Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 912/2173/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ритм"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016та на рішеннягосподарського суду Кіровоградської області від 15.08.2016у справі№ 912/2173/16 господарського суду Кіровоградської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ритм"простягнення 616 655,66 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ТОВ "АТ Каргілл" Степанюк Д.О.,

- ТОВ "Агро-Ритм" Величко К.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2016 у справі №912/2173/16 (суддя Шевчук О.Б.) частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (надалі позивач/ТОВ "АТ Каргілл") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ритм" (надалі відповідач/ТОВ "Агро-Ритм"/скаржник) про стягнення грошових коштів; за рішенням стягнуто з відповідача 270 861, 14 грн. основного боргу, 27 086,13 грн. пені, 81 258,35 грн. штрафу, 13 418,19 грн. 3% річних; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (судді: Чимбар Л.О., Антонік С.Г., Дмитренко Г.К.) вказане рішення скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з відповідача 494 892, 99 грн. основного боргу, 27 086,13 грн. пені, 81 258,35 грн. штрафу, 13 418,19 грн. 3% річних.

Відповідач, не погоджуючись ані з рішенням суду першої інстанції, ані з постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і в позові відмовити повністю.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якій заперечує проти її задоволення, просить постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом даного спору є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 616 655,66 грн., з яких: основний борг становить 494 892,99 грн., пеня - 27 086,13 грн., штраф - 81 258,35 грн., 3% річних - 13 418,19 грн.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що відповідач, всупереч умов договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем, не оплатив у повному обсязі з урахуванням порядку коригування відповідно до курсу долара США вартості товару.

Відповідно до приписів частини другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до приписів статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, керуючись вищенаведеними нормами, встановивши, що: 18.11.2013 між ТОВ "АТ Каргілл" (за договором постачальник) та ТОВ "Агро-Ритм" (за договором покупець) було укладено договір поставки №СVS56868 (надалі договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити і передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно з специфікаціями до цього договору (надалі товар); пунктами 2.1., 3.1. договору визначено, що загальна кількість товару, а також ціна товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з пунктом 3.4. договору; пунктом 3.4.3. договору сторони передбачили порядок розрахунку за товар у випадку часткової (повної) оплати після поставки товару, із застосуванням базової ціни товару; відповідно до п. 3.4.3.2. договору в будь-якому випадку, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно з умовами договору, платіжним доручення шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній специфікації; пунктом 3.4.3.3. договору сторони погодили, що базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1 % в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації (під курсом банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ КРеді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти (п. 3.4.2.2. договору)); у пункті 3.5. договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в пункті 3.4 цього договору чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору; згідно з п. 3.6. при коригуванні ціни і загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті товару частинами коригування до видаткової накладної надається постачальником після остаточної та повної сплати покупцем за товар; сторонами були підписані специфікації на поставку продукції на загальну суму 391 100,22 грн., а саме: - №1/56868,56872 від 18.11.2013 на поставку селітри аміачної в кількості 70 тонн, нітроамофоски NRK 16:16:16 в кількості 5 тонн, загальна вартість товару на дату підписання специфікації -251 550,00 грн. з ПДВ зі строком поставки товару - до 30.11.2013 та терміном сплати повної вартості товару - до 20.09.2014; - №2/57850 від 18.11.2013 на поставку нітроамофоски NРК 16:16:16 в кількості 20 тонн, загальна вартість товару на дату підписання специфікації - 90 600,00 грн. з ПДВ зі строком поставки товару - до 30.11.2013 та терміном сплати повної вартості товару - до 20.09.2014; - №3/59697 від 16.01.2014 на поставку нітроамофоски NРК 16:16:16 в кількості 11 тонн, загальна вартість товару на дату підписання специфікації - 48 940,22 грн. з ПДВ зі строком поставки товару - до 20.02.2014 та терміном сплати повної вартості товару - до 10.10.2014; згідно з усіма трьома специфікаціями, умови оплати за договором встановлені у п. 3.4.3. договору; в специфікаціях №1/56868,56872 та №2/57850 від 18.11.2013 сторонами зазначено середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні на дату їх підписання - 8,21 грн., в специфікації №2/59697 від 16.01.2014 - 8,32 грн.; на виконання зобов'язань за договором ТОВ "АТ Каргіл" передало у власність ТОВ "Агро-Ритм" товар на загальну суму 391 100,22 грн., що підтверджується накладними: №30390/457789 від 20.11.2013, №30397/457794 від 20.11.2013, №30389/457788 від 27.11.2013, №30398/457795 від 27.11.2013, №30484/457975 від 02.12.2013, №30493/457996 від 02.12.2013, №30746/45522 від 13.01.2014, №30859/458801 від 10.02.2014 та не оспорюється відповідачем; 18.09.2014 відповідач перерахував постачальнику грошові кошти за отриманий товар за трьома специфікаціями в загальній сумі 391 100,22 грн., що підтверджується кредитовими повідомленнями від 18.09.2014; позивачем 18.09.2014 виставлені відповідачу рахунки-фактури з коригуванням вартості отриманого товару за специфікаціями №1/56868,56872 від 18.11.2013 та №2/57850 від 18.11.2013, а за специфікацією №3/59697 від 16.01.2014 - 10.10.2014, оскільки термін сплати товару за вказаною специфікацією наступив 10.10.2014; виставлення вказаних рахунків-фактур викликано зміною курсу долару США більше ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідних специфікацій; загальна сума коригування за виставленими рахунками-фактурами - 270 861,14 грн., які відповідачем сплачені не були, прийшов до правомірного висновку про стягнення саме вказаної суми скоригованої основної заборгованості відповідача перед позивачем, яка зазначалася позивачем у відповідних рахунках-фактурах станом на 18.09.2014 (по двом специфікаціям) та станом на 10.10.2014 (по одній специфікації - №3/59697), а також нарахованих на неї на підставі п. 6.3. договору штрафу у розмірі 81 258,35 грн., пені у розмірі 27 086,13 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 13 418,19 грн.

В той же час, висновок апеляційного господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості станом на 17.05.2016 (дату подачі позовної заяви), зроблений з посиланням на п. 3.4.3.3. договору, не може вважатися вірним, оскільки вказаним пунктом не передбачено здійснення коригувань ціни товару станом на момент звернення з позовом до суду.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не виставлялися рахунки на оплату товару, а вартість товару оплачувалася відповідачем відповідно до акту взаємних розрахунків від 31.05.2014, а тому, як стверджує скаржник, він не повинен сплачувати скориговану вартість товару, відхиляються судовою колегіє, виходячи з наступного.

За приписами статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, містить умови щодо строку та порядку оплати, суми та черговості платежів (розділ 3 договору), а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання своїх зобов'язань відповідачем.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.

Крім того, акт взаєморозрахунків від 31.05.2014, на який посилається скаржник як на підставу сплати вартості товару за трьома специфікаціями в загальній сумі 391 100,22 грн., не є первинним документом, згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та виходячи з умов договору не він є підставою для здійснення розрахунків з урахуванням скоригованої вартості товару. До того, ж колегія суддів зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач стверджував про виставлення йому рахунків позивачем 18.09.2014 (том 1, а.с. 94).

Відносно доводів відповідача про те, що відсутня імпортна складова структури ціни договору, а тому відсутні підстави для її коригування у зв'язку зі зміною курсу долара, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст.189 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Наведене закріплено в ст. 632 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, узгоджені сторонами як суб'єктами господарської діяльності умови договору поставки відносно коригування вартості товару у зв'язку зі зміною курсу долара, є чинними, не визнаними недійсними, а тому, їх дотримання є обов'язковим в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Інші доводи також не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, не свідчать про порушення ним норм матеріального чи процесуального права, а тому, рішення першої інстанції підлягає залишенню в силі, а постанова апеляційного господарського суду скасуванню.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ритм" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 912/2173/16 скасувати. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2016 у справі № 912/2173/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Н.М. Губенко