Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. у справі №922/910/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Харківська міська рада, з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувані судові акти в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 1 531 183,66грн. та в цій частині направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 21.08.2015р. №03-05/1226 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І., для розгляду касаційної скарги у справі №922/910/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Дроботова Т.Б., судді – Алєєва І.В. (доповідач), Прокопанич Г.К.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.08.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.09.2015р. №03-05/1322 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І. та тимчасовою непрацездатність судді Прокопанич Г.К., для розгляду касаційної скарги у справі №922/910/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Дроботова Т.Б., судді – Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 08.09.2015р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Харківської міської ради.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сучасних харчових технологій" є власником нежитлових будівель, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 3,7029 га за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 309 на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2011р.

З метою подальшого укладення договору оренди спірної земельної ділянки відповідач листом №83 від 20.02.2012р. звернувся до Харківського міського голови з проханням надати згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки.

01.03.2012р. між ТОВ "Завод сучасних харчових технологій" та ТОВ "Геокомплекс" укладений договір №124/0512-1 предметом якого є роботи по топографо-геодезичної зйомці території, погодження у відповідних інженерний службах міста, узгодження розташування інженерних мереж, погодження розташування будівель та споруд замовника відносно інженерних мереж, внесення зйомки в електронному вигляді до БД Управління архітектури, реєстрація зйомки у відділі містобудівного кадастру Управління архітектури. У зв'язку з великим об'ємом робіт та об'єктивними причинами по узгодженню топографо-геодезичної зйомці, роботи по вищевказаному договору проводилися до січня 2014р.

22.01.2014р. відповідач звернувся до Департаменту містобудування архітектури та генерального плану Харківської міської ради про надання кадастрової довідки для обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки. Зазначена довідка отримана відповідачем 09.04.2014р.

29.05.2014р. спеціалістом відділу обстеження земельних ділянок Департаменту земельних відносин Харківської міської ради був проведений акт обстеження земельної ділянки відповідача по вул. Клочківський, 309.

02.06.2014р. відповідач направив звернення Харківському міському голові щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Клочківській, 309.

19.06.2014р. Департамент земельних відносин Харківської міської ради надав відповідь №5125/0/225-2014 з переліком необхідних документів, які були передані відповідачем у повному обсязі у серпні 2014р.

28.01.2015р. заступником начальника управління містобудування та архітектури затверджений акт обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для експлуатації та обслуговування об'єкта по вул. Клочківській, 309.

25.02.2015р. 39-ою сесією VI скликання Харківської міської ради відповідачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" при вирішенні спорів за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги ч. 2 ст. 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідача виникло право власності на нерухомість, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, на підставі цивільно-правових угод, тобто за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, що в свою чергу унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень ст.ст.1212 1213 1214 ЦК України

Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" господарським судам необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем вживались всі необхідні та залежні саме від нього дії для оформлення документації щодо спірної земельної ділянки, тобто судами не встановлено в діях відповідача такого елементу господарського правопорушення, як причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідком.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині звільнення земельної ділянки, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що будь-яке переміщення нерухомості, яка знаходиться на спірній ділянці і належить відповідачу на праві власності, є неможливим без її знецінення (знищення) та зміни її призначення, тобто обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення порушених прав.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 43, 47 33 34 35 43 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв’язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. у справі №922/910/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. у справі №922/910/15 – залишити без змін, а касаційну скаргу Харківської міської ради – без задоволення.