Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 5023/3751/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиДочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" та Державної виконавчої служби Українина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.07.14у справі№5023/3751/12господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5"простягнення сумискарга на діїДержавної виконавчої служби Україниза участю представників від:скаржникаМалиш Т.О. (дов. від 10.09.14)відповідачаСивак А.Ю. (дов. від 30.12.11)

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.14 (суддя Лаврова Л.С.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Бондаренко В.П., суддів: Івакіної В.О.,

Тихого П.В.), скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на постанову та дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задоволено повністю. Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

Рагімової А.Н. від 07.03.14 у виконавчому провадженні №36670331 про стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 3087784,63 грн. виконавчого збору. Визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у виконавчому провадженні №36670331 з ініціювання примусового списання коштів ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та подання платіжних вимог №183/5-1 від 23.04.14 на суму 73131232,27 грн., №183/5-2 від 23.04.14 на суму 4597336,39 Євро, №183/5-3 від 23.04.14 на суму 6352139,76 доларів США, №183/5-4 від 23.04.2014 року на суму 226637015,83 руб. в частині стягнення боргу згідно наказу господарського суду Харківської області №5023/3751/12 від 14.01.13. Зобов'язано старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімову А.Н. зупинити виконавче провадження №36670331 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" до затвердження передавальних актів, з урахуванням стягнутої наказом від 11.01.13 у справі №5023/3751/12 заборгованості, завершення процедури припинення стягувача ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та державної реєстрації його правонаступника ПАТ "Синтез-Газ Україна".

Не погоджуючись із судовими актами у справі, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДВС України звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та відмовити ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" в задоволенні скарги в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржники вказують не невірне застосування судами ст.ст. 37,39, 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.12, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" суму основної заборгованості в розмірі 28911653,79 грн., інфляційні витрати - 488523,90 грн., 3% річних в сумі 1439859,56 грн. та судовий збір в розмірі 37809,08 грн. В стягненні 3545373,99 грн. пені відмовлено. Припинено провадження у справі на суму 18127937,48 грн. основної заборгованості.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. від 14.02.13 відкрито виконавче провадження №36670331 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 14.01.13 у справі №5023/3751/12 про стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 28911653,79 грн. основної заборгованості, 488523,90 грн. інфляційних втрат, 1439859,56 грн. 3% річних, 37809,08 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як свідчить постанова від 14.02.13, боржнику надано строк для самостійного виконання рішення протягом 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови.

11.03.13 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява боржника від 06.03.13 про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" до затвердження передавальних актів з урахуванням стягнутої наказом від 14.01.13 у справі №5023/3751/12 заборгованості, завершення процедури припинення стягувача ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та державної реєстрації його правонаступника ПАТ "Синтез-Газ Україна".

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. від 07.03.14, з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" стягнуто 3087784,63 грн. виконавчого збору.

Визнаючи неправомірним стягнення виконавчого збору, суди вказали на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано на адресу боржника лише 26.02.13, а отримано ним 01.03.13 (а.с. 90-93 том ІІ), тобто вже після закінчення встановленого ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" строку для самостійного виконання рішення.

Втім, Вищий господарський суд України вважає такий висновок передчасним, оскільки він зроблений без дослідження питання про те, чи було судове рішення добровільно виконане боржником протягом 7 днів з моменту фактичного отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження (до 08.03.13). При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що сам по собі факт пізнього отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження не може бути достатньою причиною скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Для скасування постанови про стягнення виконавчого збору необхідно довести факт добровільного виконання рішення саме боржником. При цьому, суди могли враховувати дату фактичного отримання боржником кореспонденції для обрахунку 7-денного строку для добровільного виконання. Судами не встановлено, коли боржник виконав добровільно рішення суду, і чи було воно виконане саме ним в добровільному порядку, а тому висновки про визнання недійсною постанови ДВС про стягнення виконавчого збору є передчасним.

Також судами встановлено, що відділом примусового виконання рішень ДВС України 05.05.14 через установу Державної казначейської служби України направлено обслуговуючому банку боржника АБ "Кліринговий дім" згідно з реєстром платіжні вимоги №183/5-1 від 23.04.14 на суму 73131232,27 грн., №183/5-2 від 23.04.14 на суму 4597336,39 Євро, №183/5-3 від 23.04.14 на суму 6352139,76 доларів США, №183/5-4 на суму 226637015,83 руб. з призначенням платежу "Стягнення боргу в сумі 73131232,27 грн. згідно наказу господарського суду Харківської області №5023/3741/12 від 11.01.13, №5023/3751/12 від 14.01.13, №33/138-10 від 01.02.11, №33/143-10 від 10.01.12".

Визнаючи такі дії ДВС неправомірними, суди виходили з того, що умовою початку примусового виконання рішення про стягнення коштів є винесення виконавцем постанови про їх арешт та направлення цієї постанови, зокрема боржнику, який може реалізувати захист своїх прав в порядку гл. 9 цього Закону, лише після цього державний виконавець може ініціювати примусове списання коштів шляхом направлення платіжної вимоги в порядку гл. 5 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою НБУ від 21.01.04 №22.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з даними висновками судів, оскільки ч.1п.1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає такий захід примусового виконання рішень, як звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; і при цьому жодною нормою Закону України "Про виконавче провадження" (ст.ст. 52, 57) не визначено, що арешт коштів має обов'язково передувати їх примусовому списанню (вилученню), або що заборонено примусове списання коштів без їх попереднього арешту.

Крім вищевикладеного, судами зобов'язано старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімову А.Н. зупинити виконавче провадження №36670331 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" до затвердження передавальних актів з урахуванням стягнутої наказом від 11.01.13 у справі №5023/3751/12 заборгованості, завершення процедури припинення стягувача ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та державної реєстрації його правонаступника ПАТ "Синтез-Газ Україна".

Судові акти в цій частині обґрунтовані тим, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 545 від 26.07.12 прийнято рішення про припинення діяльності дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації - перетворення у Публічне акціонерне товариство "Синтез-Газ України".

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.07.12 №545 "Про припинення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (зі змінами та доповненнями) припинено діяльність стягувача шляхом реорганізації (перетворення) в Публічне акціонерне товариство "Синтез - Газ України" з виконанням заходів з реорганізації, передбачених законодавством у термін до 31.12.14, визначено Публічне акціонерне товариство "Синтез-Газ України" правонаступником майнових прав та обов'язків стягувача відповідно до затверджених у встановленому порядку передавальних актів після завершення процедури припинення відповідно до чинного законодавства.

Відомості про стан припинення стягувача 26.07.12 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі припинення юридичної особи стягувача або боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки судів про необхідність зупинення виконавчого провадження, оскільки станом на момент винесення оскаржуваних судових актів в матеріалах справи були відсутні належні докази припинення юридичної особи стягувача. Так, відсутній витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який би підтверджував внесення до реєстру запису про припинення позивача (а не про стан припинення). Доведеність факту припинення боржника, є обов'язковою умовою застосування п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та виконавчого зупинення провадження.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. У відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.

Враховуючи вищевикладене, при вирішенні питання про зупинення виконавчого провадження суду слід було встановити: яким чином реорганізація заважає здійсненню виконавчого провадження; факт настання організаційно-економічних перетворень, з якими закон пов'язує перехід майнових прав та обов'язків сторони внаслідок передання всього майна, прав та обов'язків іншій юридичній особі.

Доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису саме про припинення позивача (а не про стан припинення, який може існувати тривалий час та не перешкоджати ні виникненню, ні виконанню зобов'язань) сторони не надали, а суди не витребували, тому висновки про зупинення виконавчого провадження є передчасними.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. П. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Тривале невиконання рішення без вагомих на те мотивів, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому, таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди не врахували міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, не дослідили всі обставини справи у системному взаємозв'язку, що є підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" та Державної виконавчої служби України на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.14 у справі №5023/3751/12 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.06.14 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.14 у справі №5023/3751/12 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

Д.С. Кривда