Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 року м. Київ Справа № 800/214/14

Вищий адміністративний суду України у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченко В.П,

суддів Веденяпіна О.А.,

Кравцова О.В.,

Швеця В.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

1 квітня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія) про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що рішення ВККС України № 2863/дп- 13 від 10 жовтня 2013 року є незаконним, необґрунтованим, таким, що порушує її права, та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не досліджено в повному обсязі обставини, зазначені в скарзі щодо неправомірної поведінки судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_8., а саме: не забезпечено повне, всебічне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, не дотримано принцип рівності перед законом, чим були порушені його права, свободи та інтереси.

Позивач просила:

- визнати дії Комісії щодо відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_8. протиправними;

- визнати рішення Комісії № 752863/дп-13 від 10 жовтня 2013 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження протиправним та скасувати його;

- зобов'язати Комісію відкрити дисциплінарну справу стосовно вищевказаного судді.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про день, час та місце слухання справи. Згідно поданих заяв, просили розгляд справи здійснити без їх участі.

У письмовому запереченні представник відповідача, зазначив, що Комісія при прийнятті рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, жодних порушень під час розгляду скарги ОСОБА_4 не допускала, прав та інтересів позивача не порушувала. Вказав, що Комісія не вправі давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи, оскільки таким правом наділена лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень. Позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно приписів частини 4 статті 122 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, оскільки всі особи, які беруть участь у справі, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

До Апеляційного суду Закарпатської області 23 квітня 2013 року надійшла справа про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 41 КУпАП відносно ОСОБА_5 за його апеляційною скаргою на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2012 року.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області (головуючий - суддя ОСОБА_8.) від 8 травня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволена, постанова судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 відповідно до частини першої статті 41 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення скасована, провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП закрито.

5 серпня 2013 року ОСОБА_4 звернулася із скаргою до Комісії, в якій просила притягнути суддю Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_8. до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та направити рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про його звільнення з посади.

В поданій скарзі ОСОБА_4 посилається на істотні порушення суддею норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом (неповідомлення про час та місце розгляду справи, що призвело до порушення цивільних прав потерпілого), вирішення справи по суті в порядку КУпАП , порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, систематичне та грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що, на думку позивача, підриває авторитет правосуддя та призвело до винесення незаконної постанови.

В ході проведення перевірки вищевказаної скарги членом Комісії Горбачовою Л.П. було отримано матеріали, необхідні для проведення перевірки даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо вказаного вище судді, та складено висновок від 30 вересня 2013 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_8.

Рішенням Комісії від 10 жовтня 2013 року № 2863/дп-13 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_8.

Рішення мотивовано тим, що звернення скаржника не містить відомостей про наявність ознак проступку в діях судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_8., тому Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи, передбачених статтею 83 Закону, у зв'язку з чим відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.

Листом від 11 жовтня 2013 року за вих. № 8вк-6196/13 член Комісії Фадєєва Н.М. повідомила ОСОБА_4 про прийняте ВККС України рішення 10 жовтня 2013 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи на дії судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_8.

Вважаючи рішення ВККС України протиправним, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також члена Комісії визначені у главі 2 розділу VI Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон).

За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, що діє у складі одинадцяти членів (статті 90, 92 Закону).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 85 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів.

Стаття 84 Закону визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Відповідно до частини першої статті 83 цього Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).

В силу частини першої статті 86 Закону дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Згідно із частиною другою статті 86 Закону перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом.

У частині третій статті 86 Закону закріплено, що під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Керуючись статтею 86 Закону, член Комісії у висновку за результатами перевірки звернення щодо дисциплінарної відповідальності судді запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи, зокрема щодо судді апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_8.

Згідно із частиною сьомою статті 86 Закону питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

При цьому, керуючись положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно даних суддів, про що прийнято відповідне рішення.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що фактично, позивач не погоджується з прийнятим рішенням, вважаючи його незаконним.

В силу частини першої статті 6 Закону суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

При офіційному тлумаченні положень частини другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначив, що положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

У Рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року викладена позиція, відповідно до якої оцінка процесуальних дій суддів щодо розгляду конкретної судової справи може здійснюватись тільки судами апеляційної і касаційної інстанції. Витребування будь-яких матеріалів справи має наслідком оцінку вчинених суддею процесуальних дій. Така оцінка до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.

Аналізуючи положення законодавства України, зокрема стосовно порядку розгляду та вирішення скарг відносно суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення даної скарги здійснено із додержанням процедури, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодних належних доказів протиправності дій та рішення відповідача позивачем до суду не було надано. Судом не встановлено обставин порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.

Підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, про які просить позивач, також відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій та рішення № 2863/дп-13 від 10 жовтня 2013 року протиправними, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 122, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді: