Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2015 р. м. Київ К/800/7447/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства доходів і зборів України

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року

у справі № 814/3840/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області,

Міністерства доходів і зборів України

про визнання неправомірними дій, визнання податкової накладної такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання неправомірними дій, визнання податкової накладної такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державної податкової служби України у прийняті до реєстрації податкової накладної від 22.07.2013 року № 10, що була подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп». Визнано податкову накладну від 22.07.2013 року № 10, що була подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» і доставлена до Державної податкової служби України 22.07.2013 року, такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.07.2013 року. В задоволені позовних вимог до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відмовлено. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» судові витрати в сумі 68, 82 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Міністерства доходів і зборів України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Ніка Транс Груп» та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва МО ДПС укладено договір від 05.07.2013 року № 1 про визнання електронних документів.

22.07.2013 року позивачем виписано на користь ТОВ «ЕВЕРІ» податкову накладну № 10 на загальну суму 100 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 16 666, 67 грн., яку відповідно до квитанцій № 1 доставлено до Держаної податкової служби, однак не прийнято у зв'язку із помилкою - місце знаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДРПОУ).

У відповідності до абз. 5 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Положеннями пп. «г» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначається місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Як випливає зі змісту п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, за відсутності квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли її було надіслано продавцем.

Натомість предметом спору в даному випадку є правомірність поведінки суб'єкта владних повноважень щодо неприйняття податкової накладної для реєстрації.

У такому разі належним способом захисту порушених прав та/або інтересів платника податків у розглядуваній ситуації є визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації.

У свою чергу визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Отже, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у зазначеній вище податковій накладній від 22.07.2013 року № 10 місцезнаходженням ТОВ «Ніка Транс Груп» є: м. Микоалїв, вул. Громадянська, 117, що відповідає інформації про місцезнаходження юридичної особи, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.07.2013 року.

Таким чином, з посиланням на вказані вище положення, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що доводи відповідача, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не знайшли свого підтвердження щодо причини відмови у прийнятті та реєстрації даної податкової накладної.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно із ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України в резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Абзацом 3 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, передбачено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Проте судом першої інстанції зазначені вище правові норми не враховано та зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» судові витрати в сумі 68, 82 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Міністерства доходів і зборів України.

Апеляційним адміністративним судом зазначену помилку не усунуто.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині розподілу судових витрат підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» судового збору у розмірі 68, 82 грн. з Державного бюджету України.

Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 814/3840/13-а скасувати в частині зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» судові витрати в сумі 68, 82 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Міністерства доходів і зборів України.

В цій частині прийняти нову постанову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» судовий збір у розмірі 68, 82 грн.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 814/3840/13-а залишити в силі.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук