Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2014 р. м. Київ К/9991/11281/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Моторний О.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 46818/09/9104

за позовом СПД ОСОБА_1

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Луцька ОДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 01.02.2008 № 0000841701/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2007 року в розмірі 99296 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, у позові відмовлено з тих мотивів, що позивачем було знижено базу оподаткування ПДВ внаслідок її обчислення з порушенням вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СПД ОСОБА_1 просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та дійсним обставинам справи. При цьому скаржник зазначає, що чинним законодавством України не передбачено такого критерію визначення звичайної ціни товару для цілей оподаткування, як його митна вартість.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги СПД ОСОБА_1 з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Луцькою ДПІ за наслідками проведення виїзної позапланової перевірки СПД ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за жовтень 2007 року, оформленої актом від 18.01.2008 № 12/17-235/НОМЕР_1.

При цьому ДПІ посилається на те, що СПД ОСОБА_1 було занижено базу оподаткування ПДВ внаслідок продажу на митній території України попередньо імпортованого товару за ціною, нижчою ніж його митна вартість.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спору) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону (у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування ПДВ СПД ОСОБА_1 визначена вірно - відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону - із договірної вартості ввезеного товару, яка не нижча за звичайні ціни, а пункт 4.3 статті 4 Закону, на який посилається Луцька ОДПІ, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Наведене свідчить про неправильність правових висновків податкової інспекції (з якими помилково погодилися суди обох попередніх інстанцій), покладених в основу прийняття оскаржуваного податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, яким позов задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 у справі № 46818/09/9104 скасувати.

3. Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2008 № 0000841701/0.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.А. Моторний