Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 901/3146/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів"на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.01.2014у справігосподарського суду Автономної Республіки Кримза позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень"допублічного акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів"простягнення 17 610,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Федосова Р.М. - дов. №32 від 01.01.2014;від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 12.11.2013 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) відмовлено в задоволені позовних вимог.

Рішення мотивовано тим, що позивач не довів відсутність своєї вини у спричиненні порушення поверхні вантажу та можливості його втрати на шляху прямування, а тому покладення на відповідача відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу в залізничній накладній є безпідставним.

Постановою від 22.01.2014 Севастопольського апеляційного господарського суду (судді: Балюкова К.Г., Гонтар В.І., Плут В.М.) рішення від 12.11.2013 господарського суду Автономної Республіки Крим скасовано та прийнято нове рішення, яким позов державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" задоволено повністю.

Постанова мотивована тим, що вимоги позивача про застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу обґрунтовані належними доказами, а саме комерційним актом АА№009308/106 від 02.06.2013.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції публічне акціонерне товариство "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.110, 111, 122, 129 Статуту залізниць України, п.п. 9, 10 Правил складання актів, ст.ст.43, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову від 22.1.2014 Севастопольського апеляційного господарського суду, а рішення від 12.11.2013 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити в силі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що за накладною №45154960 від 30.05.2013 зі станції Євпаторія-Товарна до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці для одержувача - відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було відправлено 6 (шість) вагонів з вапняком флюсовим фракції 0-3 мм.

Під час контрольного перевантажування на вимогу вантажоодержувача встановлено, що маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній №45154960, а саме у вагоні №56955974 за накладною 69000 кг, а фактично 65300 кг, що на 3700 кг менше зазначеного у залізничній накладній.

Факт невірно зазначеної маси зафіксовано також у журналі контрольних переваг.

Частиною першою статтею 26 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

Відповідно статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

02.06.2013 залізницею складено комерційний акт АА№009308/106, в якому зазначено про невірне зазначення вантажовідправником маси вантажу.

У розділі "Д" комерційного акту зазначено, що навантаження вантажу в вагоні навалом, нижче бортів на 800-900 мм, крім місця заглиблення. Над 6,7-м вивантажувальними люками в центрі вагона знаходиться заглиблення діаметром 2500 мм, глибиною до дна вагона. Через не щільне прилягання 6, 7 вивантажувальних люків до пром. балок, щілини довжиною 500-600 мм, шириною 30 мм. Течі вантажу по прибуттю не виявлено. По документу маркування значиться, в дійсності маркування ледь помітне. Люка та двері закриті. Вагон в технічному стані справний.".

Вказаний комерційний акт складений в доповнення до акту загальної форми №9724 від 01.06.2013.

За таких підстав, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про можливість втрати вантажу на шляху прямування, у зв'язку з чим залізниця повинна нести відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Однак, з таким висновком не погодився апеляційний господарський суд, оскільки за даними вказаного комерційного акту вагон, яким здійснювалось перевезення вантажу, в технічному відношенні був справний, люк та двері закриті, течі вантажу по прибуттю не виявлено. Отже, даним комерціним актом не встановлено будь-яких порушень правил перевезення зі сторони залізниці. Комерційний акт підписаний без зауважень та відповідачем не оспорювався. Жодних розслідувань з питань втрати вантажу на шляху прямування вантажовідправником не ініціювалось.

Технічна справність вагону зафіксована актом про технічний стан вагона (контейнера) №30 від 01.06.2013. Зазначення на зворотному боці цього акту про наявність можливості втрати вантажу через не щільне прилягання 6, 7 вивантажувальних люків до пром. балок, щілини довжиною 50-60 см, шириною 3 см з одночасним зазначенням про те, що вантажовідправник міг це бачити не є фіксацією факту втрати вантажу та відповідно її доказом. До того ж, обов'язок вжити заходи по запобіганню видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, передбачений пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001 № 542 покладений саме на відправника вантажу.

Апеляційним господарським судом встановлено, що комерційним актом АА№009308/106 зафіксовано відсутність течі вантажу, а тому, зазначення в вищевказаному акті №30 про можливість втрати вантажу є лише припущенням, отже висновки господарського суду першої інстанції про втрату вантажу, засновані на таких даних, апеляційним судом не визнані обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи, так як зазначення в розділі "Д" комерційного акту відносно наявності заглиблення діаметром 2500 мм, глибиною до дна вагона над 6,7-м вивантажувальними люками в центрі вагона знаходиться через нещільне прилягання 6, 7 вивантажувальних люків до пром. балок, щілини довжиною 500-600 мм, шириною 30 мм, також не може слугувати доказом втрати вантажу, а фактично є фіксацією положення вантажу, що містить дрібні фракції, у вагоні після транспортування. Таким чином, наявність заглиблень та нещільність прилягання люків не є безспірною ознакою втрати вантажу, враховуючи дані акту про те, що люки та двері вагону були закриті, і течі вантажу при цьому не виявлено.

Також, покладені судом першої інстанції в обґрунтування свого рішення відомостей комерційного акту (розділ "Д"), згідно яких: за документом маркування значиться, в дійсності маркування ледь помітне, не визнані апеляційним господарським судом таким, що свідчать про порушення поверхні вантажу та можливість втрати на шляху слідування, оскільки згідно пункту 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

З метою забезпечення збереженості вантажу, відповідно пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, на їх поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Пункту 2.4. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантажування вантажу із "шапкою", а також, про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування.

В накладній №45154960 від 30.05.2013 зазначено про наявність маркування по всій довжині вагона. Проте, не конкретизована його чіткість, товщина, тобто неможливо визначити як саме було нанесено дане маркування, чи воно було нанесене товстим шаром чи ледь помітним. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що маркування при прибутті вантажу було ледь помітним, і тому відбулася втрата вантажу на шляху слідування.

За таких підстав, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що комерційний акт АА№009308/106 від 02.06.2013 є належним доказом факту неправильного зазначення вантажовідправником у залізничній накладній №45154960 маси вантажу, та є підставою для застосування до останнього відповідальності у вигляді штрафу відповідно статті 122 Статуту залізниць України, а тому правомірно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Севастопольським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 22.01.2014 Севастопольського апеляційного господарського суду зі справи № 901/3146/13 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга