Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року Справа № 904/4625/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2014у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/4625/14за позовомприватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"простягнення 232 930,79 грн.за участі представників сторін:

від позивача - Сидоренко А.А.;

від відповідача - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

26.06.2014 Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" 224 849,27 грн. основного боргу, 661,49грн. 3% річних, 7 420,03 грн. інфляційних втрат, мотивуючи порушенням останнім своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на поставку позивачем неякісного товару, підтвердженням чого вважав є дефектна відомість № 175 від 25.06.2014 та акт огляду конусу дробильного, складених представниками ТОВ "Ресурс" (Російська Федерація).

26.08.2014 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Золотарьова Я.С.), залишеним без змін 27.10.2014 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Антонік С.Г. - головуючий, Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) позов задоволено у повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість його вимог.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" просили скасувати рішення попередніх судових інстанцій та передати справу до господарського суду першої інстанції для нового розгляду.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 26.03.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (покупець) укладено договір постачання № 12-п, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію технічного призначення в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно п. 4.1 договору оплата за продукцію здійснюється покупцем шляхом прямого платежу на розрахунковий рахунок постачальника: 50% - передоплата впродовж 5 днів з моменту надання рахунку; 50% - впродовж 5 днів після повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

Додатком № 1 "Специфікація" та додатком № 2 "Специфікація" сторони погодили найменування товару - "Конус дроблячий", креслення 1273.05.00-2сб вартістю 153 467,87грн. та "Вал конуса КМД-2200 (б/к)" вартістю 71 381,40 грн.

Згідно наявних у матеріалах справи накладних та актів приймання-передачі №82 від 18.04.2014 на суму 71 381,40 грн. та № 115 від 22.05.2014 на суму 153 467,87грн, постачальник на виконання умов договору, поставив товар на загальну суму 224 849,27 грн., що не заперечувалось покупцем, який не розрахувався за отриманий товар, що стало підставою для заявлення відповідного позову.

За приписам ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містить і ст.526 Цивільного кодексу України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Надавши належну правову оцінку усім доводам сторін та наданим на їх підтвердження доказам, попередні судові інстанції мотивовано дійшли висновку щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" відповідної суми заборгованості за обумовлений товар, поставка позивачем якого не спростовувалась відповідачем та підтверджено наявними у матеріалах справи документами. Згідно актів приймання-передачі № 82 від 18.04.2014р. та № 115 від 22.05.2014р., уповноважений представник покупця приймав участь у прийманні продукції по кількості і якості на складі постачальника. В цих актах, підписаних обома сторонами та скріпленими печатками зазначено, що робота виконана згідно чертежу, перевірена ВТК заводу та відповідає технічним вимогам. З моменту отримання товару і до звернення до суду з відповідним позовом покупець не заявляв претензій щодо якості товару.

Судами мотивовано відхилено заперечення ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" та не взято до уваги надані ними дефектну відомість № 175 від 25.06.2014 та акт огляду конусу дробильного, які не можуть бути належним доказом поставки позивачем відповідачу неякісного товару. Зазначені документи складені представниками ТОВ "Ресурс" (Російська Федерація), з яким позивач не мав будь-яких правовідносин, що не спростовувалось відповідачем, яким також не зазначались обставини щодо підстав виникнення правовідносин з російським товариством. З наданих документів не вбачалося, що предметом огляду була продукція виготовлена саме ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", докази, які це спростовували, відповідачем не надавались.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 у справі №904/4625/14- без змін.

Головуючий суддяВ.Я. КарабаньСуддяГ.В. ЖаботинаСуддяЛ.В. Ковтонюк