Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року Справа № 921/167/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.01.14

у справі№ 921/167/13-ггосподарського судуТернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Тернопільгаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачаМельник В.В. (дов. від 16.03.12)відповідачаЛовчук М.В. (дов. від 03.01.14)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" (враховуючи уточнення позовних вимог) боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на загальну суму 7 4022 7919,03 грн.

При попередньому розгляді справи рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.04.13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.13, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто: 68 4510,38 грн. - інфляційних, 171 761,02 грн. - 3% річних, 67541,86 грн. - пені, 8 946,65 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено, оскільки зменшено пеню на 90%.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.13 зазначені судові акти скасовані в частині відмови у стягненні пені та справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області. В решті рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - залишено без змін.

Таким чином, Вищий господарський суд України зауважує, що на новий розгляд судові акти направлялися лише в частині відмови у позові про стягнення пені, в частині задоволення позову про стягнення пені (в сумі 67541,86 грн.) судові акти не скасовані, тому судам слід було розглядати позовні вимоги в частині стягнення 607876,50 грн. (675418,36 - 67541,86) пені, як це вірно було зроблено апеляційним судом. (Доводи касаційної скарги позивача про стягнення 646154,23 грн. не узгоджуються з предметом розгляду, так як сума, яка є предметом розгляду, менша, вказаної позивачем, що суперечить одночасно ряду норм Господарського процесуального кодексу України (ст.ст.4-2, 22, 55, 83, 111-5, 111-7).

За результатом нового розгляду справи рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.11.13 (суддя Стадник М.С.) позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволені частково: стягнуто з ПАТ "Тернопільгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 29264,13 грн. пені. В частині стягнення 646154,23 грн. пені - відмовлено. Рішення обґрунтоване тим, що в даному випадку сторони не можуть впливати на порядок розрахунків, оскільки такий встановлений нормативними актами, та здійснюється шляхом руху коштів від споживачів на поточний рахунок із спеціальним режимом відповідача, та в подальшому з даного рахунку на спеціальний рахунок позивача. А тому, допущені відповідачем порушення строків оплати газу, не могли потягнути за собою спричинення значних збитків для позивача.

За результатом апеляційного перегляду справи Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Кордюк Г.Т., суддів: Давид Л.Л.,

Якімець Г.Г.) 16.01.14 прийняв постанову, якою рішення скасував, стягнув відповідача на користь позивача 260 576,80 грн. пені, в частині стягнення 347299,70 грн. пені в позові відмовив. При цьому, апеляційним судом визначено предмет розгляду, як значено вище. У стягненні 86722,90 грн. пені відмовлено, оскільки вона заявлена з пропуском строку позовної давності. Також зменшено належну до стягнення пеню на 50% ((607 876,50 - 86722,90)/2).

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач і відповідач звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами. Позивач просить скасувати ухвалені у справі судові акти та стягнути суму більшу, ніж є предметом спору, 646154,23 грн. При цьому, він не вказує, чому він не погоджується із застосуванням строку позовної давності, суть касаційної скарги зводиться до незгоди із правом суду зменшувати належну до стягнення пеню в порядку ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідач також не погоджується з постановою, при цьому просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Мотиви касаційної скарги зводяться до описання складного фінансового становища відповідача, відсутності його вини у виникненні заборгованості та до того, що суду слід більше зменшувати штрафні санкції в порядку ст. 233 Господарського кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у даній справі встановлено порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу згідно поданого позивачем розрахунку станом на 26.11.12: згідно акта приймання - передачі природного газу від 31.10.11 оплата останнього платежу проведена 12.12.11 - пеня не нараховувалася; згідно акта приймання - передачі природного газу від 30.11.11 останній платіж проведено - 02.03.12, тобто з пропуском 78 днів, за що нараховано 62 381,82 грн. пені; згідно акта приймання - передачі природного газу від 31.12.11 - останній платіж проведено - 20.03.12, тобто з пропуском 65 днів, за що нараховано 74776,20 грн. пені; згідно акта приймання - передачі природного газу від 31.01.12, пеня нарахована за 182 дні в сумі 101049,62 грн. (за період з 15.02. - 14.08.12); згідно акта приймання - передачі природного газу від 29.02.12 - пеня нарахована за 184 дні в сумі 437210,72 грн. (за період з 15.03. - 14.09.12), а всього 675418,36 грн. пені. Однак, беручи до уваги постанову Вищого господарського суду України від 15.08.13, оспорюванню сумою пені є 607876,50 грн.

Враховуючи п. 7.2 договору та клопотання відповідача про застосування строку позовної давності (том ІІІ, а.с. 5), суди відмовили у стягненні 86722,90 грн. пені нарахованої позивачем на суми простроченої заборгованості по акту передачі - приймання природного газу від 31.11.11 за період 14.12.11 - 07.12.11 та по акту передачі - приймання природного газу від 31.12.11 за період 14.01.12 - 07.02.12, оскільки вона нарахована за межами строку позовної давності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками, оскільки відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік. Більше того, в своїй касаційній скарзі позивач не посилається на те, що строк позовної давності застосований невірно. За таких обставин судові акти в цій частині є вірними та підлягають залишенню без змін.

Крім того, апеляційним судом, враховуючи інтереси обох сторін та з метою дотримання балансу інтересів сторін, зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню, на 50 відсотків, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 260576,80 грн. пені ((607 876,50 - 86722,90)/50%).

Як позивач, так і відповідач вважають, що апеляційним судом не дотриманий баланс інтересів сторін, при цьому позивач вважає, що пеня зменшенню не підлягала, а відповідач вважає, що вона підлягала зменшенню, але більше, ніж на 50 %.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що сама по собі наявність скарг обох сторін, де вони не погоджуються зі відсотковим співвідношенням зменшення пені, свідчить про дотримання судом апеляційної інстанції балансу інтересів сторін.

До того ж, Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку апеляційним судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Тому постанова підлягає залишенню без змін, а обидві скарги - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" залишити без задоволення постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.14 у справі №921/167/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій