Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2017 р. м. Київ К/800/19235/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві на постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 28 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві про зобов'язання призначити пенсію за віком, не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві про визнання дій щодо відмови в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання неправомірними та зобов'язання призначити і виплачувати йому пенсію у відповідності до вимог ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058), починаючи з 03.09.2012р.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 зазначав, що він є суддею у відставці та отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці, а після досягнення шістидесятирічного віку звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком, не припиняючи виплату вказаного утримання, проте отримав відмову, яку вважає незаконною.

Постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 28.12.2012р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013р., позов задоволено: визнано дії Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві неправомірними; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проводити її виплату з 03.09.2012р., не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного з 19.10.2010р. на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 22.03.1994р. по 08.04.2002р. працював суддею Долинського районного суду Кіровоградської області та Світловодського районного суду Кіровоградської області, а в період з 09.04.2002р. по 04.11.2010р. - суддею Апеляційного суду Полтавської області й постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 07.10.2010р. звільнений з посади судді у відставку (наказ Апеляційного суду Полтавської області від 04.11.2010р. №09-03/130).

19.10.2010р. позивачу відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві призначене та виплачується щомісячне довічне грошове утримання.

У зв'язку з досягненням 03.09.2012р. шістидесятирічного віку позивач ОСОБА_4 02.10.2012р. звернувся до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району у м.Полтаві із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.44 Закону №1058 без припинення виплати призначеного йому довічного щомісячного грошового утриманні судді у відставці відповідно до Закону України "Про статус суддів", проте отримав відмову.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у судді у відставці є право вибору між пенсією державного службовця, передбаченою статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII (далі - Закон №3723), та щомісячним довічним грошовим утриманням, при цьому виплата одного з цих видів забезпечення виключає виплату іншого; однак, чинним законодавством не передбачено вибору судді у відставці між пенсією за віком на загальних підставах та довічним щомісячним грошовим утриманням, тобто зміст зазначених правових норм не виключає права судді у відставці на одночасне отримання пенсії за віком на загальних підставах та довічного грошового утримання.

Колегія ж суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вказує на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1. ст.4 Закону №1058 до законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, крім Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення належать, і закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

За змістом ст.5 Закону №1058 Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише особи, які не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Згідно зі ст.10 цього Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2862-XII (який був чинним до 01.01.2011р.) та ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який пішов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України "Про державну службу", або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що законодавством встановлено можливість вибору суддею, який пішов у відставку та має не менш ніж двадцятирічний стаж суддівської роботи, одного з двох варіантів соціального забезпечення за настанням зазначеного юридичного факту (оформлення виходу у відставку) - отримання пенсії з урахуванням віку та стажу роботи на умовах, визначених статтею 37 Закону №3723, або неоподаткованого щомісячного довічного грошового утримання у відповідних відсотках від заробітної плати працюючого на аналогічній посаді судді.

При цьому, можливості одночасного отримання пенсії, в тому числі за віком, і щомісячного довічного грошового утримання законодавство не передбачає.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. у справі № 21-360а12.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 КАС України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог й ухвалює в цій частині нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 28 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.