Історія справи

Постанова ВГСУ від 05.02.2014 року у справі №904/1599/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 904/1599/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Гольцової Л.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 26.11.2013 року

у справі № 904/1599/13-г

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Управління комунальної власності міста

виконкому Криворізької міської ради

до Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача Комунального підприємства

"Парковка та реклама"

про стягнення 24761,41 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - ОСОБА_4

третьої особи - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 24761,41 грн. за період з 2009 року по червень 2010 року за договором оренди об'єктів нерухомого майна комунальної власності міста № 17/98 від 08.12.2008 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2013 року (суддя Ярошенко В.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року (судді: Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області заборгованість по орендній платі у розмірі 12 600 грн.; судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 781,10 грн. та за розгляд апеляційної скарги в сумі 390,55 грн.; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2008 року між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди № 17/98 нежитлового приміщення в цокольному поверсі житлового будинку з окремим входом, загальною площею 173 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, строком дії до 07.03.2009 року, для використання під розміщення магазину непродовольчих товарів. При цьому, у вступній частині договору міститься примітка, про те, що його переукладено з договору від 23.10.2007 року № 17/79.

Відповідно до п. 2.2. договору вступ орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі, оформленого в 5-денний термін з КЖП № 17.

08.12.2008 року ФОП ОСОБА_4 передано обумовлене вищевказаним договором приміщення КЖП № 17 за актом приймання - передачі № 2183/11.

В п. 4.1. договору передбачено обов"язок відповідача сплачувати щомісяця, не пізніше 20 числа, орендну плату у розмірі 1 822,04 грн. з подальшим перерахуванням цих коштів до місцевого бюджету.

За спірний період квітень - вересень 2009 року орендна плата з врахуванням індексації склала 12 066,97 грн.

Відповідно до п. 8.1.1. рішення Криворізької міської ради від 25.03.2009 року № 3163 "Про затвердження Положення про порядок оформлення оренди об'єктів комунального майна" плата за оренду спрямовується до місцевого бюджету через розрахункові рахунки обслуговуючих комунальних підприємств.

Згідно Наказу Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 01.04.2009 року № 4 "Про впорядкування орендно-договірних відносин" обслуговуючим комунальним підприємством визначено КП "Парковка та реклама", на розрахункові рахунки якого повинна зарахуватися орендна оплата.

В пп. 10.5., 10.6. договору передбачено обов"язок орендодавця до закінчення терміну дії договору повідомити орендаря про його закінчення. В разі, якщо орендодавець не попередить орендаря протягом одного місця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.

25.06.2010 року між ФОП ОСОБА_4 та КП "Парковка та реклама" підписано акт прийому - передачі нежитлового приміщення, за яким останнє після закінчення дії договору оренди № 17/98 від 08.12.2008 року прийняло приміщення від ФОП ОСОБА_4

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі у заявленому розмірі, позивач вказав на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди № 17/98 від 08.12.2008 року щодо сплати орендних платежів за період з квітня 2009 року по червень 2010 року, оскільки після 07.03.2009 року строк дії договору продовжено, а крім того, об"єкт оренди повернуто лише в червні 2010 року.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив факт припинення 07.03.2009 року строку дії договору оренди № 17/98 від 08.12.2008 року та відсутність, відповідно, підстав для вимоги оплати орендних платежів за період з квітня 2009 року по червень 2010 року. При цьому, місцевий господарський суд спростував посилання позивача на акт приймання - передачі спірного приміщення від 25.06.2010 року, як доказ повернення об"єкта оренди відповідачем лише у червні, оскільки даний акт підписаний не сторонами договору.

Також господарський суд вказав на безпідставність позовних вимог про стягнення заборгованості внаслідок пропуску строку позовної давності за договором оренди № 17/98 від 08.12.2008 року, строк дії якого закінчився 07.03.2009 року. Крім того, місцевим господарським судом зауважено на неналежність доданих до позовної заяви доказів нарахування орендних платежів, розрахунок яких здійснено за іншим договором № 17/98 від 01.04.2009.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, та, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо спливу строку позовної давності за позовними вимогами про стягнення орендних платежів за період з квітня 2009 року по січень 2010 року (позов подано в лютому 2013 року), апеляційна інстанція скасувала рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення орендних платежів з лютого 2010 року по червень 2010 року в сумі 12 600,44 грн., зауваживши, при цьому, на наявність доказів (акт приймання - передачі від 25.06.2010 року) на підтвердження факту продовження терміну дії договору до червня 2010 року і невиконання відповідачем своїх зобов"язань у цьому періоді.

Так, суд апеляційної інстанції вірно вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо припинення 07.03.2009 року договірних відносин між сторонами з огляду на відсутність доказів такого звернення орендодавця до орендаря, передбачених пунктом 10.6. договору, та наявність у справі акта приймання - передачі спірного приміщення лише від 25.06.2010 року, за яким об"єкт оренди в подальшому передано КП "Парковка та реклама".

Крім того, спростовуючи доводи відповідача щодо припинення між сторонами договірних відносин з 08.03.2009 року, апеляційна інстанція, враховуючи вимоги статті 35 ГПК України, вірно послалась на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2010 року у справі № 35/47-10, яким з ФОП ОСОБА_4 на користь орендодавця стягнуто орендну плату за період з квітня по вересень 2009 року за договором № 17/98 від 08.12.2008 року.

В силу статті 795 Цивільного кодексу України акт від 25.06.2010 року є документом, який засвідчує факт повернення об'єкта оренди і саме з моменту його складання договір припиняється.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ГК України і статей 256, 257 ЦК України щодо строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та заяву сторони у справі про сплив позовної давності, та, зважаючи на повернення 25.06.2010 року спірного приміщення КП "Парковка та реклама", яке згідно наказу Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 01.04.2009 року № 4 "Про впорядкування орендно-договірних відносин" є обслуговуючим комунальним підприємством, апеляційною інстанцією правильно визначено розмір заборгованості за період з лютого 2010 року по червень 2010 року в сумі 12600,44 грн. та, відповідно, відмовлено в задоволенні решти позову.

Статтями 759, 762, 763 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Орендар зобов"язаний щомісячно сплачувати орендну плату. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

З урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Частинами 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

В пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" № 12 від 29.05.2013 року зазначено: "Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.".

З огляду на вищенаведені норми цивільного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором у розмірі 12 600,44 грн. за період з лютого 2010 року по червень 2010 року за договором № 17/98 від 08.12.2008 року.

Доводи скаржника щодо відсутності договірних відносин між сторонами та невикористання об"єкта оренди відповідачем, повернутого позивачу згідно акта № 2183/11 від 08.12.2008 року, спростовуються вищевикладеним.

Крім того, зазначеним актом орендодавцю повернуто спірне майно за договором, укладеним між сторонами, № 17/79 від 23.10.2007 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у справі № 904/1599/13-г залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик Л.А. Гольцова