Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № 910/3961/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Глос О.І., Коробенка Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановувід 02.07.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/3961/14господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т."доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення 416 272,12 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились Овдіна Ю.Б. (довіреність № 2-21 від 13.01.2014)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ярмак О.М.) від 13.05.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Власов Ю.Л., Сулім В.В.) від 02.07.2014, у справі № 910/3961/14 позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т." 310 364,00 грн основного боргу, 5 222,27 грн 3% річних, 28 315,11 грн інфляційних втрат, 8 878,03 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката; провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн основного боргу - припинено на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.526, 629, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.42, 43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

14.08.2013 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Крок Г.Т.", як продавцем, укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №001, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товари - проводи та кабелі електронні й електричні, код за ДК 016-2010 (27.32.1).

У специфікації №1 (додаток №1 до договору) сторони визначили, що предметом закупівлі є кабель ЗКПБм 1x4x1.2 в кількості 22,8 км загальною вартістю 410 400,00 грн.

Відповідно до п.3.1 договору сума договору складає 410 400,00 грн з ПДВ.

Згідно з п.4.1 договору оплата вартості товарів здійснюється структурним підрозділом - управлінням покупця та/або покупцем протягом 30 календарних днів з дня поставки структурному підрозділу - управлінню покупця та/або покупцю партії товарів, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Умовами п.п.5.1, 5.2 договору передбачено, що термін поставки товарів: протягом одного року з дати підписання договору, поставка здійснюється партіями на підставі письмової заявки покупця.

Відповідно до видаткової накладної №4289 від 05.11.2013 та товарно-транспортної накладної №1016 від 05.11.2013, підписаних без будь-яких зауважень та заперечень уповноваженими представниками позивача та відповідача, позивач за рознарядкою Філії "Будівельно-монажна фірма" "Укргазпромбуд" ПАТ "Укртрансгаз" №2358/15 від 19.09.2013 поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 410 364,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, в порушення договірних зобов'язань відповідач не оплатив отриманий товар в строк, встановлений договором, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем на суму 410 364,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача листами: №157 від 13.12.2013, №10 від 17.01.2014 та претензією №16 від 27.01.2014 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 410 364,00 грн вартості поставленого по договору про закупівлю товарів за державні кошти №001 від 14.08.2013 товару. Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Після порушення провадження у справі №910/3961/14 на підставі платіжного доручення №5210 від 30.04.2014 відповідачем перераховано позивачу 100 000,00 грн в рахунок погашення боргу по договору про закупівлю товарів за державні кошти №001 від 14.08.2013, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 30.04.2014.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по договору №001 від 14.08.2013 станом на час прийняття місцевим господарським судом рішення склала 310 364,00 грн (410 364,00 грн - 100 000,00 грн = 310 364,00 грн).

Відповідно до ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання, укладеного 14.08.2013 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, договору про закупівлю товарів за державні кошти №001, позивач 05.11.2013 поставив відповідачу обумовлений договором товар на суму 410 364,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №4289 від 05.11.2013 та товарно-транспортною накладною №1016 від 05.11.2013, підписаними представниками позивача та відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Однак, відповідач у встановлені п.4.1 договору строки - протягом 30 календарних днів з дня поставки, тобто з 05.11.2013 по 05.12.2013, поставлений позивачем товар - не оплатив, часткова оплата поставленого позивачем товару в розмірі 100 000,00 грн була здійснена відповідачем 30.04.2014, тобто після порушення місцевим господарським судом провадження у справі №910/3961/14, і, відповідно, з порушенням обумовлених договором строків оплати поставленого товару.

В зв'язку з частковою оплатою відповідачем поставленого позивачем товару після порушення провадження у справі №910/3961/14, місцевим господарським судом провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 100 000,00 грн - припинено на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, що сторонами не оскаржується.

Враховуючи те, що відповідач поставлений позивачем товар на суму 410 364,00 грн у встановлені п.4.1 договору строки - протягом 30 календарних днів з дня поставки - з 05.11.2013 по 05.12.2013 - не оплатив, оплата товару була здійснена частково на суму 100 000,00 грн - 30.04.2014, тобто з порушенням, обумовленого договором строку оплати товару, а остаточна оплата товару на суму 310 364,00 грн відповідачем здійснена не була, суди дійшли до правомірного висновку, що відповідачем порушені зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 14.08.2013 №001 в сумі 310 364,00 грн (410 364,00 грн (вартість поставленого товару) - 100 000,00 грн (часткова оплата товару)).

Доказів оплати боргу в розмірі 310 364,00 грн, в тому числі в установлені договором строки, відповідачем ні під час розгляду справи місцевим господарським судом, ні під час розгляду справи в апеляційному суді - не надано.

За вказаних обставин господарські суди цілком правомірно задовольнили позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 14.08.2013 №001 в сумі 310 364,00 грн, як таку, що є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №001 від 14.08.2013 щодо оплати поставленого позивачем товару та простроченням оплати поставленого позивачем товару, господарські суди, перевіривши розрахунки позивача, правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 5 222,25 грн трьох процентів річних за період з 06.12.2013 по 12.05.2014 та 28 315,11 грн інфляційних втрат за період з грудня 2013 по квітень 2014.

Господарськими судами у відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягнуто витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 16.01.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п.6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В якості доказів понесення витрат на послуги адвоката позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 28.02.2014, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_6; додаток №1 до договору; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №734; платіжне доручення №604 від 05.03.2014 на суму 5 000,00 грн, за яким платником є позивач, отримувачем - ОСОБА_6, призначення платежу: "послуги правового характеру згідно договору від 28.02.2014"; копію банківської виписки з рахунку адвоката ОСОБА_6 за 05.03.2014 про перерахування позивачем 5 000,00 грн по договору про надання правової допомоги від 28.02.2014; довіреність №14 від 15.05.2013 на ведення справи в суді.

З огляду на викладене суди дійшли до правомірного висновку, що позивачем, в зв'язку з вирішенням спору з відповідачем щодо стягнення заборгованості за договором №001 від 14.08.2013, понесені витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн; наявними в матеріалах справи доказами підтверджується понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн і такий розмір є співрозмірним, не завищеним, порівняно з ціною позову.

Твердження відповідача про відсутність прострочення зі сплати поставленого позивачем товару у зв'язку з неналежним державним фінансуванням правомірно не прийняті до уваги з огляду на таке.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Ненадходження коштів з державного бюджету автоматично не змінює строку оплати фактично поставленого товару, про який сторони домовились в договорі, що свідчить про доведеність матеріалами справи факту прострочення виконання зобов'язання відповідачем.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про задоволення позовних вимог є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 у справі № 910/3961/14 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Глос

Г.Коробенко