Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.04.2015 року у справі №922/2266/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 922/2266/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю фірми "Альта ЛТД"

на рішення господарського суду Харківської області

від 14.10.2014 року

та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 22.12.2014 року

у справі № 922/2266/14

господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю фірми "Альта ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства

банку "Меркурій"

про припинення зобов'язань шляхом

зарахування зустрічних однорідних вимог

за участю представників:

позивача - Демури І.Б.

відповідача - Рябініна С.В.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій" про визнання незаконною відмову ПАТ банку "Меркурій" зарахувати зустрічні однорідні вимоги згідно заяви ТОВ фірми "Альта ЛТД"; про припинення зобов"язання ТОВ фірми "Альта ЛТД" перед ПАТ банком "Меркурій" за договором № 02/1-25К-24 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 09.04.2012 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором банківського вкладу (депозиту) "Класичний" № 1/423 від 09.04.2012 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2014 року (судді: Аюпова Р.М., Жельне С.Ч., Шатерніков М.І.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ТОВ фірма "Альта ЛТД", посилаючись на неправомірну відмову ПАТ банку "Меркурій" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким припинити зобов"язання за договором № 02/1-25К-24 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 09.04.2012 р., укладеним між сторонами.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу статті 546 цього ж Кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 09.04.2012 року між ПАТ банком "Меркурій" (кредитор) та ТОВ фірмою "Альта ЛТД" (позичальник) укладено договір № 02/1-25К-24 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України, згідно якого ПАТ банк "Меркурій" відкриває TOB фірмі "Альта ЛТД" кредитну лінію в сумі 46 000 000 грн., з кінцевим терміном повернення 27.03.2014 року.

Згідно п. 4.1. цього договору виконання TOB Фірма "Альта ЛТД" своїх зобов'язань перед ПАТ банком "Меркурій" за даним договором забезпечує договір застави майнових прав № 02/2-08-64 від 09.04.2012 року.

Цього ж дня, на виконання умов п. 4.1. вищевказаного договору, між ПАТ банком "Меркурій" та TOB фірмою "Альта ЛТД" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Класичний" №1/423, згідно якого ПАТ банк "Меркурій" приймає від TOB фірми "Альта ЛТД" (вкладника) грошові кошти у формі вкладу (депозиту) "Класичний" в сумі 2 500 000 грн. на вкладний (депозитний) рахунок і зобов'язується виплачувати TOB фірмі "Альта ЛТД" суму вкладу на умовах повернення, визначених цим договором, а також нараховані на вклад проценти у розмірі та в порядку, встановлених договором. В подальшому вклад збільшено до 46 000 000 грн. Термін виконання вкладу - 05.04.2014 року.

Відповідно до умов додаткової угоди №5 до договору банківського вкладу (депозиту) майнові права на вклад у розмірі 46 000 000 грн. передаються в заставу банку для забезпечення виконання TOB фірмою "Альта ЛТД" своїх зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України № 02/1-25К-24 від 09.04.2012 року.

27.03.2014 року TOB фірма "Альта ЛТД" звернулось до ПАТ банку "Меркурій" із заявою направити вклад у розмірі 46 000 000 грн., що обліковуються за договором банківського вкладу (депозиту) "Класичний" №1/423 від 09.04.2012 року, на погашення кредитної лінії за договором невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України №02/1-25К-24 від 09.04.2012 року, строк виконання зобов'язання за яким настав.

31.03.2014 року ПАТ банком "Меркурій" направлено на адресу TOB фірми "Альта ЛТД" вимогу про усунення порушення та про погашення заборгованості за договором кредиту № 02/1-25К-24 від 09.04.2012 року.

14.04.2014 року TOB фірма "Альта ЛТД" звернулась до ПАТ банку "Меркурій" із заявою про припинення договору невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України № 02/1-25К-24 від 09.04.2014 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

ПАТ банк "Меркурій", в свою чергу, заперечив проти зарахування зустрічних однорідних вимог, посилаючись на п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким заборонено здійснювати такі дії під час тимчасової адміністрації.

Внаслідок відмови банку у зарахуванні зустрічних однорідних вимог за кредитним договором, TOB фірма "Альта ЛТД" звернулась до суду з даним позовом. Позивач вважає, що вимоги, які ПАТ банк "Меркурій" пред'явив TOB фірми "Альта ЛТД", є зустрічними однорідними та мають однакову правову природу, оскільки у ПАТ банку "Меркурій" існує заборгованість перед TOB фірмою "Альта ЛТД" у тій самій сумі, що і у останнього.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, послався на статтю 602 ЦК України та вірно вказав про відсутність підстав вважати припиненими зобов"язання TOB фірми "Альта ЛТД" за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних вимог, оскільки банк перебуває у процедурі ліквідації, що є порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, вирішуючи спір, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2014р. у справі №922/2455/14 за позовом ПАТ банку "Меркурій" до TOB фірми "Альта ЛТД", з останнього на користь банку стягнуто заборгованість за договором невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України № 02/1-25К-24 від 09.04.2012 р. у розмірі 49 808 605,51 грн.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 2 ст. 35 цього ж Кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За вказаних обставин, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність зараховувати зустрічні однорідні вимоги за заявою TOB фірми "Альта ЛТД" відповідає вимогам закону.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про припинення зобов'язань TOB фірми "Альта ЛТД" за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, господарські суди попередніх інстанцій вірно зазначили про неможливість таких дій в період ліквідаційної процедури ПАТ банку "Меркурій", який, в свою чергу, повідомляв позивача про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію, внаслідок віднесення його до категорії неплатоспроможних на підставі постанови НБУ № 133 від 13.03.2014 року (відповіді №2571/08 від 25.04.2014 року, №2603/08 від 29.04.2014 року (а.с. 63, 64).

Частиною 4 статті 110 ЦК України передбачено, що особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до пунктів 3 та 8 статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Статтею 93 цього ж Закону визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, яким передбачено, зокрема, складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України. Після затвердження переліку вимог кредиторів, їх задоволення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 96 вищевказаного Закону, яким встановлено черговість і порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів. Отже, в процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема шляхом проведення зарахування вимог.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом, нарахування відсотків за зобов'язанням банку перед кредиторами.

Також відповідно до статей 37, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку має серед інших, такі повноваження: відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.

Згідно статі 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

В силу частини 3 статті 47 цього Закону вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до ст. 52 цього Закону.

Відтак, в період здійснення ліквідаційної процедури ПАТ банку "Меркурій", задоволення вимог позивача має здійснюватись у порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не припускає задоволення вимог окремих кредиторів поза межами ліквідаційної процедури.

Таким чином, висновок місцевого й апеляційного господарських судів про недопустимість зарахування однорідних зустрічних вимог до банка, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, з посиланням на статтю 602 ЦК, є обґрунтованим і законним, внаслідок чого відсутні підстави для припинення зобов"язань позивача перед відповідачем за кредитним договором в обраний останнім спосіб, тобто шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставності позовних вимог в частині визнання незаконною відмови банку зарахувати зустрічні однорідні вимоги за заявою позивача, що також не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів останнього.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного тлумачення судом апеляційної інстанції положень закону про припинення зобов"язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відхиляються судовою колегією, оскільки висновки апеляційного господарського суду про те, що залік зустрічних однорідних вимог між кредитором і боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банку суперечить вимогам ст.ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є правильними.

За таких обставин прийнята постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Альта ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року у справі № 922/2266/14 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко