Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 904/4360/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 07.07.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 14.08.2014у справі Господарського суду№ 904/4360/14 Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до1.Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Шлях"простягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Джура А.В.; Скворцова В.О.;- відповідачів 1.Пода В.В.; 2.повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 у справі № 904/4360/14 (суддя Золотарьова Я.С.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А.- головуючий, Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.), скасовано заходи до забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2014 року у справі № 904/4360/14; забезпечено позов шляхом накладення в межах суми позову арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", та передано позивачу дане майно на відповідальне зберігання.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 904/4360/14.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ст. ст. 66, 67 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 904/4360/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

18.06.2014 Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Шлях" про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором та договором поруки у розмірі 40 342 657, 00 грн.

Одночасно позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій просив про накладення в межах суми позову арешту на кошти Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", рухоме та нерухоме майно, що належить Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", та передати позивачу дане рухоме та нерухоме майно на відповідальне зберігання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2014 року у справі № 904/4360/14 заяву Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог у розмірі 40 342 657, 00 грн. на рухоме та нерухоме майно, що належить Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" за переліком, наведеним в ухвалі, який відповідає переліку майна, наведеному в додатку № 2 до заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

04.07.2014 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про зміну заходів забезпечення позову, у якій просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2014 у даній справі, та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог у розмірі 40 342 657, 00 грн. на рухоме майно, що належить Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", згідно із переліком, наведеним у заяві, та передати це майно на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний Банк".

Заява позивача мотивована тим, що у відповідача-1 перед позивачем наявна велика заборгованість; наявність у відповідача-1 необмеженої можливості для відчуження належних йому активів з метою позбавлення позивача можливості звернути на них стягнення та унеможливити виконання рішення суду; відповідач-1 з метою ухилення від виконання своїх обов'язків за кредитним договором порушив умови договору застави та без згоди позивача, не замінивши предмет застави на інший, здійснив його реалізацію, чим позбавив позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави; відповідач-1 з метою уникнення погашення заборгованості перед позивачем здійснює грошові обороти через рахунки, відкриті в інших банках, тоді як кошти на рахунках відповідача-1, відкритих у позивача, відсутні; відповідач-1 в мережі Інтернет розмістив оголошення про продаж сільськогосподарської техніки та автомобілів переданих позивачу в заставу; позивачу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна стало відомо, що на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, винесеної органом державної виконавчої служби, накладено арешт на все рухоме майно, що належить відповідачу-1.

Задовольняючи заяву позивача, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав її обґрунтованою, встановив пов'язаність заходів забезпечення з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Така правова позиція викладена у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача (п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами існує спір щодо виконання кредитного договору № 707-КД від 11.05.2012 та договору поруки № 2070-П від 29.04.2013; відповідачі вчиняють дії, направлені на ухилення від виконання договірних зобов'язань; на рахунках відповідачів відкритих у позивача відсутні грошові кошти; відповідач-1 без дозволу позивача реалізовував товари в обороті, що є предметом договору застави, укладеного між позивачем та відповідачем-1; постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, винесеною органом державної виконавчої служби, накладено арешт на все рухоме майно, що належить відповідачу-1 та перебуває у позивача в заставі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача-1 в межах суми позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для передання позивачу рухомого майна, що належить відповідачу-1, на відповідальне зберігання, оскільки у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що наведений у статті 66 ГПК перелік осіб, які вправі порушувати питання про забезпечення позову, так само як і передбачений статтею 67 ГПК перелік цих заходів (частини перша і п'ята останньої із зазначених статей), є вичерпними, при цьому, ст. 67 ГПК України не передбачено такий захід забезпечення позову як передання майна на зберігання.

Разом з тим, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що його не повідомлено належним чином про дату судового засідання, в якому вирішувалось питання про забезпечення позову не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"); до того ж, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" як в апеляційній так і в касаційній скаргах зазначає, що ухвалу про призначення судового засідання на 07.07.2014 отримано ним 05.07.2014.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають частковому скасуванню, а саме в частині передання позивачу майна, на яке накладено арешт, на відповідальне зберігання.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 904/4360/14 в частині передання Публічному акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний Банк" майна, на яке накладено арешт, на відповідальне зберігання, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про забезпечення позову в частині передання майна Публічному акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний Банк" на відповідальне зберігання.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 904/4360/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ