Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м.Київ К/800/1302/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Київської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконною бездіяльності щодо залишення без розгляду заяви (клопотання) про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), зобов'язання розглянути заяву (клопотання) в порядку встановленому чинним законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що відповідно до чинного законодавства Київрада повинна розглянути її клопотання у місячний строк і надати відповідь про його задоволення або обґрунтовану відмову, при цьому такий обов'язок не пов'язується із будь-якими іншими обставинами, як-то отримання відомостей від органів земельних ресурсів, у цьому випадку - від ГУ земельних ресурсів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що питання розгляду заяв (клопотань) на безоплатне отримання земельної ділянки віднесено до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тоді як Київська міська рада приймає рішення в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30 березня 2012 року позивач звернувся до Київської міської ради із заявою (клопотанням) про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), в якій просила надати безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), що розташована за адресою АДРЕСА_1, код ділянки відповідно до витягу з бази даних Державного земельного кадастру - 90:066:152 - землі не надані у власність чи користування.

До заяви позивач надав копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру громадянина України, графічні матеріали - викопіювання в масштабі 1:2000 з чергового кадастрового плану з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та зазначенням орієнтовних меж земельної ділянки.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03 травня 2012 року №03-480/11586 повідомило позивача, що зазначена земельна ділянка огороджена парканом та входить до домоволодіння АДРЕСА_1, і Головне управління повернеться до розгляду порушеного питання після надання позивачем нотаріально завіреної згоди власника домоволодіння АДРЕСА_1, щодо оформлення вказаної позивачем на графічних матеріалах земельної ділянки.

Вважаючи дії Київської міської ради щодо залишення заяви про передачу безоплатно у власність земельної ділянки без розгляду незаконними, позивач звернулася із вказаним позовом до суду.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч.8 ст.118 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Частиною 9 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч.10, 11 ст.118 Земельного кодексу України).

Статтею 9 Земельного Кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території віднесено, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п.«б» ст.9 Земельного кодексу України).

Згідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Наведені норми встановлюють право Київради передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян.

Частиною 2 ст.118 та ч.2 ст.140 Конституції України встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.

Офіційне тлумачення окремих положень цього Закону надав Конституційний Суд України, зокрема, рішенням від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003, у якому зазначено, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київраді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Згідно п.п.8 п.«б» ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У п.п.3.12 п.3 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київради від 19 грудня 2002 року № 182/342 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), встановлено, що ГУ земельних ресурсів відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, готує та подає в установленому порядку проекти рішень Київради, розпоряджень Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ст.ст.6, 11 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київради від 15 липня 2004 року № 457/1867 (чинного на час виникнення спірних відносин), ГУ земельних ресурсів готує проекти рішень Київради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (або проект відмови у наданні такого дозволу) та про надання (або відмову у наданні) земельної ділянки у власність.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що ГУ земельних ресурсів уповноважене готувати висновки щодо надання земельних ділянок в установленому законом порядку.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в ст.118 Земельного кодексу України. Їхня бездіяльність не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.

Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у ст.118 Земельного кодексу України. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків, що питання розгляду заяв (клопотань) на безоплатне отримання земельної ділянки віднесено до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тоді як Київська міська рада приймає рішення в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Визнати незаконною бездіяльність Київської міської ради щодо залишення без розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_2 про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

Зобов'язати Київську міську раду розглянути заяву (клопотання) позивача про передачу у безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,10 га (гектарів) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), що розташована за адресою АДРЕСА_1, код ділянки відповідно до Витягу з бази даних Державного земельного кадастру - 90:066:152, в порядку встановленому чинним законодавством України.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді