Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року м. Київ К/800/37867/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за

касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року

у справі № 806/8180/13-а

за позовом Малинської районної державної лікарні ветеринарної медицини

до Державної фінансової інспекції в Житомирській області

про скасування письмових вимог,

встановив:

Малинська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Житомирській області, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просила скасувати пункти 3, 4, 5, 6, 7 письмових вимог Державної фінансової інспекції в Житомирській області від 30 травня 2013 року № 06-07-17/4035.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, позов задоволено: скасовано пункти 3, 4, 5, 6, 7 письмових вимог Державної фінансової інспекції в Житомирській області від 30 травня 2013 року № 06-07-17/4035.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить рішення судів скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що виявлені відповідачем порушення доведені у встановленому законодавством порядку, вимоги відповідача ґрунтуються на вимогах закону, тому суди дійшли помилкового висновку про їх скасування.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що посадовими особами Державної фінансової інспекції в Житомирській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Малинської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01 липня 2010 року, 2011-2012 років та завершений звітний період 2013 року, про що складено відповідний акт ревізії від 18 квітня 2013 року № 06-07-09/039.

На підставі ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» позивачу пред'явлено обов'язкову до виконання вимогу «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Малинської районної державної лікарні ветеринарної медицини» № 06-07-17/4035 від 30 травня 2013 року.

Пунктом 3 вказаної вимоги, зокрема, від позивача вимагається відшкодувати безпідставно завищені видатки загального фонду лікарні на загальну суму 176395,55 грн., шляхом зменшення призначень у бюджетних асигнуваннях по КЕКВ 2110 «Заробітна плата» на 129322,25 грн. та по КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» на 47073,30 грн.

Пунктом 4, 5, 6, 7 зазначеної вимоги, зокрема, відповідач просить стягнути з винних осіб кошти за надані послуги в сумі 52792,77 грн., 4049,22 грн., 2684,82 грн., 10132,30 грн. відповідно.

Позивач, непогодившись з пунктами 3, 4, 5, 6, 7 письмової вимоги про усунення виявлених порушень, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності вимог органу державного фінансового контролю через їх невідповідність законодавству.

Суд касаційної інстанції частково погоджується з наведеними висновками судів з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З урахування викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14 та від 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

В даній справі відповідачем пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Малинської районної державної лікарні ветеринарної медицини. При цьому оскаржувані пункти вимоги органу державного фінансового контролю вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

За таких обставин, пункти 2, 4, 5, 6, 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області від 30 травня 2013 року № 16-07-17/4035 не узгоджується з вимогами законодавства, що регулює спірні правовідносини, тому підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позову, однак з помилкових мотивів.

Згідно з ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Суд першої інстанції обставини справи встановив повно, але неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Суд апеляційної інстанції на вказане порушення уваги не звернув.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні з зазначенням інших мотивів задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року змінити в мотивувальній частині, вказавши інші мотиви задоволення позову.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: