Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.08.2014р. м. Київ К/800/21016/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Олексієнко М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду 15.01.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату з вимогами про визнання дій протиправними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку з отриманням позивачем ІІ групи інвалідності. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення і виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ним ІІ групи інвалідності та затвердити відповідний протокол про це відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати відповідні документи для виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку отриманням ним ІІ групи інвалідності до Міністерства оборони України та здійснити виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити у силі постанову суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проходження військової служби у січні 1988 року позивач отримав травму - компресійний перелом тіла 9 грудного хребця та закриту черепно-мозкову травму, які були отримані у зв'язку виконанням обов'язків військової служби. Наслідками перенесеної травми стали захворювання, які зазначені у довідці 174/2973 від 12.05.2005р. військової частини А3306 (військовий шпиталь). Захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 26.07.2005р. позивача звільнено з військової служби в запас за пп. "б" п. 67 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби у Збройних силах України.

Після звільнення в запас позивач звернувся до НАСК «Оранта» з метою отримання страхових сум, оскільки мав 20% втрати працездатності. 14.04.2006 року НАСК «Оранта» виплатила йому страхову суму в розмірі -1700 грн.

26.05.2008р. позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Після перенесеного інсульту позивачу з 02.11.2012р. встановлено ІІ групу інвалідності терміном до 01.12.2013р., а з 20.11.2012р. згідно довідки огляду МСЕК позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

12.12.2012р. позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Харківським обласним військовим комісаріатом листом від 27.12.2012р. №ФХ-114268/163/ОГД до Департаменту фінансів Міністерства оборони України було направлено документи для розгляду питання, щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням останньому II групи інвалідності.

Протоколом №1 від 31.01.2013р. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби позивачу відмовлено у призначенні та виплаті вказаної допомоги.

Відмова обґрунтована тим, що на день звільнення позивача ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачала лише державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату разової грошової допомоги.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач скористався передбаченим ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності, а тому не має права на отримання, призначення та виплату заявленої ним спірної одноразової грошової допомоги. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що нормативно-правові акти, які передбачають право на отримання одноразової грошової допомоги особами, звільненими з військової служби та яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання в період проходження військової служби, набрали чинності вже після звільнення позивача з військової служби і не мають зворотної дії у часі, тому позивач не має права на отримання такої допомоги.

Колегія суддів погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках.

Згідно з ч.2 ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) у разі інвалідності, що настала в період військової служби або пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього стажу, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце й у період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Кабінет Міністрів України постановою від 28.05.2008р. № 499 затвердив Порядок.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервісті, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

За змістом пп. 2 п.2 Порядку встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі, зокрема, інвалідам ІІ групи 30-місячного грошового забезпечення.

Як встановлено судами, 20.11.2012р. позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. При цьому під час проходження військової служби позивач отримав травму внаслідок якої мав 20% втрати працездатності. Після звільнення в запас позивач звернувся до НАСК «Оранта» та 14.04.2006р. отримав нараховану страхову суму за 20 % втрати працездатності.

Відповідно до пункту 3.6. Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995р. №212 (чинній станом на 2006 рік, коли позивачу виплачено страхову суму за втрату працездатності) якщо внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я немає підстав для встановлення групи інвалідності, але за станом здоров'я потерпілий потребує незначного обмеження виконуваної роботи, що призводить до незначного зниження заробітку, МСЕК встановлює до 25 відсотків втрати професійної працездатності.

За правилами п. 1.9. Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012р. № 420 (чинного на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності), за наявності у потерпілого наслідків, спричинених двома або більше травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється: при I групі інвалідності - не вище 100 %; при II групі інвалідності - не вище 85 %; при III групі інвалідності - не вище 65 %. У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.

Таким чином, у 2006 році позивач отримав страхову суму за 20% втрати працездатності, а в 2012 році йому встановлено ІІ групу інвалідності, яка передбачає втрату працездатності від 40% до 65%.

Абзацом 6 пп. 4 п. 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499, встановлено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

За таких обставин позивач має право на виплату різниці між отриманою страховою сумою та одноразовою грошовою допомогою, оскільки на час звільнення позивача з військової служби у 2006 році йому було встановлено 20% втрати працездатності, а в листопаді 2012 року встановлено безстроково ІІ групу інвалідності, яка передбачає втрату працездатності від 40% до 65%.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, дійшов помилкового висновку про те, що позивач скористався передбаченим ст. 16 Закону № 2011-XII правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності, а тому не має права на отримання ним одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, суд першої інстанції вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, помилково не зазначив в резолютивній частині постанови про нарахування та виплату вказаної одноразової грошової допомоги з урахуванням виплаченої суми позивачу.

За змістом ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З метою повного захисту прав та інтересів позивача та з урахуванням того, що Харківський обласний військовий комісаріат вже направляв заяву позивача та всі необхідні документи про виплату одноразової допомоги позивачу до Міністерства оборони України, тому відсутні підстави для зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату направляти вказані документи повторно.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни резолютивної частини постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014р. скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. змінити шляхом доповнення абзацу третього резолютивної частини постанови словами: "з урахуванням раніше виплаченої суми" та виключення абзацу четвертого резолютивної частини постанови.

В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Винокуров К.С.

Олексієнко М.М.