача листом від 17.05.2013 №703; безпідставністю висновків судів щодо припинення дії цього договору на підставі пункту 7.3 договору та ненадання послуг за цим договором.

Відповідач та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали, та не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05 березня 2012 року 1 Спеціальним регіональним центром швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України, правонаступником якого є позивач та Приватним підприємством "ІНТЕКС КОМ" укладений Договір на постійне та обов'язкове обслуговування № 93.

Згідно з пунктом 1 цього договору предметом його є організація та здійснення "Аварійно-рятувальною службою" аварійно-рятувального обслуговування об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи.

Пунктом 2.2. цього договору зазначено, що обов'язки позивача полягають у забезпеченні функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на об'єкт, що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації.

Вартість функціонування структурних підрозділів Центру відповідно до пункту 4.1. договору, зазначена в калькуляції на аварійно-рятувальне обслуговування Об'єкта становить 855,60 грн. на місяць.

Відповідно до пунктів 4.4., 4.5 договору у випадку ненадання обгрунтованих письмових заперечень, щодо виконаних умов цього Договору у звітному місяці, до 5 числа наступного місяця за попередній місяць, вважаються, що роботи (послуги) у такому місяці виконані Центром в повному обсязі і прийняті "Об'єктом" без будь-яких зауважень, а Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) таким, що підписаний сторонами; плата за обслуговування здійснюється "Об'єктом" щомісячно до 10 числа наступного місяця за попередній місяць.

Згідно з пунктом 7.2 договору, якщо одна зі сторін не заявить письмово, документом, підписаним уповноваженим представником сторони, про припинення дії договору за один місяць до закінчення терміну його дії, то договір автоматично продовжується на тих же умовах на 1 наступний рік.

Пунктом 7.3 цього договору визначено, що дія договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно - рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

15.03.2013 відповідач звернувся до позивача листом № 15/03, в якому просив припинити дію договору з 01.04.2013, у зв'язку з появленням на території Вишгородського району 10-го Державного пожежно-рятувального загону ГТУ МНС України у Київській області, у відповідь на який 19.05.2013 позивач листом № 703 повідомив відповідача, що підстав для розірвання договору № 93 від 05.03.2012 не має.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2013 відповідачем та 10-м державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області укладено договір № 2 на постійне обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальною службою, акти виконаних послуг за період з 01.04.2013 по 31.12.2013 за вказаним договором оплачені.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 7215,28 грн. за договором № 93 від 05.03.2012, в тому числі 6844,80грн. боргу, пені у сумі 302,02 грн. та 3% річних у розмірі 68,46 грн., з тих підстав, що відповідач не оплатив послуги за аварійно-рятувальне обслуговування за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2013 року (8 місяців).

Відмовляючи в позові, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про недоведеність наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та відсутність підстав для задоволення позову.

Судова колегія відзначає, що за змістом частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 628 та 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу частини 1 статті 193 цього Кодексу, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України). Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позов подано з підстав невиконання відповідачем умов договору № 93 від 05.03.2012 в частині оплати послуг за аварійно-рятувальне обслуговування відповідно до актів виконаних робіт за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2013 року.

Суди дійшли висновку про припинення дії договору № 93 від 05.03.2012 на підставі пункту 7.3 цього договору за наслідками звернення відповідача 15.03.2013 до позивача листом №15/03, в якому просив припинити дію договору з 01.04.2013.

За статтею 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 цього Кодексу, за змістом якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом з тим судові рішення не містять встановлених обставин справи щодо підстав припинення договору за приписами зазначених вище законодавчих положень чи обставин, наведених у пункті 7.3 договору.

При цьому укладення аналогічного договору між відповідачем та третьою особою саме по собі не є єдиною підставою припинення у встановленому порядку дії договору від 05.03.2012, укладеного між позивачем та відповідачем

Господарські суди попередніх інстанцій встановивши, що послуги за договором № 93 від 05.03.2012 з 01.04.2013 не надавались, жодним чином не спростували докази, надані позивачем у підтвердження надання послуг за договором № 93 від 05.03.2012, зокрема, акт здачі - приймання робіт від 28.10.2013 № 206, підписаний сторонами та скріплений печатками.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, всупереч положенням статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, не проаналізували належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до приписів чинного законодавства, не надали оцінку наявним у справі доказам, порушили принципи рівності та змагальності сторін у судовому процесі.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі № 910/25716/13 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Г. Коробенко

Л. Рогач