Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № 15/64/2011/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Куровського С.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 рокуу справі господарського суду № 15/64/2011/5003 Вінницької областіза заявою ТОВ "Арма Факторинг"до ТОВ "Алко-Стандарт"про визнання банкрутомліквідаторБуличов С.О.в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Піреус Банк МКБ":Божик В.В. (довіреність №862/юр від 19.08.2014 року), Тюркін О.С. (довіреність №693/юр від 13.01.2014 року),ТОВ "Арма Факторинг":Наріжний Є.Ю. (довіреність від 28.08.2014 року),ТОВ "Алко-Стандарт":не з'явилися.ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.08.2011 року порушено провадження у справі №15/64/2011/5003 про банкрутство ТОВ "Алко-Стандарт" (далі - боржника) за заявою ТОВ "Арма Факторинг" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року).

Ухвалою підготовчого засідання від 08.09.2011 року визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора на суму 22 808 202, 43 грн. та зобов'язано ініціюючого кредитора в 10-денний термін з дати винесення ухвали здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, попереднє засідання призначено на 24.11.2011 року.

Ухвалою попереднього засідання суду від 22.11.2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого не включено грошові вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ". Конкурсні грошові вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ" розглядалися як спірні судами неодноразово. За наслідком їх розгляду Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року змінено та викладено її резолютивну частину в такій редакції: "Апеляційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ" задовольнити частково. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 22.11.2011 року про розгляд спірних грошових вимог ПАТ "Піреус Банк МКБ" у справі №15/64/2011/5003 скасувати. Прийняти у справі нове рішення. Відмовити у визнанні грошових вимог кредитора ПАТ "Піреус Банк МКБ" до боржника - ТОВ "Алко-Стандарт" на суму 28 905 976, 07 грн.".

Постановою господарського суду Вінницької області від 25.10.2012 року боржника визнано банкрутом, призначено його ліквідатором арбітражного керуючого Буличова С.О., припинено повноваження органів управління банкрута та власника майна банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; зобов'язано ліквідатора Буличова С.О. до завершення строку ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Законом про банкрутство.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року, задоволено заяву ПАТ "Піреус Банк МКБ" про визнання поточних грошових вимог до боржника ТОВ "Алко-Стандарт" на суму 147 120, 72 грн. та 432 758, 31 доларів США, що еквівалентно 3 459 037, 18 грн., визнано ПАТ "Піреус Банк МКБ" кредитором у справі №15/64/2011/5003 про банкрутство ТОВ "Алко-Стандарт" з грошовими вимогами до боржника на суму 147 120,72 грн. та 432 758, 31 доларів США, що еквівалентно 3 459 037,18 гривень - черговість задоволення вимог перша, розпорядника майна ТОВ "Алко-Стандарт" зобов'язано внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів боржника.

18.03.2014 року ліквідатором банкрута Буличовим С.О. подано до господарського суду клопотання за вих. №02-01/68 від 18.03.2014 року про визнання організатора аукціону ТОВ "Кепіталс прайс" учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ "Алко-Стандарт" (пункт 1); надати згоду на продаж майна банкрута на аукціоні з початковою вартістю 29 614 000 грн., крок аукціону визначити в розмірі 5% від початкової вартості майна на аукціоні (пункт 2); встановити, що вперше аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості (пункт 3); встановити, що у разі закінчення аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20% та з можливістю подальшого зниження початкової вартості на самому аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, - 50% початкової вартості (майно має початкову вартість 29 614 000 грн., відповідно на першому повторному аукціоні вартість майна становить 23 691 200 грн., але може бути знижена до 11 845 600 грн., при цьому, про наведене зазначається у відповідному оголошенні (пункт 4); встановити, що у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця, другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20% від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір (відповідно на другому повторному аукціоні вартість майна становить 17 768 400 грн., але може бути знижена до 1 грн.) (пункт 5) (том 18, а.с. 14 - 84).

26.03.2014 року ПАТ "Піреус Банк МКБ" звернулося до господарського суду зі заявою №28 про зобов'язання ліквідатора банкрута внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ" на суму 28 536 506, 07 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника (том 19, а.с. 1 - 68).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.04.2014 року продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень ліквідатора - арбітражного керуючого Буличова С.О. до 12.05.2014 року, розгляд справи відкладено на 12.05.2014 року (том 20, а.с. 158 - 160).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.05.2014 року (суддя Лабунська Т.І.) задоволено заяву ПАТ "Піреус Банк МКБ" №28 від 26.03.2014 року, визнано кредиторські вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ" до боржника на суму 28 536 506, 07 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника з віднесенням їх до першої черги задоволення, зобов'язано арбітражного керуючого Буличова С.О. внести до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ" на суму 28 536 506, 07 грн. у першу чергу задоволення та 1 218 грн. судового збору - у першу чергу задоволення, реєстр із змінами подати до суду, відмовлено у задоволенні пунктів 2, 3, 4, 5 клопотання арбітражного керуючого Буличова С.О. №02-01/68 від 18.03.2014 року, продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Алко-Стандарт" та повноважень арбітражного керуючого Буличова С.О. у даній справі на шість місяців, до 12.11.2014 року (том 20, а.с. 178 - 182).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ініціюючий кредитор та ліквідатор банкрута Буличов С.О. звернулися до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2014 року в частині задоволення заяви ПАТ "Піреус Банк МКБ" №28 від 26.03.2014 року та в частині відмови у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Буличова С.О. №02-01/68 від 18.03.2014 року в частині пунктів 2, 3, 4, 5, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Піреус Банк МКБ" №28 від 26.03.2014 року про зобов'язання ліквідатора банкрута внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ" на суму 28 536 506, 07 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника, клопотання арбітражного керуючого Буличова С.О. №02-01/68 від 18.03.2014 року в частині пунктів 2, 3, 4, 5 задовольнити, ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2014 року в частині продовження строку ліквідаційної процедури банкрута та повноважень ліквідатора Буличова С.О. на шість місяців, до 12.11.2014 року залишити в силі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Саврій В.А., судді: Дужич С.П., Мамченко Ю.А.) апеляційні скарги задоволено, ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.05.2014 року у справі №15/64/2011/5003 в частині задоволення заяви ПАТ "Піреус Банк МКБ" №28 від 26.03.2014 року та в частині відмови у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Буличова С.О. №02-01/68 від 18.03.2014 року скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким заяву ПАТ "Піреус Банк МКБ" №28 від 26.03.2014 року залишено без задоволення, клопотання ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Буличова С.О. №02-01/68 від 18.03.2014 року (пункти 2, 3, 4, 5) - задоволено, надано згоду на продаж майна банкрута на аукціоні з початковою вартістю 29 614 000 (двадцять дев'ять мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., крок аукціону визначено в розмірі 5% від початкової вартості майна на аукціоні, встановлено, що у разі закінчення аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків та з можливістю подальшого зниження початкової вартості на самому аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, - 50% початкової вартості (майно має початкову вартість 29 614 000 грн.; відповідно на першому повторному аукціоні вартості майна становить 23 691 200 грн., але може бути знижена до 11845600 грн.); при цьому, про наведене зазначається у відповідному оголошенні; встановлено, що у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця, другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20% від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір (відповідно на другому повторному аукціоні вартість майна становить 17 768 400 грн., але може бути знижена до 1 грн.), зобов'язано ТОВ "Кепіталс Прайс" оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про проведення аукціону з продажу майна ТОВ "Алко-Стандарт" з початковою вартістю 29 614 000 грн., в решті ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.05.2014 року залишено без змін (том 3 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Вінницької області від 12.05.2014 року у справі №15/64/2011/5003, а.с. 29 - 33).

Не погоджуючись з винесеною постановою, конкурсний кредитор - ПАТ "Піреус Банк МКБ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року, а ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2014 року залишити без змін, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 42, 43, 45 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, та неповнотою дослідження судом апеляційної інстанції обставин справи.

11.08.2014 року до Вищого господарського суду України надійшла заява ПАТ "Піреус Банк МКБ" за вих. №1406/08-III від 08.08.2014 року про зупинення виконання оскаржуваної постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року у справі №15/64/2011/5003 до закінчення її перегляду в порядку касації (вх. №До11454/2014Д1/13049).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 року прийнято касаційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ" до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 02.09.2014 року о 12 год. 00 хв., задоволено заяву ПАТ "Піреус Банк МКБ" за вих. №1406/08-III від 08.08.2014 року про зупинення виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року у справі №15/64/2011/5003 до закінчення її перегляду в порядку касації, зупинено виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року у справі №15/64/2011/5003 до закінчення її перегляду в порядку касації.

02.09.2014 року, до початку судового засідання у справі, через канцелярію Вищого господарського суду України ліквідатором боржника - арбітражним керуючим Буличовим С.О. подано клопотання про продовження строку розгляду касаційної скарги та відкладення її розгляду на іншу дату у зв'язку з його перебуванням на лікарняному (вх. №11071Д5/14056).

Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні від 02.09.2014 року, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на ненадання ліквідатором Буличовим С.О. належних та достатніх доказів на підтвердження його тимчасової непрацездатності у зв'язку з перебуванням на лікарняному.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 1 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VІ від 22.12.2011 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Частиною 6 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено обов'язок розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав та включити окремо вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника незалежно від подання такими кредиторами заяви.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 25.10.2012 року боржника було визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство, яка діяла до набрання чинності змінами згідно Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, зокрема, щодо порядку формування реєстру вимог кредиторів згідно статей 14, 15 Закону про банкрутство, за винятком положень, які регулюють процедури продажу майна у справі про банкрутство, якщо реалізація майна здійснюється після 19.01.2013 року (дата набрання чинності більшістю норм Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року).

Розглянувши заяву ПАТ "Піреус Банк МКБ" №28 від 26.03.2014 року про зобов'язання ліквідатора банкрута додатково внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ" на суму 28 536 506, 07 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника на час проведення ліквідаційної процедури, суд першої інстанції дослідив дійсний розмір грошових вимог кредитора, встановив обставини незадоволення його вимог на момент розгляду заяви іншими майновими поручителями боржника, встановив обставини перебування значної частини майна боржника, а зокрема, товарів в обороті (горілки "Пшенична-стандарт" в кількості 2 570 695 пляшок, виробничого обладнання й устаткування в кількості 222 одиниць згідно переліку, нежитлових будівель за адресою Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Київська, 55 з конкретним переліком будівель та споруд, виробничого обладнання згідно переліку, пресу стрічкового ПЛ), згідно укладених боржником із скаржником договорів застави №3/08-К-07-3 від 27.02.2009 року, №3/09-К/08-17-2 від 07.10.2009 року, №3/09-К/08-17-1 від 07.10.2009 року та договору іпотеки №1/8-К/08-07 від 09.06.2008 року на час розгляду заяви в заставі боржника, встановив фактичне визнання ліквідатором боржника наявності у нього майна, яке обтяжене заставою (іпотекою), прийняв до уваги те, що ліквідатор Буличов С.О. звернувся до скаржника із Листом №02-01/70 від 19.03.2014 року про надання згоди на реалізацію заставного майна банку у складі цілісного майнового комплексу боржника, погодився з доводами банку про те, що його вимоги на зазначену суму повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів боржника на стадії ліквідаційної процедури як такі, що забезпечені реально існуючим заставним майном боржника на час проведення ліквідаційної процедури та повинні обліковуватися в реєстрі вимог боржника окремо, відповідно до частини 6 статті 14 Закону в редакції, яка існувала до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року та повинна застосовуватись до боржника, оскільки ліквідаційна процедура боржника введена до 19.01.2013 року.

При цьому, судом першої інстанції спростовано заперечення ліквідатора боржника Буличова С.О., який, надаючи уточнений реєстр вимог кредиторів боржника на стадії ліквідаційної процедури від 09.09.2013 року, не зазначив у ньому вимог банку, як заставодержателя, та спростовано доводи ініціюючого кредитора про те, що оскільки Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012 року у даній справі прийнято рішення про відмову у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника на стадії розпорядження майном спірних вимог як таких, що не підтверджені належними доказами їх дійсності на момент подання заяви в процедурі розпорядження майном, то це виключає можливість повторного звернення банку зі заявою про включення його вимог до реєстру, як привілейованих (забезпечених фактичною заставою майна боржника) на час проведення ліквідаційної процедури.

Суд першої інстанції, зіславшись на пункт 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року та частину 6 статті 14 Закону про банкрутство дійшов висновку, що незалежно від того, що банку, як заставному кредитору, було відмовлено у визнанні та включенні його вимог окремо до реєстру вимог кредиторів на стадії розпорядження майном (том 18, а.с.92 - 93), він вправі звернутися зі заявою на стадії ліквідаційної процедури у випадку фактичного існування предмета застави у власності боржника, а такі вимоги повинні включатися та обліковуватися у реєстрі вимог кредиторів, як заставні вимоги першої черги задоволення, оскільки протилежне матиме наслідком неповноту відображення як пасиву боржника, так його активів, які обтяжені заставою та повинні обліковуватися в реєстрі вимог кредиторів за переліком заставного майна.

Виходячи з неналежного формування ліквідатором реєстру вимог кредиторів, внаслідок чого вимоги, які забезпечені заставою майна боржника не було включено до загальної суми кредиторських вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ліквідатора Буличова С.О. в частині надання згоди на продаж майна боржника, як цілісного майнового комплексу, з початковою вартістю 29 614 000 грн. та визначення процедури подальшого зменшення його ціни на повторних аукціонах, зазначивши про те, що таке клопотання є передчасним, оскільки початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому порядку вимог кредиторів згідно частини 1 статті 43 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, що зобов'язує ліквідатора включити до загальної суми грошові вимоги, забезпечені заставою, або виключити з ліквідаційної маси заставне майно і здійснювати його реалізацію окремо.

Не погодившись з таким, апеляційний суд спростував висновки суду першої інстанції про можливість включення до реєстру вимог кредиторів вимог банку як таких, що забезпечені майном боржника, з посиланням на те, що Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012 року на стадії розпорядження майном такому кредитору вже відмовлено у визнанні його вимог, що на думку апеляційного суду є таким, що виключає можливість включення до реєстру вимог кредиторів окремо вимог заставодержателя, якщо вони забезпечені заставою майна на час проведення ліквідаційної процедури. Також, апеляційний суд дійшов висновку про повне задоволення клопотання ліквідатора майна Буличова С.О., зокрема, про визначення початкової вартості цілісного майнового комплексу боржника на суму 29 614 000 грн., до якої не ввійшли вимоги кредитора-заставодержателя, які не були включені до уточненого реєстру грошових вимог кредиторів, поданого господарському суду ліквідатором на час проведення ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про неможливість на стадії ліквідаційної процедури включити до реєстру вимоги кредитора-заставодержателя, які з тих чи інших підстав не були визнані у процедурі розпорядження майном, не узгоджуються з положеннями частини 6 статті 14 Закону про банкрутство.

Положення частини 6 статті 14 Закону про банкрутство про обов'язок розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав, та включити окремо вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника незалежно від подання такими кредиторами заяви, діють як у процедурі розпорядження майном, так і в ліквідаційній процедурі, де ліквідатор доповнює реєстр вимог кредиторів поточними та привілейованими (забезпечені заставою, вимоги по заробітній платі та прирівняних до неї платежах) вимогами кредиторів.

Відтак, відмова ліквідатора вчинити такі дії з підстав невизнання забезпечених вимог на стадії процедури розпорядження майном з підстав неповноти поданих доказів не може бути безумовною.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, як наявність на час проведення ліквідаційної процедури заставного майна боржника, так наявність незадоволених грошових вимог по цивільних зобов'язаннях, які забезпечувались боржником майновою порукою перед скаржником, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про включення спірних заставних вимог до реєстру вимог боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, в ліквідаційній процедурі боржника у даній справі застосовуються положення нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині реалізації майна боржника в ході ліквідаційної процедури.

Так, частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) передбачено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Статтею 43 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) визначено порядок оцінки майна банкрута та регламентовано, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Частинами 1, 5 статті 44 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) регламентовано, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону, продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Отже, обираючи спосіб продажу активів боржника в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен врахувати як загальні норми законодавства про банкрутство щодо реалізації активів боржника (статті 43,44 Закону про банкрутство), так і його спеціальні норми (частина 4 статті 42 Закону про банкрутство). В першу чергу ліквідатор повинен узгодити із забезпеченим кредитором порядок реалізації в ліквідаційній процедурі майна боржника, яке є предметом застави. Тільки у випадку ненадання згоди заставодержателем на продаж забезпеченого майна боржника, в тому числі у складі цілісного майнового комплексу, ліквідатор вправі звернутися до суду про надання згоди на такий продаж .

Судом першої інстанції було встановлено, що ліквідатор відмовився включити до реєстру вимог кредиторів вимоги скаржника, як заставодержателя майна боржника, та відмовився відобразити в реєстрі перелік майна боржника, яке є предметом застави, в порушення частини 6 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, яка застосовується до боржника у даній справі на стадії ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджується подання ліквідатором Буличовим С.О., згідно клопотання №02-01/14 від 09.09.2013 року уточненого Реєстру вимог кредиторів станом на 09.09.2013 року, в якому відсутні дані як про наявність забезпечених вимог, так і перелік майна, яке передано в заставу.

Отже, до сукупності визнаних вимог кредиторів згідно такого реєстру не включено вимог скаржника, як кредитора, вимоги якого повинні обліковуватися в реєстрі та у випадку визначення вартості цілісного майнового комплексу боржника з включенням до нього предметів застави, як складових частин цілісного майнового комплексу, такі вимоги повинні включатися до загальної вартості цілісного майнового комплексу.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини незаконної відмови у включенні до реєстру вимог скаржника, як забезпечених заставою, та обрання ліквідатором Буличовим С.О. способу реалізації майна боржника шляхом продажу цілісного майнового комплексу із включенням до нього предметів застави, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильними та такими, що відповідають приписам статей 42 - 44 Закону про банкрутство в редакції, яка діє з 19.01.2013 року, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ліквідатора Буличова С.О. про визначення вартості цілісного майнового комплексу без включення до нього вимог скаржника-заставодержателя. Клопотання заявлено передчасно та без дотримання особливостей реалізації забезпеченого заставою майна боржника в ліквідаційній процедурі відповідно до частини 4 статті 42 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року.

Висновки апеляційного суду про можливість задоволення клопотання ліквідатора у зазначеній частині не відповідають положенням статей 42 - 44 Закону про банкрутство в редакції, яка діє з 19.01.2013 року. Відтак, власне рішення (постанова) апеляційного господарського суду в частині повного задоволення клопотання ліквідатора Буличова С.О. з визначенням судом початкової вартості цілісного майнового комплексу боржника згідно суми вимог кредиторів, до якої не ввійшли вимоги кредитора-заставодержателя, та визначення процедури самого аукціону необхідно скасувати, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року у справі №15/64/2011/5003 скасувати, ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.05.2014 року залишити в силі.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук