Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2014 р. м. Київ К/800/14955/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Начальника Управління Державної казначейської служби України у м. Торезі Донецької області Чибісової Н.О. на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Начальника Управління Державної казначейської служби України у м. Торезі Донецької області (далі - УДКС) Чибісової Н.О., Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (далі - УПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до начальника УДКС Чибісової Н.О., УПФУ про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести стягнення заборгованості в сумі 3146,52 грн. з рахунків Державного бюджету України у відповідності до бюджетної програми по виконанню рішень судів, гарантованих державою.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2014 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано дії начальника УДКС Чибісової Н.О. протиправними та зобов'язано здійснити стягнення заборгованості в сумі 3146 грн. 52 коп. з рахунків Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Начальник УДКС Чибісова Н.О. подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Торезького міського суду Донецької області № 2-а-2525/11 від 04.05.2011 року визнано протиправною бездіяльність УПФУ та зобов'язано здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_4 як дитині війни підвищення до пенсії з 01.01.2010 року у розмірі, встановленому законом.

14.12.2011 року Торезьким міським судом Донецької області видано виконавчий лист у справі № 2-а-2625.

Постановою Відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції від 27.06.2013 року відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим документом № 36291530.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду № 6а/247/75/13 від 12.06.2013 року змінено спосіб виконання постанови Торезького міського суду Донецької області від 04.05.2011 року у справі №2-а-2625/11, визнано належним способом виконання постанови стягнення з УПФУ на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 3146,52 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позивач звернувся до начальника УДКС із заявою про виконання постанови суду на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 року (далі Закон № 4901), але відповідач повернув документи, вказуючи на те, що Державна казначейська служба України у м. Торезі Донецької області не має повноважень щодо прийому та виконання судових рішень, так як боржником по справі є Пенсійний фонд України.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 року (далі - Закон № 4901) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. В частині 1 статті 3 Закону (у редакції, що діяла на час звернення стягувача до відповідача) закріплено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Як встановлено, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду № 6а/247/75/13 від 12.06.2013 року змінено спосіб виконання постанови Торезького міського суду Донецької області від 04.05.2011 року у справі № 2-а-2625/11 шляхом стягнення підвищення до пенсії у розмірі 3146,52 грн.

Проте, суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.11.2013 року ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду № 6а/247/75/13 від 12.06.2013 року було скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення відмовлено.

Як було зазначено, Законом № 4901 передбачено особливий порядок виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган.

У частині 1 статті 3 цього закону передбачено, що виконання таких рішень суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Проте, частина 1 статті 3 Закону № 4901 не поширюється на правовідносини щодо виконання постанови Торезького міського суду Донецької області № 2-а-2525/11 від 04.05.2011 року.

Так, постановою Торезького міського суду Донецької області № 2-а-2525/11 від 04.05.2011 року було зобов'язано УПФУ здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, а судове рішення про зміну способу виконання цієї постанови на стягнення було скасоване, тому відсутні підстави для вимоги до начальника УДКС провести стягнення заборгованості в сумі 3146,52 грн. з рахунків Державного бюджету України у відповідності до Закону № 4901.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Начальника Управління Державної казначейської служби України у м. Торезі Донецької області Чибісової Н.О. задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2014 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові ОСОБА_4 до Начальника Управління Державної казначейської служби України у м. Торезі Донецької області Чибісової Н.О., Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести стягнення заборгованості в сумі 3146,52 грн. з рахунків Державного бюджету України у відповідності до бюджетної програми по виконанню рішень судів, гарантованих державою.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: