Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/7893/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя про стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною,-

в с т а н о в и в :

У липні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача і зобов'язати здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною з січня 2012 року відповідно до ст. 43 Закону України від 18 січня 2001 року №2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон №2240-III) і проводити відповідні виплати до досягнення дитиною трирічного віку, а також зобов'язати відповідача здійснити виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплат» (далі - Закон №2050-ІІІ) і Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як застрахована особа.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу правомірно здійснюється у розмірі, встановленому частиною першою статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - № 2811-XII).

Однак такий висновок судів попередніх інстанцій є помилковим з огляду на наступне.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" №107-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 107-VI), правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13), та Законом №2240-ІІІ, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір вказаної допомоги також визначався цими ж законами. Так, статтею 43 Закону №2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону №107-VI були внесені відповідні зміни до Закону №2811-ХІІ та Закону №2240-ІІІ. Зокрема, змінами до статті 13 Закону №2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону №2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону №107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 із Закону №2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону №107-VI було передбачено, що розділ II даного Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону №2240-III.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 №835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року №2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога по догляду за дитиною відповідно до Закону №2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1) і новий акт Уряду на виконання статті 45 Закону №2154-VI не приймався.

Враховуючи вказане, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки на відносини щодо виплати допомоги позивачу у зазначеному періоді поширювалися норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову не відповідають нормам матеріального права і правовій позиції Верховного Суду України у цій категорії справ, висловленій, зокрема, у постановах від 18 червня та 17 вересня 2013 року справи №№ 21-209а13, 21-187а13 відповідно).

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року в частині відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_6 недоплаченої допомоги по догляду за дитиною відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя і зобов'язати здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20.01.2012 року згідно з вимогами статті 43 Закону №2240-ІІІ, з урахуванням проведених виплат.

В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О. Лиска

І.Я. Олендер