Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року м. Київ К/800/21808/14

25 вересня 2014 року м. Київ К/800/21623/14

К/800/21808/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Винокурова К.С.,

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» та Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя про скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2012 року ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» звернулось до суду з позовом до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, в якому просило скасувати рішення від 05.03.2012 р. за № 4 про стягнення з позивача простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) у розмірі 15111,06 грн. та пені у розмірі 4985,61 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року апеляційну скаргу Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року скасовано, адміністративний позов ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» задоволено частково та скасовано рішення Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя №4 від 05.03.2012 р. в частині стягнення з ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» пені у розмірі 4985,61 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просили постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року скасувати та, відповідно, залишити в силі рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2011 р. у справі №19/500/2253/11 було порушено провадження у справі про банкрутство позивача.

В період з 14.02.2012 р. по 23.02.2012 р. відповідачем було проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за період з 01.01.2003 р. по 14.02.2012 р.

Актом №36 від 23.02.2012 р. встановлена несвоєчасна сплата ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на суму 20 096,67 грн., з яких: 15 111,068 грн. - недоїмка та 4,985,61 грн. - пеня.

Рішенням Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 05.03.2012 р. за № 4 визначено стягнути з ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків (недоїмки) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в розмірі 15111,06 грн. та пеню 4985,61 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про незаконність прийнятого Південним центром зайнятості м. Запоріжжя рішення за № 4 від 05.03.2012 р. щодо стягнення з ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) у розмірі 15111,06 грн. та пені у розмірі 4985,61 грн.

Суд же апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині, виходив з того, що пеня за прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків (недоїмки) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у період дії мораторію не нараховується.

Проте, з таким висновком колегія суддів касаційної інстанції погодитись не може.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992р. №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Вищевказаний Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів (далі мораторій) - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частинами 4 та 7 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням, а отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджувалась.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону №2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 23 травня 2006 року (справа №21-104во05), від 07 листопада 2006 року (справа №21-772во06), від 04 липня 2011 року (справа № 21-144а11).

Враховуючи, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків на випадок безробіття настав у позивача після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється й, відповідно, за цими зобов'язаннями можуть застосовуватися фінансові санкції.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення Південного центру зайнятості м. Запоріжжя № 4 від 05.03.2012 року щодо стягнення з ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» пені у розмірі 4985,61 грн. й відмову в задоволенні позову у вказаній частині.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України частково скасовує рішення суду апеляційної інстанції й ухвалює в скасованій частині нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року в частині скасування рішення Південного центру зайнятості м. Запоріжжя № 4 від 05.03.2012 р. щодо стягнення з ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» пені у розмірі 4985,61 грн. скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Винокуров К.С.

Кочан В.М.