Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 908/2355/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Акулової Н.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ"на рішеннявід 03.06.2015господарського суду Запорізької області та на постановувід 19.08.2015Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/2355/15-г господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ"простягнення 863707,99 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 09.11.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Акулової Н.В.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (надалі - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (надалі - ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 863707,99 грн. по Договору фінансового лізингу № L402-03/07 від 22.03.2007.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 у справі № 908/2355/15-г (суддя Алейникова Т.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 (колегія судів: Скакун О.А., судді - Колядко Т.М., Таьенко В.М.), позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 863707, 99 грн.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 скасувати, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки неповно досліджено усі обставини справи на підставі первинної бухгалтерської документації, а також щодо відстрочення платежів та заліків, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте своїм правом взяти участь в судовому засіданні не скористалися.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № L402-03/07 від 22.03.2007, (надалі - Договір лізингу) за умовами якого, Лізингодавець зобов'язався передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору; строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1 до цього Договору) та не може бути менше одного року; вартість предмету лізингу на момент підписання цього Договору становить 780 583,57 грн., у т. ч. ПДВ 20 %. (п.п. 1.1., 1.2., 3.1. Договору лізингу).

В пункті 4.1 Договору лізингу сторони погодили, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію Лізингодавця. Оплата лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі Договору, здійснюються Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до Графіку з коригуванням їх загальної вартості на зміну курсу НБУ для Євро за правилами, наведеними в пункті 3 Графіку (п. 4.7. Договору лізингу)

Загальні умови фінансового лізингу сторони погоджено в Додатку № 4 до Договору від 22.03.2007 № L402-03/07, в пункті 1.2. якого визначили, що приймання та передача предмета лізингу оформляється актом приймання-передачі.

За актом приймання-передачі предмета лізингу від 13.07.2007 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) передав, а ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (Лізингоодержувач) прийняв у користування предмет лізингу згідно Специфікації від 22.03.2007 (Додаток № 2 до Договору), а саме: ґрунтовий каток 3520 фірми HAMM, серійний номер - H1760318.

Відповідно до пункту 5.3. Загальних умов (Додаток № 4 до Договору лізингу) Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутись до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Лізингоодержувач (відповідач) у встановлені відповідно до Графіку строки не сплачував лізингові платежі за рахунками Лізингодавця (позивача), тому сторонами було укладено Додаткову угоду від 22.03.2014 до Договору фінансового лізингу № L402-03/07, якою внесено зміни до Договору лізингу та в якій сторони підтвердили, що Договір лізингу є чинним та діє до повного виконання Відповідачем (Лізингоодержувачем) зобов'язань перед Позивачем (Лізингодавцем) щодо сплати заборгованості відповідно до умов Договору лізингу та пункту 1.1 Додаткової угоди до 31.12.2014.

ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на виконання умов Договору лізингу виставлено відповідачу на оплату рахунки-фактури з оплати частини вартості предмету лізингу та комісії на загальну суму 863707,99 грн., які відповідач у становлені договором строки до 31.12.2014 не оплатив.

В частині 1 ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексо України.

В силу приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічні положення містяться ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу регламентуються Законом України "Про фінансовий лізинг".

Стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" дає визначення поняття фінансового лізингу. Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Частиною 2 ст. 1 Законом України "Про фінансовий лізинг" визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з пунктом 3 частини 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, в) компенсацію відсотків за кредитом, г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки отримавши у користування предмет лізингу відповідач у порушення умов договору не здійснював оплату виставлених рахунків у встановлені строки, що підтверджується довідкою від 26.03.2015, згідно якої за період з 28.02.2014 по 06.06.2014 грошові кошти на поточний рахунок позивача № 2600514928 від відповідача не надходили та Випискою по рахунку №26008439273 за період з 07.06.2014 по 25.03.2015, з урахуванням чого судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи той факт, що відповідач всупереч вищенаведених законодачих приписів та умовам укладених між сторними договорів свої зобов'язання по оплаті переданого в лізинг предмету лізингу своєчасно не виконав, то сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, а згідно частини 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 у справі № 908/2355/15-г залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

Н.В. Акулова