Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/26120/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ламірель"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід07.11.2016у справі№910/26120/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграрсіс Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ламірель"простягнення суми

за участю

- позивача:1) Помаз А.П. (довіреність від 05.09.2016) 2) Литвинець І.А. (довіреність від 12.04.2016)- відповідача:1) Дьячук С.Г. (довіреність від 03.03.2016) 2) ОСОБА_7 (директор),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрсіс Україна" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ламірель" (далі - відповідач) 296 942,28 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за отриманий від позивача на підставі видаткових накладних товар, а також послуги, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Приймаючи рішення суди обох інстанцій виходили із того, що у період з 24.01.2014 по 09.04.2015 позивач на підставі видаткових накладних поставив відповідачу товар, а також згідно актів здачі-прийняття робіт та відповідних накладних (надання послуг) позивачем були надані відповідачу послуги, але відповідач їх не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на загальну суму у розмірі 296 942,28 грн.

18.09.2015 позивач надіслав відповідачу претензію № 08/15, у якій просив оплатити заборгованість, але відповідач залишив її без задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що заборгованість відповідача підтверджена матеріалами справи, відтак позов підлягає задоволенню.

Між тим з такими висновками судів погодитись не можна виходячи із наступного.

Так, позивач обгрунтовуючі позовні вимоги посилався на те, що правовідносини сторін виникли з правочинів укладених у спрощений спосіб відповідно до первинних документів, зокрема за видатковими та податковими накладними, згідно яких відповідач отримав товар та послуги на загальну суму 296 942,28 грн., яка підлягала оплаті відповідачем.

В той час відповідач вказував на те, що при здійсненні розрахунків позивачем та судами не було враховано, що у податкових накладних, виданих позивачем та наданих до позову, останнім зазначалися договори, на підставі яких у податковому обліку відображені відповідні господарські операції.

За вказаних обставин відповідач зазначає, що задоволення позову у даній справі призведе до подвійного стягнення з нього коштів - на підставі зазначених позивачем видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт, та крім того на підставі договорів, вказаних у податкових накладних, які були додані до позову.

Як вбачається із матеріалів справи, до позову крім видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт додано податкові накладні, у яких позивачем у податковому обліку відображені господарські операції із посиланням на відповідні договори.

Отже доводи відповідача та дії позивача щодо відомостей, зазначених у виданих позивачем податкових накладних, вказують на наявність між сторонами договірних відносин.

Між тим, суди обох інстанцій податкові накладні належним чином не дослідили у сукупності з іншими доказами, та належної правової оцінки доказами не надали.

За вказаних обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що правовідносини сторін виникли з правочинів укладених у спрощений спосіб, а відтак і як наслідок таких правочинів у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача 296 942,28 грн. заборгованості, є передчасними.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

Оскільки передбачені положеннями статті 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова згідно приписів статей 1115, 1117 цього кодексу підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ламірель" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі №910/26120/15, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук