Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2015 р. м. Київ К/800/61756/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у якому просив визнати дії неправомірними та зобов'язати відповідача провести йому перерахунок пенсії з 01.01.2011 року з урахуванням ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач наказом начальника Управління Служби безпеки України у Закарпатській області № 199-ос від 22 грудня 2010 року виключений зі списків особового складу з 31.12.2010 року, в зв'язку з чим був взятий на пенсійний облік відповідачем по справі.

Пенсія позивачу була нарахована, виходячи з розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Вважаючи, що пенсія обрахована з порушенням вимог чинного законодавства (в меншому розмірі), а саме: розрахована не з розміру грошового забезпечення за останньою штатно посадою перед звільненням, а за останні 24 місяця служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач правомірно обчислив розмір пенсії позивача, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з розрахунку середнього арифметичного від загального розміру грошового забезпечення за останні 24 місяці служби у відповідності до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пріоритетним для вирішення даного спору є положення п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», яким передбачений механізм нарахування та призначення пенсії даній категорії громадян.

З даними висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262ХІІ) встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 29 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ, а саме, виключено слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» і доповнено словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

На момент виходу позивача на пенсію вказана редакція статті 43 Закону № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Враховуючи вказане, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (тобто, на з 31.12.2010 року - дату звільнення позивача зі служби), діяла редакція частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону №3591-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

За таких обставин обчислення позивачу пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням не відповідало вимогам чинного на час призначення пенсії законодавства України.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, викладеної, зокрема, у постановах від 6 березня та 13 листопада 2012 року, 22 січня, 12 лютого 2013 року та від 11 вересня 2015 року (справи №№ 21-2во12, 21-359а12, 21-421а12, 21-445а12, 21-635а14 відповідно).

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_4.

Визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову здійснити перерахунок розміру призначеної пенсії ОСОБА_4 відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок належної ОСОБА_4 пенсії з 1.01.2011 року з урахуванням частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції закону від 04.04.2006 р., а саме: з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець