Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 910/14713/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Комунального підприємства " Ремонтно-експлуатаційна організація-7"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року

у справі № 910/14713/14

господарського суду міста Києва

за позовом Комунального підприємства " Ремонтно-експлуатаційна організація-7"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

про стягнення 103 411 грн. 31 коп.

за участю представників

позивача - Грет Я.П.

відповідача - Луценко В.П.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційна організація-7" з позовом та доповненнями до нього до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) „Київкомунсервіс" про стягнення з відповідача 103 411 грн. 31 коп. основного боргу.

Рішенням господарський суд міста Києва від 18 вересня 2014 року (суддя Бондарчук В.В. ) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з КП „Київкомунсервіс" на користь КП „РЕО-7" 103 411 грн. 31 коп. заборгованості та 2 068 грн. 23 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року (судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В., Коротун О.М. ) рішення господарського суду міста Києва від 18 вересня 2014 року у справі № 910/14713/14 скасовано повністю та прийнято нове рішення по справі, яким в позові відмовлено повністю, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Комунальне підприємство " Ремонтно-експлуатаційна організація-7" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року скасувати та рішення господарського суду міста Києва від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції на норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 червня 2010 року Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційна організація - 7" (замовник) та Комунальне підприємство „Київкомунсервіс" (виконавець) уклали договір № 27-5 про надання послуг зі збирання, вивезення та захоронення побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги по збиранню з місць розташування контейнерів, вивезенню та утилізації або захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних з місць розташування контейнерів (контейнер майданчиків), які знаходяться в зоні обслуговування позивача відповідно до довідки дислокації з дотриманням нормативно-правових актів у сфері послуг з вивезення побутових відходів на умовах даного договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.п. 2.3 та 2.4 договору від 25 червня 2010 року № 27-5 оформлення наданих послуг здійснюється актами виконаних робіт щодо надання послуг, які складаються кожного місяця між сторонами у справі. В актах виконаних робіт щодо послуг зазначається загальна вартість послуг, надана виконавцем за місяць - у гривнях. Порядок розрахунків за отримані послуги по збиранню та вивезенню побутових відходів в частині розщеплення сплати населенням за утримання будинків і споруд та прибудинкової території визначається окремою трьохсторонньою угодою між Комунальним підприємство „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", Комунальним підприємством „ГІОЦ" та Комунальним підприємством „Київкомунсервіс". Остаточні розрахунки здійснюються відповідно до актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.7 договору від 25 червня 2010 року № 27-5 акти виконаних робіт складаються КП „Київкомунсервіс" у двох примірниках кожного місяця та підписуються і скріплюються печатками сторін не пізніше п'яти робочих днів після останнього числа місяця, в якому надавались послуги.

Згідно до п. 4.2.1 договору від 25 червня 2010 року № 27-5 КП „Київкомунсервіс" зобов'язаний надавати послуги відповідно до законодавства про відходи, санітарних норм, правил, Правил надання послуг з вивезення відходів, затверджених Кабінетом Міністрів України та даного договору.

Господарський суд першої інстанції стягнув кошти як безпідставно отримані на підставі акту звірки взаємних розрахунків та посилаючись на преюдиційні факти, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року у справі № 910/14886/13.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що акти звірки взаєморозрахунків не є належними і допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки не є первинними документами, на підставі яких сторони узгодили здійснювати розрахунки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

У матеріалах справи дійсно наявні акти звірки розрахунків, які свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, однак судами не з'ясовано яка саме сума грошових коштів надходила від населення на розподільчий рахунок КП "ГІОЦ" з подальшим розщепленням платежів та перерахуванням відповідачеві оплати за надані послуги та не встановлено в якому саме обсязі надавались послуги відповідачем позивачу, оскільки відсутні акти здачі-прийняття виконаних робіт.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має право встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду судам необхідно з'ясувати який обсяг робіт виконано відповідачем за спірний період та встановити, яку суму оплати за послуги передбачені Договором № 27-5 було перераховано відповідачу.

Крім того, з метою уникнення подвійного стягнення, судам необхідно з'ясувати за який саме період виникла передоплата, оскільки у справі № 910/14886/13 мова йде про стягнення коштів за оплату послуг, які не були надані відповідачем за тим самим Договором № 27-5.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-7" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 18 вересня 2014 року скасувати.

3. Справу № 910/14713/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н.Г. Дунаєвська

С. С. Самусенко