Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року Справа № 5011-22/10699-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Теремки-2"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі№ 5011-22/10699-2012Господарського судуміста Києва за позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Теремки-2"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"прозобов'язання провести перерахунок,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Олійник Д.В. дов. від 01.02.2017 Терегейло А.Ю. голова правління- відповідача:Сокол І.В. дов. від 12.08.2016

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду мітса Києва від 21.06.2016 року (суддя: Маринченко Я.В.) в задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу "Теремки-2" відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 р. (судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) рішення господарського суду мітса Києва від 21.06.2016 року залишено без зміни.

Суди дійшли висновків, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії за період з 2006 по 04.2008 не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності; оскільки відповідачем у період з травня 2008 по 31.12.2010 здійснювалось нарахування позивачу, а позивачем оплачувалась поставлена теплова енергія (товар) за тарифами, які хоча і є нечинними, проте є суттєво меншими собівартості поставленого товару, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості поставленої теплової енергії у зазначений період в сторону зменшення.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Житлово-будівельний кооператив "Теремки-2" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, справу передати на внойи розгляд до місцевого господарського.

Скаржник доводить, що судом неправильно застосовано (незастосовано) ч. 2 ст. 393 ЦК України, ст.ст. 261, 264, 632 ЦК України, ст. 276 ГК України.

Ухвалою від 23.01.2017 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Теремки-2" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2017 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.10.1998 між Акціонерним товариством "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом "Теремки-2" укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540385 ( надалі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбаченим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією.

Згідно п. 1 Додатку № 3 до Договору розрахунки з ЖБК "Теремки-2" за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА. Пунктом 3 даного Додатку передбачено можливість змінення тарифів на теплову енергію в період дії Договору, оскільки тарифи на теплову енергію не мають сталого (фіксованого, постійного) вартісного показника та коригуються відповідними розпорядженнями КМДА.

Вказаний договір сторонами виконувався, зокрема відповідачем у спірний період поставлено теплову енергію в обсязі 10609,90 Гкал за яку нараховано 1269877,34 грн.

Нарахування відповідачем вартості спожитої теплової енергії за період з 01.12.2006 по 31.12.2010 здійснювалось за тарифами, які встановлені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1575 в редакції згідно розпорядження №1786 від 15.12.2006, від 30.05.2007 №634, від 29.04.2009 № 520, від 31.08.2009 № 981, від 15.10.2009 № 1192, від 30.11.2009 № 1333, від 31.05.2012 № 392, від 14.12.2010 № 1729.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положеннями ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими; тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання, зокрема, належить, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляд інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2014 у справі №761/8760/14-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 №643 "Про затвердження тарифів на теплову енергію".

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 у справі № 2-а-118/11 (Провадження № 2-а/761/4/2014), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 981 від 31.08.2009 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 1141 від 30.09.2009 "Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 978, № 979, № 980 та №981"; № 1192 від 15.10.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 1333 від 30.11.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 392 від 31.05.2010 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення".

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерства, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені державні адміністрації, визначено п.3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Пунктом 2 вказаного Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" передбачено, що державна реєстрація здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. №731.

Положенням встановлений обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до пп. 1, 2 Положення, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколам до неї, міжнародних договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийняті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Враховуючи наведене, розпорядження Київської міської державної адміністрації підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №21-246а11.

Судом встановлено, що розпорядження про встановлення тарифів на теплову енергію за спірний період, які було застосовано відповідачем (№№ 1786, 643, 520, 981, 1192, 1333 та 392) не були зареєстровані у встановленому законом порядку, відтак вони не мали застосуватись при нарахуванні вартості спожитої теплової енергії за спірний період.

Разом з тим, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27 червня 2002 р. за № 46/429, проте згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2008 № 578, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 15.05.2008 за № 12/778, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245 втратило чинність.

Враховуючи викладене, зокрема визнання розпоряджень №№ 643, 981, 1192, 1333, 392 недійсними у судовому порядку з моменту їх прийняття, а також неможливість застосування розпоряджень №1786 та №520 у зв'язку з ненабранням чинності вказаними розпорядженнями за відсутності їх реєстрації в органах Міністерства юстиції України, а також у зв'язку з скасуванням розпорядження №1245, колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність у періоді з 15.05.2008 по 31.12.2010 чинних розпоряджень, якими було встановлено тарифи на теплову енергію.

Відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог щодо зобов'язання перерахувати вартість поставленої теплової енергії за період з 01.12.2006 по 31.05.2009.

Нормами статей 257, 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтями 261, 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії за період з 01.12.2006 по 31.12.2010. Оскільки судом встановлено відсутність підстав для здійснення вказаного перерахунку за період з травня 2008 (скасування розпорядження №1245) по 31.12.2010, позовну давність може бути застосовано до вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок за період з 01.12.2006 по квітень 2008 року, строк позовної давності по яким сплив у квітні 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 03.08.2012 тобто пропуском позовної давності.

Пропуск позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем є самостійною підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії за період з 2006 по 04.2008 не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності.

Щодо вимог в частині проведення перерахунку за період серпень 2009 - грудень 2010, який перебуває в межах позовної давності, суд касаційної інстанції виходить з тих мотивів, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються саме на зобов'язанні відповідача здійснити перерахунок із застосуванням тарифів, що були встановлені розпорядженням КМДА від 20.06.2002 №1245, яке втратило чинність, тому слід дійти висновку про безпідставність таких вимог, оскільки, посилаючись на порушення своїх прав внаслідок застосування відповідачем тарифів, визнаних в наступному не чинними, позивач вимагає відновлення своїх прав шляхом зобов'язання відповідача застосувати тарифи, які також є не чинними.

Заперечення скаржника, викладені у скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не ґрунтуються на правильному застосуванні норм, що регулюють спірні відносини з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягають залишенню без зміни, а касаційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Теремки-2" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 5011-22/10699-2012 залишити без зміни.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк