Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 року м. Київ справа № 800/213/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Єрьоміна А.В.,

суддів Кравцова О.В.,

Веденяпіна О.А.,

Швеця В.В.,

Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення від 20 лютого 2014 року незаконним, -

ВСТАНОВИВ:

2 квітня 2014 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у якій просив визнати незаконним рішення Комісії від 20 лютого 2014 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_7

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд даної справи без їх участі, у зв'язку з чим колегія суддів на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позов не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач фактично оскаржує ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 7 листопада 2013 року, однак незгода з рішенням судді, відповідно до статті 83 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) не є підставою дисциплінарної відповідальності судді. У разі незгоди з ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 7 листопада 2013 року заявник вправі оскаржити її до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом, а не до Комісії. Враховуючи, що давати оцінку процесуальним діям та рішенням суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень, до повноважень жодного іншого органу, зокрема, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, це не відноситься. Відповідач при прийнятті вказаного рішення діяв в межах повноважень, передбачених Законом, прав та інтересів позивача не порушив. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

В провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області знаходилась цивільна справа № 297/1436/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про порушення добросусідських відносин та нецільового використання земельної ділянки.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2013 року відмовлено в задоволенні позову повністю.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області (головуючий - ОСОБА_7) від 7 листопада 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена, рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2013 року залишено без змін.

27 грудня 2013 року до Комісії надійшла скарга ОСОБА_4, в якій він просив притягнути суддю Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності відповідно до статей 83-86 Закону № 2453-VI.

В поданій скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суддя Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_7 виніс неправосудне рішення з порушенням конституційних принципів здійснення судочинства, норм матеріального та процесуального права, не дослідив в судовому засіданні всі докази, надані позивачем для підтвердження заявлених вимог та позбавив ОСОБА_4 можливості дати пояснення по суті справи.

В ході проведення перевірки вищевказаної скарги членом Комісії ОСОБА_6 було отримано матеріали, необхідні для проведення перевірки даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо судді, та складено висновок від 3 лютого 2014 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_7.

Рішенням Комісії від 20 лютого 2014 року № 598/дп-14 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_7 за зверненням ОСОБА_4

Рішення мотивовано тим, що звернення скаржника не містить відомостей про наявність ознак проступку в діях судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_7, тому Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи, передбачених статтею 83 Закону, у зв'язку з чим відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.

Листом від 12 березня 2014 року за вих. № 8вк-9522/13 член Комісії ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 про прийняте ВККС України рішення № 598/дп-14 від 20 лютого 2014 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи на дії судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_7 за зверненням ОСОБА_4

Вважаючи дії та рішення ВККС України протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Враховуючи зміст скарги позивача, є підстави вважати, що ними фактично оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції.

Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також члена Комісії визначені у главі 2 розділу VI Закону № 2453-VI.

За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, що діє у складі одинадцяти членів (статті 90, 92 Закону № 2453-VI).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 85 Закону № 2453-VI Вища кваліфікаційна комісія суддів України здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів.

Стаття 84 Закону № 2453-VI визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог

щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).

В силу частини першої статті 86 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Згідно із частиною другою статті 86 Закону № 2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом.

У частині третій статті 86 Закону № 2453-VI закріплено, що під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону № 2453-VI член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Керуючись статтею 86 Закону № 2453-VI, член Комісії у висновку за результатами перевірки звернення щодо дисциплінарної відповідальності суддів запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_7.

Згідно із частиною сьомою статті 86 Закону № 2453-VI питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Пунктом 8 частини першої статті 91 Закону № 2453-VI встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Отже, Комісія діє в межах повноважень, визначених Закону № 2453-VI, а тому не наділена правом вирішення питання про законність ухвалених судових рішень.

У відповідності із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Таким чином, до компетенції Комісії не належить вирішення питань, порушених позивачем у скарзі, оскільки даний орган не здійснює правосуддя.

При цьому, керуючись положеннями Закону № 2453-VI Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно даних суддів, про що прийнято відповідне рішення.

В силу частини першої статті 6 Закону № 2453-VI суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

При офіційному тлумаченні положень частини другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначив, що положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

У Рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року викладена позиція, відповідно до якої оцінка процесуальних дій суддів щодо розгляду конкретної судової справи може здійснюватись тільки судами апеляційної і касаційної інстанції. Витребування будь-яких матеріалів справи має наслідком оцінку вчинених суддею процесуальних дій. Така оцінка до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.

Аналізуючи положення законодавства України, зокрема стосовно порядку розгляду та вирішення скарг відносно суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення даної скарги здійснено із додержанням процедури, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем дотримано положення норм закону та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України та Рішеннях Конституційного Суду України.

Судом не встановлено обставин порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення від 20 лютого 2014 року незаконним.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 222, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення від 20 лютого 2014 року незаконним.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді: